Рішення № 102664810, 20.01.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.01.2022

Справа №489/6176/21

Провадження №2/489/505/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – Миколаївська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Мотивуючи вимоги тим, що рішенням виконкому міської ради народних депутатів № 819 від 05.10.1985, було надано квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до списку, наданого до вказаного рішення, у квартиру разом з квартиронаймачем вселилися члени його родини: ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_7 – донька, ОСОБА_4 – син, ОСОБА_5 – син, ОСОБА_8 – донька, ОСОБА_9 – донька, ОСОБА_10 – донька. Доньки квартиронаймача зареєстрували шлюб та змінили прізвища. ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та знятий з реєстрації місця проживання. Квартира не приватизована та належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва. ОСОБА_4 не проживає у спірній квартири з січня 2001 року по теперішній час, ОСОБА_5 у квартирі не проживає з березня 1991 року, що підтверджується Актами про не проживання. Відповідачі проживають у с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області. Тобто, відповідачі не проживають у вищевказаній квартирі без поважних причин, житло не утримують, комунальні платежі не сплачують.

Ухвалою суду від 17.09.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представниці позивачів надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачів. На позовних вимогах наполягає. Просить позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Від представниці Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Просить рішення прийняти за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з Архівного витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів № 819 від 05.10.1985, «Про заселення 9-поверхового 101 – квартирного житлового будинку із вбудованим блоком обслуговування по АДРЕСА_2 », затверджено перерозподіл квартир між підприємствами і організаціями в 9-поверховому 101-квартирному житловому будинку із вбудованим блоком обслуговування по АДРЕСА_2 , по наданим списком та документами.

Відповідно до списку, наданого до вказаного рішення, у квартиру АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_11 вселилися члени його родини: ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_7 – донька, ОСОБА_4 – син, ОСОБА_5 – син, ОСОБА_8 – донька, ОСОБА_9 – донька, ОСОБА_10 – донька.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_8 зареєструвала шлюб 15 грудня 1995 року та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

З штемпелю у паспорті серії НОМЕР_4 , вбачається, що ОСОБА_10 05 липня 2003 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Представниця позивачки зазначає, що ОСОБА_12 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , вбачається, що між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розірвано шлюб.

Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , ОСОБА_13 зареєструвала шлюб 04 серпня 2001 року та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 16.04.2021 за вих. № 535/10/01/08/21, згідно архівних матеріалів управління, міський орган приватизації не вносив розпоряджень щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, сформованого 17.09.2021, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 .

З Акта про не проживання від 03.09.2021, підписаного сусідами позивачів, завіреною початковою голови правління ОСББ «Першотравнева-111», ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 не проживає з січня 2001 року по теперішній час, ОСОБА_5 за вищевказаною адресою не проживає з березня 1991 року по теперішній час.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року в справі №6-709цс16 зазначив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Такий висновок викладено у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, справа № 591/4595/16-ц, провадження № 61-28757св18.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності з ст. 150 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно вимог ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Як роз`яснено у пункті 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Відповідно до положення ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселились в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім`ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 липня 2020 року (справа 519/875/14-ц).

За таких обставин, оскільки відповідачі не проживають у спірній квартирі, витрати на її утримання не несуть, за комунальні послуги не сплачують, суд вважає, що факт реєстрації відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , порушує права позивачів як спадкоємців, а тому вимога про визнання відповідачів втративши права користування, підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – Миколаївська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., з кожного по 454 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Третя особа: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «20» січня 2022 року.