Вирок № 102658767, 21.01.2022, Галицький районний суд м. Львова

461/1405/21

1-кп/461/164/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2022 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.,

з участю: прокурора Кишки Ю.А.

представника потерпілого Ронського Р.Г.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Баранова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019140000000040 від 21.02.2019/ про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Ясениця-Замкова Старосамбірського району Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої в барі «Корзо» кухарем, раніше не судимої,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачення, обвинувачується у наступному. Зокрема, що будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, 10.08.2018 уклала з Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (Замовник) в особі начальника Середи Валерія В`ячеславовича договір № 459 про закупівлю, предметом якого є «Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7-Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)».

В подальшому, ОСОБА_1 , діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи надані їй повноваження, всупереч вимогам чинного законодавства та положень договору від 10.08.2018 № 459 про закупівлю, маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо обсягів виконаних будівельних робіт, на підставі яких 17.10.2018 та 18.10.2018 ГУ НП у Львівській області здійснено перерахування грошових коштів ФОП ОСОБА_1 двома платежами на загальну суму 943 046,00 грн., хоча роботи в повному обсязі на суму 49 637 грн. (без ПДВ) фактично виконані не були.

Зокрема, у відповідності до положень вищевказаного Договору:

підпунктом 2.1. передбачено, що вартість договору визначається на підставі договірної ціни. Договірна ціна є твердою відповідно до поданої пропозиції. У вартість робіт входять матеріали та технічні засоби Підрядника.

підпунктом 2.2. передбачено, що оплата виконаної Підрядником роботи у 2018 році, що визначена у п. 1.1. цього Договору здійснюється за її ціною, яка становить 943 046,00 грн. (дев`ятсот сорок три тисячі сорок шість грн. (без ПДВ). Коригування твердої ціни відбуваються лише у випадках передбачених чинним законодавством;

підпунктом 2.3. передбачено, що зведений кошторисний розрахунок вартості робіт, доручених Підряднику, обчислюється у відповідності до ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правилами визначення вартості будівництва». У разі зміни обсягів робіт їх вартість погоджується сторонами додатковою угодою;

підпунктом 2.4. передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі актів виконаних робіт з урахуванням нормативних документів;

підпунктом 5.4 передбачено, що Замовник зобов`язаний оплатити Підряднику роботи, визначені у п. 1.1 цього Договору, в розмірах і в строки, встановлені Договором;

підпунктом 6.1. передбачено, що Підрядник, закінчивши роботи, які є предметом даного Договору, повідомляє про це Замовника. Завершені роботи Підрядник передає Замовнику згідно Акту виконаних робіт за формою № КБ-2 таКБ-3;

підпунктом 6.2. передбачено, що Замовник у 3-денний термін з дня отримання Акту виконаних робіт повинен підписати, направити його Підряднику або мотивовано відмовити в прийнятті робіт. Робота вважається виконаною після підписання Замовником акту виконання робіт;

підпунктом 11.1. передбачено, що Підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у договорі, і можливість їх експлуатації протягом гарантійного терміну, який становить не менше 5 років.

ОСОБА_1 , будучи підрядником під час виконання робіт по об`єкту Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7-Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)», відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 являється фізичною особою - підприємцем з основним видом діяльності Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи, Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи. Відповідно до довідки 315 від 23.07.2018 про підтвердження повноважень щодо підпису документів, мала повноваження підписувати документи для проведення процедур закупівель та договору за результатами процедури закупівель.

Відповідно до Наказу № 03 від 07.03.2017 «Про прийняття на роботу», у ФОП ОСОБА_1 працевлаштовано: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відтак, орган досудового розслідування вважає, що у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 була службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 при проведенні робіт по об`єкту «Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7-Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)» була службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, здійснювала керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників та здійснювала управління приватним майном, тобто відповідно до положень примітки ст. 364 КК України була службовою особою.

Автор обвинувального висновку зазначає, що ОСОБА_1 , діючи умисно, будучи фізичною особою-підприємцем та маючи у своєму підпорядкуванні найманих працівників, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, будучи відповідальною за виконання робіт по об`єкту «Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7-Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)» на замовлення ГУ НП у Львівській області, маючи спеціальні знання та досвід роботи, які підтверджувала відповідними довідками та листами-відгуками, здійснюючи повноваження ФОП, та маючи реальну можливість виконати роботи по вищезгаданому об`єкту відповідно до договору № 459 про закупівлю, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи надані їй повноваження та всупереч п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 із змінами, додатку Т, У до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.13 р. № 293, із змінами та доповненнями, яким встановлено примірну форму акту приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), пункту 1.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, підпункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 3.1., 4.1., 4.3., 5.1.1., 5.1.5., 5.1.8., 5.2.3., 5.2.4., 6.1., 6.2., 6.3., 7.1., 7.2., 7.3., 11.1. договору № 459 про закупівлю укладеного між ГУ НП у Львівській області та ФОП ОСОБА_1 , маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо обсягів виконаних будівельних робіт, а саме щодо заміни кроквяних ніг із брусів, установлення кріплень крокв болтами, заміни лат (рештування) суцільним настилом із дошок товщиною до 30 мм., заміни лат (рештування) з прозорами із дощок товщиною до 30 мм.

Вказані відомості внесені, зокрема, до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму - 562 373, 00 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 562 373, 00 грн., акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму - 380 673, 00 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 380 673, 00 грн.

На підставі вищезгаданих документів 17.10.2018 та 18.10.2018 ГУ НП у Львівській області здійснено перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 відкритого в Державній казначейській службі України на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритий в AT «УкрСиббанк»» належний ФОП ОСОБА_1 двома платежами: 562 373, 00 грн. та 380 673, 00 грн., відповідно, на загальну суму 943 046,00 грн., хоча роботи Підрядником по об`єкту «Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7-Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)» в повному обсязі фактично виконані не були, а саме на суму 49 637 грн. (без ПДВ).

На думку сторони обвинувачення, внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 , заволоділа грошовими коштами ГУ НП у Львівській області в сумі 49 637_грн (без ПДВ), чим спричинила матеріальної шкоди на вказану суму.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

ОСОБА_1 , окрім того, органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що вона будучи службовою особою, в період з 08.10.2018 по 17.10.2018, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, внесла до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму - 562 373, 00 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 562 373, 00 грн., акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму -380 673,00 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 380 673, 00 грн., складених за результатами проведених будівельних робіт по об`єкту «Поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 126 (ДК 021:2015-45260000-7- Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)», завідомо неправдиві відомості про обсяг виконаних будівельних робіт.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи приватним підприємцем склала та видала завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, зокрема, склала та видала Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 форми КБ-2в на суму 562 373,00 грн. та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 є офіційними документами в розумінні примітки до ст.358 КК України, і якими документально підтверджується сума завищення вартості фактично виконаних будівельних робіт, виконаних ФОП ОСОБА_1 в розмірі 49 637 грн. Зокрема, ОСОБА_1 до офіційних документів внесено неправдиві відомості про виконання наступних видів робіт, а саме: РН8-6-3 заміни кроквяних ніг із брусів внесено відомості про те, що виконано 0,89 (одиниця виміру 100 м), а фактично виконано 0,07; РН8-25-2 установлення кріплень крокв болтами (одиниця виміру 100 шт) внесено відомості, про те, що виконано 1,62, а фактично виконано 0; РН8-48-4 заміни лат (рештування) суцільним настилом із дощок товщиною до ЗО мм. внесено відомості про те, що виконано 0,87 (одиниця виміру 100 кв.м.), а фактично виконано 0,45; РН8-48-1 заміна лат (рештування) з прозорами із дощок товщиною до 30 мм. внесено відомості про те, що виконано 1,89 (одиниця виміру 100 кв.м.).

Тобто, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.358 КК України.

Відповідно ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 25 КПК України зобов`язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 91 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення.

Під час судового розгляду судом створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що, зокрема, підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу (сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчинених злочинах не визнала та пояснила, що є фізичною особою-підприємцем, і не є службовою особою, оскільки жодними організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями не наділена. Всі роботи передбачені умовами договору між нею та Головним управлінням Національної поліції у Львівській області виконані у повному об`ємі, кошти перераховані. Замовник прийняв роботи згідно акту виконаних робіт за формою №КБ-2 та КБ-3 без зауважень. У разі не підписання акту замовником виконаних робіт, акт не набув би статусу офіційного документу.

Захисник обвинуваченої адвокат Баранов С. вказав, що обвинувачену слід виправдати, оскільки вона не є службовою особою у розумінні ст.18, ч.2 ст.191,ч.1ст.366 КК України. В обґрунтування наведеного покликається на висновки, викладені у постановах Пленуму Верховного суду України №10 від 06 листопада 2009року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»; висновки у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456\1181\15к , від 23.01.2014р. у справі №5-48-к-13 та ін.. Окрім того, вказує на допущені органом досудового розслідування процесуальні порушення в частині невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України. Захисник також вважає, що висновок експерта №4384 за результатами проведення будівельно- технічної експертизи є невірним та недопустимим доказом,оскільки висновок складений без проведення дослідження об`єкту поточного ремонту експертом, викладені у ньому відомості експерт належним чином не встановив. Доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень суду не надано.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ГУНП у Львівській області Ронський Р.Г. , підтримавши цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на суму 49 367 грн., пояснив, що обвинувачена, будучи фізичною особою-підприємцем, виконувала роботи по «Поточному ремонту даху адміністративного приміщення ГУ НП у Львівській області по вулиці Городоцька, 126 в м. Львові, на підставі договору від 10.08.2018 № 459 про закупівлю, укладеного між нею та Головним управлінням Національної поліції у Львівській області. В подальшому, на підставі актів виконаних робіт, поданих до ГУ НП, ФОП ОСОБА_1 здійснено перерахування грошових коштів двома платежами: 562 373, 00 грн. та 380 673, 00 грн., відповідно, на загальну суму 943 046,00 грн., хоча роботи, як встановлено досудовим слідством, в повному обсязі фактично виконані не були, а саме, на суму 49 367 грн.

В судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази сторони обвинувачення:

матеріали перевірки за поданням Львівського управління ДВБ НП України (висновок від 30.01.2019), з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 при складені актів форми КБ -2В на виконання договору № 459 від 10.08.2018 зайво включено до таких окремі роботи, зокрема, заміна лат (решетування) з прозорами із дощок товщиною до 30 мм. (РН8-48-1 ). Із висновку вбачається, що проведеними контрольними обмірами окремих видів робіт по ремонту даху встановлено факти розбіжності у фактично виконаних та запроцентованих будівельних роботах у актах виконаних робіт за жовтень 2018 року на загальну суму 25 531 грн., в подальшому підрядчиком підписано мінусовий акт на цю суму, яку і повернуто замовнику будівельних робіт;

договір від 10.08.2018 № 459 про закупівлю за бюджетні кошти з додатками, а саме договірною ціною № 1, зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва, дефектним актом, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-001-001, відомістю ресурсів, розрахунком ресурсів № 1-2, додатковими угодами від 21.09.2018 та 25.09.2018, коригуючими дефектними актами від 25.09.2018, договірною ціною №2, зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва, локальними кошторисами на будівельні роботи № 02-001-001, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2;

акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму -562 373, 00 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 562 373, 00 грн. з відомістю ресурсів та розрахунком № 1-2, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму -380 673, 00 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 380 673, 00 грн. з відомістю ресурсів та розрахунком № 1-2, а також платіжні доручення № 11 086 від 17.10.2018 на суму 380 673,00 грн. та 562 373,00 грн.;

акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за лютий 2019 року на суму 25 531, 00 грн.;

акт звірки розрахунків згідно договору, а також копія виписки ГУ ДКСУ у Львівській області щодо повернення коштів ФОП ОСОБА_1 на рахунок ГУ НП у Львівській області зайво включених робіт в кошторис з приводу поточного ремонту.

З вказаних актів вбачається, що до них увійшли роботи по заміні кроквяних ніг із брусів, установлення кріплень крокв болтами, заміні лат (решетування) суцільним настилом із дошок товщиною до 30 мм., заміні лат (решетування) з прозорами із дощок товщиною до 30 мм., які як встановлено судовими експертами не виконані в тому об`ємі, як передбачено додатками до договору.

З означених документів вбачається факт часткового повернення підрядником на рахунок замовника будівельних робіт коштів за частково невиконані будівельні роботи, зокрема, заміни кроквяних ніг із брусів та установлення кріплень крокв болтами.

Із висновку судової - почеркознавчої та судово-технічної експертиз документів від 20.03.2020 № 290-292/20-22, проведеної КНДІСЕ (Тернопільське відділення) , вбачається, що підписи у відповідних графах договору і актів виконаних будівельних робіт належать обвинуваченій ОСОБА_1 .

Із висновку судово будівельно - технічної експертизи від 27.01.2020 № 4384 проведеної експертом ЛНДІСЕ ОСОБА_10 та висновком експерта Курильова І.І. від 04.06.2020 № 08/20, вбачається, що експертами встановлено неповне виконання робіт із заміни кроквяних ніг із брусів, установлення кріплень крокв болтами, заміни лат (решетування) суцільним настилом із дошок товщиною до 30 мм., заміни лат (решетування) з прозорами із дощок товщиною до 30 мм.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_10 повністю підтримав свій висновок. Пояснив, що йому не були надані для дослідження так звані «мінусові акти» приймання виконаних робіт, тому, відповідні суми ним не виключались із загальної суми збитків.

Із показань судового експерта ОСОБА_10 та долученої фототаблиці до висновку, вбачається саме відсутність ознак виконання означених робіт в тому об`ємі, який передбачався договором та тими що зазначені в актах виконання будівельних робіт. Експерт також пояснив, що з часу ймовірного виконання ряду будівельних робіт до часу здійснення ним огляду не минуло багато часу, відповідно будівельні матеріали не набули ознак зістарювання, не знищені і не перетворились в процесі експлуатації, зокрема, в силу специфіки таких матеріалів, а тому свої висновки про відсутність таких робіт вважає правильними і обґрунтованими. Також експерт зазначає, що виїжджав на місце разом із слідчим і все звіряв по факту, особисто здійснюючи обміри. Мав можливість встановити приховані роботи; досліджував і кошторисну документацію.

Сума збитків визначена остаточно судовим експертом Курильовим 1.1, при проведенні судової будівельно - технічної експертизи (висновок № 08/20 від 04.06.2020). Вказаним судовим експертом вже враховано суми повернених підприємцем на рахунки Замовника робіт грошових коштів за вищевказаним актом № 1 за лютий 2019 року.

З урахуванням висновку судового експерта № 08/20 від 04.06.2020 з врахуванням робіт, які увійшли до акту приймання виконаних робіт за лютий 2019 року документально підтверджується сума завищення вартості фактично виконаних будівельних робіт в розмірі 49 637 грн.

Із висновку судового експерта Курильова 1.1. вбачається, що ним проводилась експертиза після вивчення висновку судової експертизи № 4384 від 27.01.2020 лише з урахуванням даних вищевказаного акту за лютий 2019 року на суму 25 531 грн., яким повернуто кошти за фактично невиконані будівельні роботи.

Із акту перевірки ФОП « ОСОБА_1 » складеного за лютий 2019 року, вбачається, що обвинувачена повернула кошти на адресу ГУ НП у Львівській області в сумі 25 531 грн. за фактично невиконані будівельні роботи, тим самим визнавши означений факт.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що виконував функції виконроба у ФОП ОСОБА_1 . Всі роботи по ремонту даху над адміністративним приміщенням ГУНП виконувались відповідно до укладеного договору. Підготовкою документів для участі в тендері та іншими ремонтно - будівельними роботами займався в основному він, оскільки є професійним будівельником. ОСОБА_1 готувала окремі документи та підписувала акти виконаних робіт . Свідок зазначив , що на його думку, слідство безпідставно вважає, що мало місце неповне виконання, тому багато робіт є прихованими, експерти та спеціаліст , безпосередньо не досліджуючи об`єкт не могли їх виявити. Після проведення службового розслідування, яким були виявлені недоліки, з якими вони не погодились, але щоб уникнути проблем з ГУНП , було вирішено повернути частину грошей, отриманих за такі роботи, а саме, 25 531 грн.

Свідок ОСОБА_13 показав, що брав участь у службовій перевірці повноти виконання будівельних і ремонтних робіт даху адміністративного приміщення в АДРЕСА_2 , в ході якої виявлено невиконані роботи, в тому числі, приховані.

Щодо клопотання сторони захисту від 03.06.2021 про визнання доказів недопустимими (позиція захисника стосується процесуальних порушень, пов`язаних недотриманням вимог щодо підслідності, недотримання процедури внесення відомостей до ЄРДР) суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України , слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З норми п. 5 ч. 1 ст. З КПК України вбачається, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Варто відзначити, що кримінально процесуальний Закон розмежовує поняття кримінального провадження та кримінального правопорушення. Більш того, з вказаних норм випливає, що до ЄРДР вносяться відомості не лише про кваліфікацію кримінального правопорушення, а й про суть дій відповідних осіб, що можуть мати ознаки неправомірних та кримінально - караних. Основним, є безпосередньо факт внесення до ЄРДР відповідних відомостей про обставини скоєних неправомірних дій.

Водночас, кваліфікація дій осіб, що можуть бути причетними до скоєння відповідних неправомірних дій впродовж досудового розслідування може змінюватись з урахуванням тих обставин, які встановлюються впродовж такого і не може бути сталою протягом часу досудового розслідування.

Безпосередньо в даному випадку, у кримінальному провадженні № 42019140000000040 від 21.02.2019 до ЄРДР первинно внесені відомості про сам факт скоєння неправомірних дій, пов`язаних із спричиненням збитків державним інтересам при виконанні будівельних робіт при капітальному ремонті перекриття даху по вул. Городоцькій, 126, в м. Львові. Оскільки факт причетності до таких дій посадових осіб правоохоронних органів не підтвердився, відповідно підстав для здійснення досудового розслідування слідчими ТУ ДБР у м. Львові не вбачалось, відтак процесуальним керівником прийнято законне рішення про доручення розслідування кримінального провадження слідчим поліції. Положенням про порядок ведення ЄРДР та нормами КПК України не передбачається необхідність винесення відповідної постанови про перекваліфікацію дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, як і не передбачається необхідність винесення відповідного рішення про закриття кримінального провадження, у зв`язку із непідтвердженням причетності окремої категорії суб`єктів до скоєння злочинів.

Об`єктивно, що впродовж досудового розслідування у кримінальному провадженні органом досудового розслідування можуть бути встановлені нові обставини скоєних кримінальних правопорушень, а відтак логічним і вмотивованим виглядає ситуація, коли відповідно фабула кримінального провадження у ЄРДР змінюється, більш того, ця функція дозволена самою системою реєстру і не вважається порушенням обліково - реєстраційної дисципліни.

Встановлено, що слідчим поліції фактично жодного доказу з перелічених стороною захисту доказів в ході досудового розслідування після зміни підслідності не здобуто, такі докази отримані слідчими ТУ ДБР у м. Львові, тому підстав для визнання таких недопустимими чи неналежними, з підстав наведених захисником немає.

Кримінальне процесуальне право дозволяє відмежовувати ті обставини, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні з відповідними обставинами, які слугують підставою для прийняття рішення судом про визнання доказу недопустимими, які передбачені ст. 87 КПК України, а саме недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

У вказаній нормі йдеться про об`єднання матеріалів кримінальних правопорушень в межах одного кримінального провадження. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство України передбачає можливість об`єднання і матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень.

В той же час, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України пред`являлась для ознайомлення постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України від 29.01.2021, ця ж постанова надана суду за клопотанням сторони захисту про встановлення порядку та обсягу досліджуваних доказів у кримінальному провадженні. Відомості про наявність такого рішення прокурора відображено у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Склад злочину це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин. У складі злочину виділяють чотири його обов`язкові елементи (кожен з яких охоплює відповідну групу ознак, що його характеризують): а) об`єкт складу злочину; б) об`єктивну сторону складу злочину; в) суб`єкт складу злочину; г) суб`єктивну сторону складу злочину.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України, тобто у тому, що вона будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, заволоділа чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Суб`єктом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем може бути тільки службова особа ( спеціальний суб`єкт).

У випадку встановлення у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК крім зазначених, ще й додаткових (спеціальних) ознак (правовий стан особи, її службове становище чи професійні обов`язки тощо), наявність яких є необхідною для визнання певної особи суб`єктом конкретного складу злочину, йдеться про спеціальний суб`єкт злочину.

Для правильної кваліфікації злочину спеціальний суб`єкт має таке значення: а) обмежує коло осіб, що підлягають кримінальній відповідальності за певний злочин; б) в окремих випадках передбачений як кваліфікуюча (обтяжуюча) чи привілейована (пом`якшуюча) ознака складу конкретного злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КК України, спеціальним суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа.

Згідно ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови «Про судову практику у справах про хабарництво» №5від 26.04.2002 року, роз`яснив, що підприємець-фізична особа, який зареєстрований відповідно до закону і здійснює господарську діяльність, не може визнаватися таким, що виконує постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням обов`язки (організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські) службової особи. Організаційно-розпорядчі обов`язки це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є в начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Крім цього, службова особа як спеціальний суб`єкт злочину, крім загальних ознак суб`єкта злочину, характеризується спеціальними ознаками, а саме: посадові, які визначають сферу діяльності (де саме виконуються відповідні повноваження); функціональні ті, які визначають коло повноважень, у зв`язку з наявністю яких особа належить до службових.

Стороною обвинувачення надано відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ФОП ОСОБА_1 за 8-12 звітні місяці 2018 року, а також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за звітний період 3-4 кварталів 2018 року ( дані ГУ ДФС у Львівській області), з яких вбачається, що в ці періоди в обвинуваченої було офіційно працевлаштовано від 5 до 8 осіб, за яких здійснювались відповідні нарахування в бюджет і фонди.

Таким чином, обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 , забезпечуючи виконання вищевказаного договору на виконання робіт з ремонту даху приміщення, фактично керуючи роботою значної кількості працівників - будівельників, забезпечуючи подання відповідних звітностей і особисто представляючи інтереси приватного підприємця в органах державної влади, будучи стороною укладеного договору, здійснювала організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, була службовою особою.

Однак, суд зазначає, що фізична особа-підприємець не обіймає посади на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, як цього вимагає ст. 18 КК України, а застосування підприємцями праці найманих працівників за своєю суттю є цивільно-правовою угодою, а не виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків.

Що стосується громадянина-суб`єкта підприємницької діяльності, зазначено, що він може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов`язків. Наприклад, у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності.

Однак, за вказаних обставин він набуває організаційно-розпорядчих повноважень лише стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо).

Стороною обвинувачення не надано доказів виконання ОСОБА_1 організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій ; формулювання обвинувачення по ч.2 ст.191 КК України по суті зводиться лише до того, що в обвинуваченої як фізичної-особи підприємця були наймані працівники.

Відтак, доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_1 є службовою особою, наділеною вищевказаними функціями, саме по собі не утворює складу злочину. Питання щодо наявності в діях останньої ознак службової особи мало бути встановлено стороною обвинувачення та доведено суду переконливими доказами, оскільки за відсутності таких, ОСОБА_1 не може нести відповідальність, як службова особа .

На переконання суду, довільне тлумачення поняття службової особи, наведеного у ст. 18 КК України, суперечить принципу правової визначеності.

Системний аналіз положень статті 191 України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у службової особи, яка заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вказане знаходить своє підтвердження, зокрема, у постановах ВС від 17.04.2019 у справі №752/18401/15-к та №372/899/18 від 01.10.2020.

Таким чином, дії обвинуваченої не можуть кваліфікуватись за ч.2 ст.191 КК України, оскільки ОСОБА_1 не може бути суб`єктом даного складу злочину.

ОСОБА_1 також обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст.366 КК України, тобто, у тому що будучи службовою особою внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

Під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні судом встановлено факт складання та видачі приватним підприємцем ОСОБА_1 завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків.

Зокрема, встановлено та підтверджується належними та допустимими доказами, факт укладення ФОП ОСОБА_1 10.08.2018 із ГУНП у Львівській області договір №459 про закупівлю, згідно якого вона (підрядник) зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконати завдання замовника (ГУНП) - поточний ремонт даху адміністративного приміщення ГУНП у Львівській області по вул.Городоцька,126 у м.Львові; вартість договору та оплата виконаної підрядником роботи здійснювалась за ціною, яка становила 943 046,00 грн.

Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму -562 373, 00 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 562 373, 00 грн. з відомістю ресурсів та розрахунком № 1-2; акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року форми КБ-2в на суму -380 673, 00 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму - 380 673, 00 грн. з відомістю ресурсів та розрахунком № 1-2; платіжними дорученнями № 11 086 від 17.10.2018 на суму 380 673,00 грн. та 562 373,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за лютий 2019 року на суму 25 531, 00 грн.; актом звірки розрахунків згідно договору, а також висновком експерта стверджується факт внесення обвинуваченою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей про включення в кошторис вартості робіт завищеної вартості фактично виконаних ФОП ОСОБА_1 будівельних робіт, в розмірі 49 637 грн.

Висновком судової - почеркознавчої та судово-технічної експертиз документів від 20.03.2020 № 290-292/20-22, проведеної КНДІСЕ (Тернопільське відділення) стверджується, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох наданих на дослідження довідках про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2018 року, а також у актах №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 виконано обвинуваченою ОСОБА_1 , що нею в судовому засіданні не заперечувалось.

Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 форми КБ-2в на суму 562 373,00 грн. та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 є офіційними документами в розумінні примітки до ст.358 КК України. Довідки є невід`ємною частиною актів згідно положень ДБН та мають усі реквізити офіційного документу. І акти і довідки підтверджують певні події та факти, які спричинили наслідки правового характеру.

Суд вважає доведеною наданими стороною обвинувачення належними і допустимими доказами невідповідність між об`ємом фактично виконаних ФОП ОСОБА_1 робіт та об`ємом цих робіт, вказаних в актах виконаних робіт.

Такі дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати не за ч.1 ст.366 КК України, а за ч.2 ст.358 КК України, оскільки вона, будучи приватним підприємцем, склала та видала завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеному в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Межі повноваження суду щодо перекваліфікації злочину окреслені названою нормою, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Склад кримінального проступку , передбаченого ч.2 ст.358 КК України, є менш тяжчим, а ніж той, що передбачений ч.1 ст.366 КК України.

Закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства.

Судом встановлено, що ГУ НП у Львівській області, як юридична особа, внаслідок неналежного виконання умов договору №45999 від 10.08.2018року, та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих даних, зазнало шкоди в сумі 49 637,00 грн., витрачених із державних бюджетних коштів.

Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності в її діях ознак іншого кримінально-караного діяння ( менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, встановленою у постанові від 03липня 2019( справа №288\1158\16к, провадження №13-28кс19).

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 94 КПК України, встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

З врахуванням наведених доводів, суд вважає , що ОСОБА_1 підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, слід виправдати, оскільки остання будучи фізичною особою-підприємцем не є службовою особою у розумінні частини 2 статті 191 КК України, і як наслідок, не є суб`єктом вказаного кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.358 КК України суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки вчиненого; пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України, суд не встановив.

Характеризуючи особу винної суд враховує, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується.

Відтак, покарання слід призначити у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.358 КК України, вчинений ОСОБА_1 у жовтні 2018 року, відтак, станом на час постановлення вироку закінчились строки давності притягнення останньої до кримінальної відповідальності за вчинене.

У кримінальному провадженні потерпілим Головним управлінням національної поліції у Львівській області в порядку ст..128 КПК України заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 49 367,00 грн.

Суд вважає, що позов слід залишити без розгляду, оскільки суд виправдовує ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України - умисного корисного злочину з матеріальним складом, що виключає розгляд такого позову у даному кримінальному провадженні.

Потерпілій стороні ГУНП у Львівській області слід роз`яснити право звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.2,22,91,94, 337,349,370,374 КПК України, на підставі ст..49 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.358 КК України та призначити покарання у вигляді вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 гривень) в прибуток держави.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання за ч.2 ст.358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та виправдати за ч. 2 ст. 191 КК України у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов, поданий Головним управлінням поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди - залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Волоско І.Р.