Рішення № 102657500, 11.01.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 317/1608/21

2/317/768/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Мойсеєвої Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (далі за текстом ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ») звернулось до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

24.05.2021 відповідно до ухвали судді Запорізького районного суду Запорізької області було відкрито провадження в справі за цим позовом, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 16 червня 2021 р. В зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 29.06.2021 р.

24.06.2021 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів (а. с. 106-110).

29.06.2021 представник ОСОБА_1 – адвокат Шумський І.В. заявив клопотання про передання цієї цивільної справи до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя – за підсудністю, оскільки ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Запоріжжя.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.06.2021 вирішено передати дану цивільну справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. (а. с. 125).

27 липня 2021 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (а. с. 133).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2021 року дану цивільну справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07 вересня 2021 року (а. с. 135-136).

В зв`язку з неявкою представника ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» підготовче судове засідання відкладено на 05.10.2021 (а. с. 142-144). В зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання відкладено на 29.10.2021 р. (а. с. 146).

13.10.2021 року від ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву з відповідними додатками (а. с. 149-152).

Ухвалою судді від 29.10.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 01.12.2021 р. (а. с. 194).

В зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті (по кримінальній справі), судове засідання відкладено на 11.01.2022 року.

В позовній заяві ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» зазначалося, що 23.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 180423-210159 на суму 2500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50 грн. за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (далі – Кредитний договір). Кредитний договір було укладено за заявою-анкетою ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі – ІТС) Товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Товариство виконало свої зобов’язання, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача за допомогою платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (WayForPay), яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «FLASHPAY».

За даним Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит у розмірі 2500 грн., сплатити проценти у розмірі 800 грн. у строк 18 днів – до 08.05.2018 року. Окрім зазначеного, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у вигляді пені – згідно умов Кредитного договору, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, а тому станом на 13.04.2021 року заборгованість відповідача за Кредитним договором складала: сума кредиту – 2500 грн., проценти за користування кредитом – 53350 грн., індекс інфляції за весь період прострочення – 986, 13 грн. та 3 % річних від простроченої суми – 2559, 07 грн. Загальна заборгованість становить 59 395,20 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2270 грн. (а. с. 2-8). До позовної заяви надано розрахунок заборгованості (а. с. 33-60).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 (в особі представника – адвоката Шумського І.В.) зазначав, що не згодний з позовними вимогами ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ», вважає, що умови Кредитного договору всупереч положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, крім того, кредитним договором № 180423-210159 від 23.04.2018 року між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 передбачено подвійну цивільно-правову відповідальність позичальника за прострочення платежу зі сплати заборгованості. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви (а. с. 99-102).

У своїй зустрічній позовній заяві про захист прав споживачів ОСОБА_1 , посилаючись на порушення ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» норм Закону України «Про захист прав споживачів» (в частині встановлення несправедливого розміру процентів за користування кредитом) та на неправильне застосування положень статті 549 ЦК України (щодо одночасного нарахування пені та штрафу) , просив суд визнати недійсним пункт заяви-анкети на отримання кредиту № 180423-210159 від 23.04.2018 року щодо порядку нарахування неустойки та п. 4.4. Умов надання та обслуговування кредитів, укладених між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 (а. с. 106-110).

11.01.2022 року в судове засідання сторони не з’явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 75, а.с. 205).

Під час ухвалення рішення суд відповідно до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 23.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 180423-210159 на суму 2500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50 грн. за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (далі – Кредитний договір). Кредитний договір було укладено за заявою-анкетою ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі – ІТС) Товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Товариство виконало свої зобов’язання, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача за допомогою платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (WayForPay), яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «FLASHPAY». За даним Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит у розмірі 2500 грн., сплатити проценти у розмірі 800 грн. у строк 18 днів – до 08.05.2018 року. Окрім зазначеного, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у вигляді пені – згідно змісту заяви-анкеті та пунктів 4.4., 4.5. Кредитного договору, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми (а. с. 14; 23).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України Про електронну комерцію ).

Тобто, між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 у відповідності до вищевказаних норм 23.04.2018 року було укладено Договір про надання фінансових послуг (а саме – Кредитний договір), що підтверджується наявними у матеріалах справи Заявою-анкетою для отримання кредиту (яка є Додатком 1 до Кредитного договору), інформацією щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладання електронного договору та довідкою щодо підтвердження переказу грошових коштів – 2500 грн. на картку ОСОБА_1 (а. с. 14-16).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору від 23.04.2018 року ОСОБА_1 (за змістом договору – Клієнт) отримав кошти у розмірі 2500 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 16 днів (до 08.05.2018 року) із сплатою процентів у розмірі 800 грн. Також Клієнт зобов`язався при простроченні оплати за кредитом та процентами оплатити процент за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день користування кредитом (730 відсотків річних) – це відображено у Заяві-анкеті для отримання кредиту, яка є Додатком до Кредитного договору (а. с. 14).

За змістом п.п. 4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитного договору» при виникненні заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на п`ятнадцятий день заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 5,02 %, на тридцятий день заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 7,67 %. Згідно п.п. 4.5 «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитного договору» при виникненні заборгованості Клієнт сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого Строку кредиту (а. с. 21-25).

Відповідно до розрахунку ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» заборгованості за кредитним договором станом на 13.04.2018 року складає 59 395,20 грн., з яких: 2500 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 53 350,00 грн. – проценти за користування кредитом; 56,35 грн. - пеня; 986,13 грн. - інфляції за весь період прострочення; 2559,07 грн. - 3% річних від простроченої суми (а. с. 33-60).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк (до 08.05.2018 року) кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою повернув лише частково – сплативши на погашення процентів 650 грн. (замість передбачених договором 800 грн.), внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням та процентами, яка станом на 08.05.2018 року складалася із суми позики - 2500 грн. та залишку неоплачених процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 23 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року в сумі 150 грн. (а. с. 33).

Таким чином, вимоги позивача ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 2500 грн. та недоплачених процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 23 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року в сумі 150 грн. є доведеною та підлягає задоволенню.

Проте, вимоги позивача ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за період з 09 травня 2018 року по 13.04.2021 року в сумі 53 350,00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Зі змісту статей 1046, 1049 ЦК України вбачається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд вважає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18; 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18; 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору від 23 квітня 2018 року ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» , як фінансова установа, надало ОСОБА_1 суму позики 2500 грн. строком на 16 днів, яку він зобов`язувався повернути у повному обсязі і зі сплатою процентів за користування нею до 08.05.2018 року. (а. с. 14). Тобто, позикодавець ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 08 травня 2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, видно, що ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» нараховує заборгованість по несплачених процентах за користування позикою в сумі 53 350,00 грн. за період з 09 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року, який виходить за межі строку кредитування (а. с. 33-42). Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам (відсоткам) за користування позикою за період з 09 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» щодо стягнення з ОСОБА_1 986, 13 грн. – збитків від інфляції за весь період прострочення та 2559,07 грн. – 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 43-52; 53-60), збітки від інфляції та 3% від простроченої суми ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» нараховувало не від суми прострочееної заборгованості, а від суми заборгованості з урахуванням 53 350,00 грн. - процентів (відсотків) за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування.

Суд вважає, що розмір загальної заборгованості, яка має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача за даним Кредитним договором розраховується наступним чином:

Сума боргу станом на 09 травня 2018 року – 2650 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання з 09.05.2018 року по 13.04.2021 року складає 1071 день.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України за цей період індекс інфляції дорівнює: (100,0 : 100) х (100 : 100) х (99,3 : 100) х (100,0 : 100) х (101,9 : 100) х (101,7 : 100) х (101,4 : 100) х (100,8 : 100) х (101,0 : 100) х (100,5 : 100) х (100,9 : 100) х (101,0 : 100) х (100,7 : 100) х (99,5 : 100) х (99,4 : 100) х (99,7 : 100) х (100,7 : 100) х (100,7 : 100) х (100,1 : 100) х (99,8 : 100) х (100,2 : 100) х (99,7 : 100) х (100,8 : 100) х (100,8 : 100) х (100,3 : 100) х (100,2 : 100) х (99,4 : 100) х (99,8 : 100) (100,5 : 100) х (101,0 : 100) х (101,3 : 100) х (100,9 : 100) х (101,3 : 100) х (101,0 : 100) х (101,7 : 100) х (100,7 : 100) = 1,204036.

Інфляційне збільшення за весь період прострочення заборгованості складає: 2650 грн. х 1,204036 = 540, 69 грн.

3% річних складають: 2650 грн. х 3% х 1071 дн. : 365 дн. = 233, 27 грн.

Загальна сума заборгованості становить: 2650 грн. + 540,69 грн. + 233, 27 грн. = 3423, 96 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ».

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України також підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в сумі 130, 98 грн.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» про визнання недійсним пункт заяви-анкети на отримання кредиту № 180423-210159 від 23.04.2018 року щодо порядку нарахування неустойки та п. 4.4. Умов надання та обслуговування кредитів, укладених між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору від 23.04.2018 року ОСОБА_1 (за змістом договору – Клієнт) отримав кошти у розмірі 2500 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 16 днів (до 08.05.2018 року) із сплатою процентів у розмірі 800 грн. Також Клієнт зобов`язався при простроченні оплати за кредитом та процентами оплатити процент за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день користування кредитом (730 відсотків річних) – це відображено у Заяві-анкеті для отримання кредиту, яка є Додатком до Кредитного договору.

Крім того, у абзаці 4 Заяви-анкети для отримання кредиту зазначено, що при виникненні заборгованості Клієнт зобов`язується сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого ястроку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15-й день - 5,02 %, на 30-й день - 7,67 %, у порядку, що передбачені розділом 4 Умов (а. с. 14).

За змістом п.п. 4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитного договору» при виникненні заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на п`ятнадцятий день заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 5,02 %, на тридцятий день заборгованості Клієнт зобов`язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 7,67 %.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або законі та які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з абзацу 4 Заяви-анкети для отримання кредиту та п.п.4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитного договору» кредитним договором передбачено подвійну цивільно-правову відповідальність позичальника за прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок, зроблений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, що підлягає застосуванню в оцінці спірних правовідносин.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачені підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Зокрема, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частино 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що порядок нарахування неустойки, визначений у абзаці 4 Заяви-анкети для отримання кредиту № 180423-210159 від 23.04.2018 року та закріплений у п. 4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитний договір. Умови надання та обслуговування кредитів» передбачає можливість нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, тобто, не відповідає засадам добросовісності та розумності, і є несправедливим, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, є правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсними абзацу 4 Заяви-анкети для отримання кредиту № 180423-210159 від 23.04.2018 року та п. 4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитний договір. Умови надання та обслуговування кредитів», укладеного між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі зустрічного позову до суду ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 273, 352, 354, 384 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» заборгованість за Кредитним договором № 180423-210159 від 23.04.2018 року в загальній сумі 3423, 96 грн. та судовий збір в розмірі 130,98 грн.

В решті позовних вимог ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» задовольнити.

Визнати недійсними абзац 4 Заяви-анкети для отримання кредиту № 180423-210159 від 23.04.2018 року та п. 4.4. «Примірного договору про надання фінансових послуг. Кредитний договір. Умови надання та обслуговування кредитів», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості Займи», знаходиться за адресою: 69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 19.01.2022.

Суддя Є.С. Боєв

11.01.22