Рішення № 102656946, 20.01.2022, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.01.2022

ЄУН 337/7130/21

Провадження №2/337/389/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2022 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Сидорової М.В.

за участю секретаря – Сабліної А.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021р. позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рогозін О.В., звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 24.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, реєстровий №51512, про стягнення з нього на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором №421803 від 31.03.2018р. в загальній сумі 94834,00грн. Вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки в порушення вимог чинного законодавства виконавчий напис вчинено на договорі, який не було посвідчено нотаріально, без документів, які б підтверджували факт безспірності заборгованості, без доказів отримання ним вимоги кредитора про усунення порушень зобов`язання.

Просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.12.2021р. за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні. Крім того, цією ж ухвалою суду зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65745193, що перебуває на виконанні у Хортицькому ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі виконавчого напису №51512, вчиненого 24.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 94834,00 грн., до набрання рішенням у даній справі законної сили.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Рогозін О.В. не прибули, представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позов підтримує повністю, просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Треті особи – приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., представник Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, письмових пояснень до суду не подали.

Суд, враховуючи відсутність заперечень від позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутність сторін, а також у відсутність третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 31.03.2018р. між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №421803, за яким останній отримав в позику на споживчі цілі грошові кошти в сумі 3500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 30.04.2018р. зі сплатою процентів за користування ними.

Вказаний Договір укладений в електронній формі шляхом підписання із застосуванням електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором (аналог власноручного підпису).

24.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, реєстровий №51512, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором №421803 від 31.03.2018р. за період з 31.03.2018р. по 01.03.2020р. в загальній сумі 94084,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 3500,00 грн., заборгованості за відсотками – 90584,00 грн., а також про стягнення плати за вчинення виконавчого напису – 750,00грн., а усього 94834,00 грн.

Постановою державного виконавця Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження ВП №65745193 з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса та постановою від 30.11.2021р. накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього ж Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення виконавчих написів передбачений Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).

Згідно з п.1.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

П.1.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.3.1 п.3 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того, пп.3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014р. (набрала чинності 10.12.2014р.) Перелік документів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п.2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ця постанова суду набрала законної сили з моменту її проголошення, а її резолютивна частина опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №23 від 21.03.2017 року.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (справа №826/20084/14) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

В даному випадку суд встановив, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. керувався ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

В той же час, вказаний Перелік документів у редакції, чинній станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, договорів позики у простій письмовій формі, оскільки п.2 Переліку документів з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови суду.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що укладений 31.03.2018р. між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 договір позики №421803 був нотаріально посвідчений, суду не надано.

Навпаки, в матеріалах справи міститься копія зазначеного договору, з якої достовірно вбачається, що договір було укладено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису позичальника відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Жодних домовленостей сторін про його нотаріальне посвідчення ним не зафіксовано.

Крім того, судом встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса з ОСОБА_1 здійснено стягнення заборгованості за період з 31.03.2018р. по 01.03.2020р. в загальній сумі 94084,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 3500,00 грн., заборгованості за відсотками – 90584,00 грн.

Однак документів, які б підтверджували безспірність цієї заборгованості та встановлювали прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема, первинні бухгалтерські документи, виписка з рахунка боржника тощо, суду не надано.

Крім того, беручи до уваги, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором боржнику письмової вимоги про усунення порушень, а в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем як кредитором позивачу як боржнику такої вимоги та надання відповідних підтверджень її нотаріусу разом з заявою про вчинення виконавчого напису, суд вважає, що вказана вимога законодавства також не була дотримана.

Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням вимог законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, тому він є незаконним і його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та вважає необхідним стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір за звернення з позовною заявою в сумі 908,00 грн. та за звернення з заявою про забезпечення позову в сумі 454,00 грн., а всього 1362,00 грн.

Крім того, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу через наступне.

Так, згідно з ч.1, 2, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Рогозіна О.В.

Вказані обставини підтверджуються копією Договору про надання юридичних послуг б/н від 03.12.2021р., ордером на надання правової допомоги АР №1048703 від 03.12.2021р., копією свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №001419 від 02.10.2017р., копією розрахунку суми судових витрат, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, опис робіт від 23.12.2021р., копією акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.12.2021р., копією прибуткового касового ордеру від 23.12.2021р. на суму 12000 грн.

Водночас, проаналізувавши наведені у розрахунку суми судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, первинна консультація протягом 1 години вартістю 1000,00грн., ознайомлення з документацією та опрацювання правових актів, що регулюють спірні відносини, вивчення судової практики в подібних правовідносинах протягом 2 годин вартістю 2000,00грн., складання заяви про забезпечення позову протягом 2 годин вартістю 2000,00грн., складання позовної заяви та двох адвокатських запитів протягом 3 годин вартістю 3000,00грн., а також складання пояснень протягом 2 годин вартістю 2000,00грн., складання клопотання про розгляд справи без участі протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн., що пропорційно сумі у 12 000,00 грн., не є співмірним зі складністю справи, з огляду на те, що має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії, в обґрунтування доводів у складених заявах по суті справи містяться здебільш цитування норм законодавства України, а письмові пояснення позивача, про які вказано у розрахунку, взагалі в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши надані докази, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, враховуючи, що дана цивільна справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії, адвокат участь у судових засіданнях не брав, суд відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на правову допомогу до 5000,00 грн., в стягненні іншої суми витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.3,6,15,16,18,526,530,610,611,626-629,1049,1050,1054,1055 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, реєстровий №51512, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором №421803 від 31.03.2018р. в загальній сумі 94834,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398, місце знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд.48) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1362,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., а всього 6362 (шість тисяч триста шістдесят дві) гривні 00 копійок. В стягненні іншої частини витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.В.Сидорова