Рішення № 102656975, 21.01.2022, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5470/21

Провадження №2/337/114/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місце Знаходження: м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд.48А), Головний державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Білан Дмитро Геннадійович (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд.48А), про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , який він мотивує тим, що в провадженні Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – Хортицький ВДВС у м.Запоріжжі) перебуває виконавче провадження №37029070 з примусового виконання виконавчого листа №0825/9713/12 від 27.02.2013р., який виданий Хортицьким районним судом м.Запоріжжя про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 13.11.2012р. і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з розрахунком головного державного виконавця Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Білан Д.Г. від 13.09.2021р., заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.09.2021р. складає 21487,86 грн.

Позивач зазначає, що з 19.11.2019р. по 12.09.2020р. він перебував на обліку як безробітний у Запорізькому МЦЗ та отримував відповідну допомогу, аліменти утримувались з вказаної допомоги. Проте, з вересня 2020 року по вересень 2021 року позивач не міг знову отримувати допомогу як безробітний, оскільки загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Водночас, з 19.12.2020р. постановою КМУ від 09.12.2020р. за №1236 на території України було введено карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Крім того, відповідно до військового квитка позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст.78Б наказом МОУ №2-1994 року та підлягає повторному медичному посвідченню 29.10.2024р. Крім того, позивач хворіє на грижу стравохідного отвору, що підтверджено висновком Лікувально-профілактичного закладу VITACENTER, а також у нього повна глухота лівого вуха та кіста лівої скроневої області, що підтверджується висновком комп`ютерної томографії головного мозку. Через вказані обставини, а саме карантин, військовий квиток, стан здоров`я та погане самопочуття, позивачу ОСОБА_1 було важко працевлаштуватись. При цьому він має на утриманні батьків пенсіонерів ОСОБА_4 , 1960 р.н., та ОСОБА_5 , 1956 р.н., які отримують мінімальну пенсію. Також він має зобов`язання з комунальних платежів та по сплаті кредиту.

На даний час позивач ОСОБА_1 працевлаштувався у ТОВ «Метінвест-Промсервіс» та сумлінно повідомив про це Хортицький ВДВС у м.Запоріжжі, у зв`язку з чим 13.09.2021р. головним державним виконавцем Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Білан Д.Г. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, відповідно до якої постановлено здійснювати відрахування з доходів ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини всього його заробітку (доходу) щомісячно до надходження постанови державного виконавця про зменшення розміру відрахування. Розмір заробітної плати, що залишається після утримання аліментів унеможливлює проживання ОСОБА_1 .

Просить звільнити його від сплати нарахованої заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з вересня 2020 року по вересень 2021 року в сумі 21487,86 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2021р. за даним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

29.11.2021р. від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона заперечила проти задоволення позовних вимог та зазначила, що ОСОБА_3 у 2020 році вже звертався до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом про зменшення розміру аліментів, за результатами розгляду справи №337/3869/20 було винесено рішення від 23.10.2020р. про відмову у задоволенні позову. Їх спільний з позивачем неповнолітній син постійно проживає разом з нею, перебуває на її утриманні та вихованні, відповідач не цікавиться життям сина, процесом його навчання та виховання, аліменти сплачує нерегулярно та не в повному обсязі. При цьому, дитина з раннього дитинства хворіє бронхіальною астмою, алергічна форма, алергічним персистуючим ринітом та перебуває на диспансерному обліку, потребує щоденної базисної терапії, періодичного обстеження та лікування, на що постійно витрачаються значні кошти. У зв`язку з хворобою сина та необхідністю постійного нагляду за ним, вона вимушена була звільнитись з роботи, на даний час не працює. Відсутність у позивача стабільного заробітку та надання йому у певний період час статусу безробітного не є обставиною для звільнення його від обов`язку сплачувати аліменти, оскільки пошук роботи залежить лише від позивача. З часу звільнення та до вересня 2021 року позивач не докладав зусиль до пошуку роботи. Посилання позивача на погіршення стану його здоров`я є необґрунтованими, оскільки надані ним медичні висновки не є належними доказами захворювання позивача на тяжку хворобу, яка є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам у розумінні ч.2 ст.197 СК України. Так, ОСОБА_1 є працездатним, мав можливість за такий значний період часу знайти роботу яка б відповідала його стану здоров`я. На момент постановлення судового рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_1 був обізнаний про свій обов`язок утримувати неповнолітнього сина, проте звільнився з роботи за власним бажанням, тобто самостійно погіршив своє матеріальне становище. При цьому їй відомо, що у позивача є власний автомобіль за допомогою якого він займається приватним перевезенням пасажирів. Вважає, що розмір неофіційно отриманих доходів є достатнім для надання належної матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина. Посилання позивача на необхідність утримувати батьків, які є пенсіонерами, вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки на підтвердження вказаних обставин ним не надано належних та допустимих доказів. Просить у задоволені позову відмовити.

06.12.2021р. від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він вказав, що він звільнився з попередньої роботи не за власним бажанням, а за угодою сторін. Він не має на праві власності транспортних засобів. Автомобіль, про який зазначає відповідачка, належав його батькові та проданий у 2020 році. Крім того, відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21.09.2020р. він був позбавлений права керування транспортними засобами, тому не міг займатись приватним перевезенням пасажирів, на що вказує відповідачка. Просить задовольнити позов повністю.

07.12.2021р. відповідачка ОСОБА_2 подала клопотання про витребування доказів, від якого відмовилась під час підготовчого судового засідання.

20.12.2021р. підготовче провадження було закрито, справа призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засідання заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволені позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2013р. у справі №0825-9731\2012 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 13.11.2012р. і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.21-22).

27.02.2013р. Хортицьким районним судом м. Запоріжжя на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з розрахунком головного державного виконавця Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Білан Д.Г. №55188 від 13.09.2021р., заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом за період з вересня 2020р. по вересень 2021р., а саме станом на 30.09.2021р. становить 21487,86 грн. (арк.23-24).

З вказано розрахунку також вбачається, що боржник ОСОБА_1 здійснював сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина, проте нерегулярно та не в повному обсязі. Зокрема, за вказаний період загальна сума аліментів, яка підлягала стягненню, становить 40805,86 грн., сплачено ОСОБА_1 - 19318,00 грн.

19.01.2018р. в результаті рентгеноскопіїу Лікувально-профілактичному закладі Медичний центр VITACENTER, ОСОБА_1 , 1981 р.н., виявлено захворювання на грижу стравохідного отвору (арк.15).

19.10.2019р. ОСОБА_1 , 1981 р.н., пройшов комп`ютерну томографію головного мозку у Міський багатопрофільній клінічній лікарні №9 м.Запоріжжя, під час якої у нього встановлені ознаки стану після КПТЧ, посттравматичних змін лівої тім`яно-скроневої області; двостороннього гаймориту, етмоідіта (арк.10).

08.07.2021р. ОСОБА_1 було проведено езофагогастродуоденоскопію та надано висновок про захворювання на еритематозну гастродуоденопатию (арк.14-15).

Згідно з консультаційним висновком КНП «Міська лікарня №3» ЗМР від 14.09.2021р., ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний середній гнійний отит, стан після сануючої операції ліворуч, повна глухота ліворуч (арк.9).

10.11.2021р. позивачу ОСОБА_1 було проведено ультразвукове дослідження гепатобіліарної системи та надано висновок про виявлення ехознаків дифузних змін печінки, підшлункової залози (арк.47).

Також судом встановлено, що 05.11.2019р. ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , відповідно до якого він з 14.04.1998р.визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст.78-б, наказ МОУ №2-1994 року, а з 29.10.2019р. - обмежено придатний у воєнний час за ст.78-в, наказ МОУ №402-2008 року та підлягає повторному медичному пересвідченню 29.10.2024р. (арк.16).

Згідно з записами, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , він 05.11.2019р. був звільнений з ТОВ «Охорона-Холдінг» м.Запоріжжя за угодою сторін згідно ч.1 ст.36 КЗпП України (наказ №491 о/с від 31.10.2019р.), а 10.08.2021р. в трудовий книжці міститься запис про прийняття його на посаду машиніста насосних установок ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (розп. №237 від 08.06.2021р.), де працює по теперішній час (арк.84-85).

Відповідно до довідки Запорізького міського центру зайнятості №5589 від 14.09.2021р., ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний з 19.11.2019р. по 12.09.2020р. (арк.19).

Відповідно до довідки «Відділення №12 ПУМБ в м.Запоріжжя» без номеру та дати, у вказаному відділені ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видана дебетна пластикова карта. Станом на 23.09.2021р. залишок коштів на рахунку склав 4834,39 грн. Кредитовий оборот з 23.09.2021р. по 23.09.2021р. за картковим рахунком 0,00 грн. (арк.20).

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.10.2020р. у справі №337/3869/20 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які були стягнуті на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.62-64).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 (арк.46), є пенсіонерами за віком, перебувають на обліку у Пенсійному фонді України (арк.17-18).

Також судом встановлено, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з відповідачкою ОСОБА_2 , що сторонами не оспорюється, яка згідно з записами, які містяться у її трудовій книжці, 28.03.2014р. звільнилась з посади продавця-консультанта ТОВ «МТІ» за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (арк.69).

Відповідно до виписки, наданої КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» від 22.11.2021р. із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина з серпня 2013р. перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: бронхіальна астма, алергічна форма, персистуючий період частково контрольована. Алергічний персистуючим риніт (арк.70).

Згідно з консультативним висновком КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР від 18.11.2021р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на бронхіальну астму, алергічна форма, середньої тяжкості, перебіг контрольований. Алергічний персистуючим риніт, середньо тяжкий перебіг. Потребує лікування (арк.71).

Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.8, 9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розмірі платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про звільнення його від сплати нарахованої заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з вересня 2020 року по вересень 2021 року в сумі 21487,86 грн.

Суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина на користь позивачки за рішенням суду, підставою для постановлення якого стало те, що неповнолітній син сторін мешкає з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 , між батьками не було досягнуто домовленості щодо утримання сина.

Позивач має заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої станом на 30.09.2021р. становить 21487,86 грн., що ним не оспорено.

При цьому ОСОБА_1 не заперечує свого обов`язку брати участь в утриманні неповнолітнього сина, проте посилається на тяжке матеріальне становище, неможливість у вказаний ним період з вересня 2020р. по вересень 2021р. влаштуватись на роботу у зв`язку із карантином та станом свого здоров`я, необхідністю проходити вартісне лікування. Також посилається на наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків, обов`язку сплачувати комунальні послуги та кредит.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що частина 2 ст.197 СК України не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Разом з тим, суд вважає, що позивач в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не довів суду належними та допустимими доказами обставини, які мають значення для даної справи, а саме те, що заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення

Так, суд виходить з того, що позивач є працездатною особою, з початку серпня 2021 року офіційно працевлаштований, наразі отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, розмір якої, відповідно до його пояснень в судовому засіданні, становить близька 11 тис.грн. на місяць.

Доказів відсутності будь-якого джерела доходу у зазначений позивачем період з вересня 2020 року по вересень 2021 року, у т.ч. довідки органів податкової служби з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів, позивач суду не надав.

В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази, що позивач немає в наявності будь-якого нерухомого майна та/або цінного рухомого майна, щоб унеможливлювало отримання ним додаткового доходу від використання цього майна. Таких обставин позивач суду не довів.

Введення карантинних обмежень не є безумовною підставою для звільнення позивача від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Відсутність доходу через карантинні обмеження є обставиною, яка підлягає доказуванню.

Судом було роз`яснено позивачу обов`язок надати суду докази на підтвердження обставин, які відносяться до предмета доказування у даній справі, та якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема, щодо розміру свого доходу, а також право заявляти відповідні клопотання, однак позивач вважав надані докази достатніми для вирішення спору.

Крім того, посилаючись на наявність хронічних захворювань, позивач надав суду лише висновки його обстежень лікарями, в яких зазначено про наявність у нього певних захворювань. Проте, належних та допустимих доказів, що у позивача наявна тяжка хвороба, яка свідчить про суттєві втрати здоров`я, призводить до істотних обмежень у його життєдіяльності та, зокрема, у можливості здійснювати трудову діяльність під час хвороби, суду не надано. Докази про витрачені позивачем кошти на лікування відсутні.

Позивачем не доведено, що заборгованість за аліментами сформувалась саме через його хворобу. Крім того, позивач не являється інвалідом та, як вже зазначалось, він є працездатним та наразі працює, що підтверджується наведеними вище письмовими доказами та особистими поясненнями позивача в суді.

Водночас, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 , 2009 р.н., на утримування якого з відповідача стягнуті аліменти, з серпня 2013р. перебуває на диспансерному обліку з діагнозом бронхіальна астма, алергічна форма, алергічний персистуючим риніт та потребує постійного лікування. Отже, ненадання відповідачем присуджених рішенням суду грошових коштів на утримання дитини призводить до порушення її права, зокрема, на належні умови життя та належне лікування.

Вирішуючи вказаний спір, суд також враховує те, що позивачем не надано доказів перебування на його утриманні непрацездатних батьків.

Надані позивачем копії пенсійних посвідчень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також копія довідки про те, що вони проживають з ним за однією адресою, суд не приймає до уваги, оскільки із вказаних документів не зрозуміло ким приходяться вказані особи позивачу та які обставини вказані документи доводять або спростовують.

При цьому суд враховує, що дійсно, ст.51 Конституції України, ст.202 СК України передбачають обов`язок повнолітніх доньки чи сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків, утримувати їх, якщо вони потребують матеріальної допомоги.

При цьому суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками позивача, а їх дохід, зокрема у вигляді пенсії, не забезпечує їх потреби, вони потребують матеріальної допомоги і що позивач дійсно надає їм таку допомогу.

Зобов`язання зі сплати комунальних послуг та за цивільно-правовою угодою, зокрема, кредитним договором, на що також посилається позивач, не є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. При цьому, при укладенні цивільно-правових угод позивач повинен був усвідомлювати наявність у нього обов`язку щодо утримання своєї дитини до її повноліття.

Отже, доводи позивача про те, що його вкрай скрутний матеріальний стан через відсутність офіційного працевлаштування, а також незадовільний стан його здоров`я, позбавили його можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та конституційний обов`язок батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, який є одним із головних, з метою недопущення порушення прав дитини, суд вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 про звільнення від сплати нарахованої заборгованості по аліментам слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 СК України, оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, то судові витрати, які позивач поніс, йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.7, 180, 197 СК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головний державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Білан Дмитро Геннадійович, про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 січня 2022 року.

Суддя М.В.Сидорова

21.01.2022