Вирок № 102657892, 21.01.2022, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1848/21

Провадження № 1-кп/438/34/2022

В И Р О К

іменем України

21 січня 2022 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючої судді Хемич О.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Стецун І.Т.,

за участю прокурора – Сидора Р.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника - Стельмащука М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Бориславського міського суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141110000559 від 28 липня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новий Розділ Миколаївського району Львівської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий,проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14.06.2021 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 22 липня 2021 року приблизно о 16 годині 35 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння знаходячись у приміщенні торгівельного залу ТзОВ «АГРО-Р у магазині «Наш край», що по вулиці Дрогобицька, 7 у місті Бориславі Львівської області, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, які посягають на чужу власність, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна і бажаючи її настання, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає шляхом вільного доступу намагався повторно, таємно викрасти із полиці у відділенні алкогольних напоїв пляшку віскі «Jack Daniel's» 40% алк., ємністю 0,5 л, вартістю 316 гривень 20 копійок, яку сховав під свою куртку та пройшов із викраденим товаром повз касову зону не розплатившись, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як на виході з магазину був затриманий керуючою магазином ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.

Суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене повторно, а тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України є вірною.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог статей 50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які пом`якшують обвинуваченому покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, законодавцем віднесено до нетяжких злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, не одружений, не працює, з середньою спеціальною освітою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі, що є необхідним і достатнім для його виправлення та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Крім цього, судом встановлено, що вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14.06.2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до вимог ч.3 ст.78 КК України в разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.71 цього Кодексу, зокрема, суд до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року у даному кримінальному провадженні, 02.12.2021 ОСОБА_1 затримано та доставлено до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Суд приходить до висновку, що запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року, слід залишити до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 8 (вісім)місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14.06.2021 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання – з 02 грудня 2021 року.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.Б. Хемич