Рішення № 102658097, 05.01.2022, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1379/20

Провадження № 2/943/57/2022

05 січня 2022 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

секретаря судового засідання - Дутки С.І.

за участю представника позивача - адвоката Хом`яка О.Г.,

за участю представника відповідача – адвоката Ориника А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом. Уточнивши свої позовні вимоги, просить стягнути із відповідача на його користь грошові кошти у якості відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 177339,20 грн., інфляційні втрати в сумі 21873,97 грн., три проценти річних у розмірі 7098,43 грн., а також 20000,00 грн. завданої моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 серпня 2017 року на 461 км. автодороги Київ-Чоп трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю належного на праві власності позивачу автомобіля марки «Ауді А6» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , а також автомобіля марки «ГАЗ-САЗ 53» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є відповідач ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», під керуванням третьої особи ОСОБА_2 , і автомобіля марки «ДАФ» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок цього третю особу ОСОБА_2 було визнано винним у цій ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП на підставі постанови Буського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №268 від 28.07.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача «Aуді А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 795062,70 грн., вартість матеріального збитку – 358534,35 грн., а ринкова вартість указаного автомобіля після пошкодження – 84195,15 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу № АК/3174645 з лімітом майнової відповідальності в розмірі 100000,00 грн. і франшизою в сумі 1000,00 грн. Після звернення позивача до страховика відповідача, 10.09.2019 року ПрАТ «СК «Провідна» частково відшкодувала позивачу завдану майнову шкоду внаслідок вищевказаної ДТП у розмірі 99000,00 грн. Відтак позивач вважає, що розмір завданої йому майнової шкоди повинен складати 175339,20 грн., що є різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП (358534,35 – 84195,15). Крім того до розміру цієї суми потрібно додати витрати на проведення вищевказаного експертного дослідження, сплаченого позивачем у розмірі 2000,00 грн. Отже розмір нарахованої позивачем майнової шкоди становить 177 339,20 грн. Також на вказану суму позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 21873,97 грн. та 3% річних у розмірі 7098,43 грн. за період: 29.07.2020-27.11.2021. Оскільки третя особа ОСОБА_2 як винуватець ДТП, перебував на момент настання дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», а тому останнє повинно відповідати перед позивачем за завдану йому майнову шкоду. Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його корить 20000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди через пошкодження його автомобіля, оскільки чинним страховим законодавством не передбачено відповідного обов`язку страховика, а завдана позивачу шкода полягає у душевних стражданнях останнього, які він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача через пошкодження (знищення) його майна (транспортного засобу). Відтак, позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 20.08.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року в даній справі було призначено автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі на час експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 28.05.2021 року відновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення вищевказаної експертизи, яке ухвалою суду від 13.07.2021 року було задоволено.

Відповідно до ухвали суду від 16.08.2021 року повторно відновлено провадження в справі в зв`язку з поверненням до суду матеріалів даної цивільної справи із висновком експерта № 1128 від 27.07.2021.

Ухвалою суду від 26.11.2021 року постановлено розгляд справи проводити у режимі відеоконференцзв`язку із Франківським районним судом м. Львова за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року закрито підготовче провадження із призначенням справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.01.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в цій справі ОСОБА_2 у якості співвідповідача.

Позивач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Хом`як О.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із вищенаведених мотивів і просив їх задовольнити, виходячи із мотивів заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Представник відповідача – адвокат Ориник А.Р. в судовому засіданні проти задоволення уточнених позовних вимог заперечив повністю та просив у їх задоволенні відмовити, покликаючись на те, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки проведена на замовлення позивача експертиза мала місце через один рік після ДТП, а експерт не попереджений про кримінальну відповідальність перед її проведенням, відтак вважає неможливим брати до уваги цей висновок експертизи. Тому за клопотанням відповідача була проведена судова експертиза в цій справі, де розмір матеріальних збитків є значно нижчим від проведеного позивачем дослідження. Окрім того представник відповідача зазначив про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, ураховуючи відсутність доказів перенесення ним моральних страждань, не має даних про звернення позивача до лікаря, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, наявні у справі відзив на позовну заяву від 24.09.2020 та письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог від 10.12.2021, доводи яких зводяться до невизнання позовних вимог. Зокрема відповідач покликається на те, що позов обгрунтований долученим до позовної заяви висновком експертного автотоварознавчого дослідження №268 від 28.07.2018, якого відповідач не визнає через його необгрунтованість та завищений розмір матеріальної шкоди, огляд автомобіля позивача проведено через рік після настання ДТП, відсутні докази де і за яких умов зберігався автомобіль. Більше того цей висновок не є експертним дослідженням, залучений спеціаліст на особисте запрошення позивача без участі представника відповідача, експерт вийшов за межі поставленого запитання, а проведене дослідження відбулось з порушенням вимог законодавства, оскільки експерт не попереджений про кримінальну відповідальність. Також позивачем не підтверджено, які саме ушкодження отримав автомобіль внаслідок ДТП, а тому неможливо встановити перелік робіт із його відновлювального ремонту. Крім того у поданій заяві про збільшення позовних вимог позивачем не було сплачено судового збору, а тому просить відмовити у задоволенні поданої заяви.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, письмових пояснень по суті справи не надав, незважаючи на повідомлення його судом про дату, час і місце розгляду справи (судова повістка вручена 23.12.2021).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою – сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12 серпня 2017 року на 461 км. автодороги Київ-Чоп трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю належного на праві власності позивачу автомобіля марки «Ауді А6» р.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 , а також автомобіля марки «ГАЗ-САЗ 53» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є відповідач ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», під керуванням третьої особи ОСОБА_2 та марки «ДАФ» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Буського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року, яка набрала законної сили 22.07.2019, було встановлено вищевказані фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, а ОСОБА_2 (третя особа в цій справі) визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави за те, що 12.08.2017 року о 23.45 год. на 461 км автодороги Київ-Чоп Львівської області ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ГАЗ-САЗ 53», н/з НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, рухаючись по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Ауді А6», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення даних автомобілів, після чого з автомобіля «ГАЗ-САЗ 53» відлетіло колесо, яке пошкодило транспортний засіб марки ДАФ, н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

В силу частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу приписів пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК).

Згідно вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як установлено судом, що третя особа ОСОБА_2 перебував на час дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», а транспортний засіб, яким він керував і скоїв ДТП (автомобіль марки «ГАЗ-САЗ 53» р.н. НОМЕР_2 ), належить на праві власності відповідачу, про що вбачається із матеріалів справи (а.с. 9-10, 14-15) та не оспорюється ніким із учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, в силу приписів частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як убачається зі Страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3174645 строком дії з 10.03.2017 року до 09.03.2018 року включно, що відповідач ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» застрахувало свою цивільну відповідальність у ПрАТ «СК «Провідна», де ліміт майнової відповідальності становить 100000,00 грн. із франшизою в сумі 1000,00 грн..

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 письмово повідомив ПрАТ «СК «Провідна» про настання ДТП 12 червня 2018 року, про що вбачається із наявного в справі повідомлення (а.с. 19), а 06 серпня 2018 року позивач через свого представника – адвоката Хом`яка О.Г. звернувся до страховика відповідача із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 96-97).

ПрАТ «СК «Провідна» здійснило виплату потерпілій особі ( ОСОБА_1 ) страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №033690 від 10.09.2019 (а.с. 98) та не заперечується учасниками справи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно висновку судової експертизи №1128 від 27.07.2021 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу для досліджуваного автомобіля «Aуді А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 12.08.2017 в цінах на задану дату оцінки 28.07.2018, без врахування ПДВ у вартості складових, які потребують заміни, становила 235 873,38 грн.

Згідно частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Разом із тим, суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження №268 від 28.07.2018 (а.с. 22-42), де вартість відновлювального ремонту автомобіля «Aуді А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 795062,70 грн., вартість матеріального збитку – 358534,35 грн., а ринкова вартість указаного автомобіля після пошкодження – 84195,15 грн., виходячи із того, що такий суперечить приписам частини сьомої статті 102 ЦПК України, оскільки у ньому не зазначено, що експерт ОСОБА_4 , який проводив указане дослідження, попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Відтак, на думку суду, не можуть підлягати до задоволення витрати позивача на залучення експерта ОСОБА_4 , сплачені наперед позивачем у розмірі 2000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що для відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження у ДТП його автомобіля, підлягає обгрунтована сума в розмірі 136 873,38 грн. (235873,38 - 99000,00).

Окрім того, в силу вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд вважає, що заявлена представником позивача завдана його довірителю сума матеріальної шкоди підлягає до часткового відшкодування у меншому розмірі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (29.07.2020 – 27.11.2021), а також три проценти річних від простроченої суми. Зокрема, на думку суду, на користь позивача з відповідача слід стягнути інфляційні втрати в сумі 18112,74 грн. та три проценти річних у розмірі 5473,89 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про несплату позивачем судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог від 27.11.2021 (отримана судом від 02.12.2021), оскільки загальні вимоги вказаної заяви про збільшення позовних вимог становили 226 311,60 грн., відтак сума судового збору повинна становити 2263,12 грн. (1% від 226311,60), а у матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем судового збору в розмірі 3880,00 грн (а.с. 1).

Що стосується заявлених до відшкодування позивачем розміру моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд вважає, що дана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких підстав.

Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Вимоги частини першої та другої статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, ч. 5 ст. 23 ЦК).

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

За наведених фактичних обставин спору та його правового регулювання, суд вважає встановленим факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження у ДТП його власного автомобіля, що мало місце 12 серпня 2017 року джерелом підвищеної небезпеки – автомобілем марки «ГАЗ-САЗ 53», р.н. НОМЕР_2 , власником якого є відповідач ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», під керуванням працівника відповідача (третьої особи ОСОБА_2 ), що визнається і не заперечується учасниками справи.

Доводи представника відповідача про недоведення позивачем розміру морального відшкодування через відсутність доказів перенесення ним моральних страждань та незвернення позивача до лікаря суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку підставою для відшкодування моральної шкоди є саме душевні страждання, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його автомобіля у ДТП транспортним засобом відповідача (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК) та під керуванням працівника відповідача, чого представником відповідача не заперечується.

Відтак, із огляду на те, що пошкодження майна позивача відбулось із вини відповідача, який до цього часу не відшкодував йому завдані у зв`язку із цим збитки, неможливість використання позивачем протягом певного часу власного майна (транспортного засобу), що безумовно спричинило позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20000,00 грн., а тому з урахуванням наведених фактичних обставин, суд вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 10000,00 грн., що на думки суму, буде розумним, справедливим і належним розміром морального відшкодуванням у цьому випадку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відтак, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Окрім того, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з урахуванням часткового задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1704,60 грн. (170460,01 х 1%).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 89, 102, 103, 106, 110, 133, 139, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 136873,38 грн., інфляційні втрати в сумі 18112,74 грн., три проценти річних в сумі 5473,89 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а всього 170 460,01 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят гривень 01 копійок).

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1704,60 грн.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Представник позивача: адвокат Хом`як Олександр Григорович ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: ТзОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» (80530, Львівська область, Золочівський район, с. Ожидів; код ЄДРПОУ 22342296).

Представник відповідача: адвокат Ориник Андрій Романович (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Вагилевича, 23).

Третя особа: ОСОБА_2 (80525, Львівська область, Золочівський район, с. Брахівка; РНОКПП невідомий).

Повний текст рішення виготовлено: 17 січня 2022 року.

Суддя: І. Б. Кос