Постанова № 10265515, 23.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 червня 2010 р. № 2-а- 1806/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Кузнєцова Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 16.02.2010 р. № 0001481700/3, від 09.12.2009 р. №0001481700/2, від 20.10.2009 р. №0001481700/1, від 17.09.2009 р. №0001481700/0, від 16.02.2010 р. №002011700/1, від 02.12.2009 р. №002011700/00 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 427924,50 грн. в тому числі основний платіж 286848,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції 141076,50 грн. та від 16.02.2010 р. № 0001491700/3, від 09.12.2009 №0001491700/2, від 20.10.2009р. №0001491700/1, від 17.09.2009р. №0001491700/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 281412,98 грн.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги адміністративного позову та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Лозівською ОДПІ з 13 серпня 2009 року по 27 серпня 2009 року на підставі п.1 ч.1 ст.11, п.1 ч.11 ст.11-1 Заклону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХІІ проведено планову виїзну документальну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №804/17- №766/17-213/НОМЕР_1 від 01.09.2009 року.

В ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перевищено граничний розмір валового доходу за ІУ кв. 2007 року на 1067207,4 грн. і починаючи з 01.01.2008 року повинен перейти на загальну систему оподаткування. Доход отриманий від підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи касу з 01.01.2008 року підлягає оподаткуванню у порядку встановленому розділом ІУ Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13092 "Про прибутковий податок з громадян", чим порушено ст. 13, ст. 14 ДКМУ декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) - занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 281412, 98 грн. (оподатковуваний дохід 1876086,50 грн.х15%) та п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями занижено податкове зобов'язання до сплати по ПДВ у сумі 286848 грн.

За результатами перевірки податковою інспекцією ФОП ОСОБА_1 було донараховано податковим повідомленням-рішенням від 17.09.09. №№0001491700/0 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 281 412,98 грн.

Також, відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" з отриманої виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) податковим повідомленням-рішенням №0001481700/0 від 17.09.2009 року донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 286848 грн. та штрафну санкцію на суму 141076,50 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №002011700/0 від 02.12.2009 року.

А отже, враховуючи вимоги п.п. 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України №2181, на підставі акту перевірки від 01.09.2009 року №804/17-№ 766/17-213/НОМЕР_1 та розгляду скарги платника на рівні ДПА у Харківській області 02.12.2009 року позивачеві надіслано податкове повідомлення-рішення за №002011700/0 про визначення штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість у розмірі 141 076,50 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 17.09.2009 року за №0001481700/0 та №0001491700/0 в порядку п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до Лозівської ОДПІ, ДПА у Харківській області, ДПА України.

Рішенням відповідача, а в подальшому рішеннями ДПА регіонального рівня та ДПА України, скаргу позивача було залишено без задоволення, відповідно рішення-повідомлення без змін.

З метою доведення платника податків до нового граничного строку сплати податкових зобов'язань, після кожного розгляду скарг Лозівською ОДПІ виносились податкові повідомлення-рішення через дріб, що передбачено підпунктом 4.6 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України №06.07.2001 року №567/5758, в якому зазначено, що за результатами розгляду скарг виноситься податкове повідомлення-рішення та через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення-рішення.

Відповідачем, посилаючись на те, що згідно ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а в самому Указі та інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування, прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування, зроблено висновок, що всі грошові надходження є виручкою позивача.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу ним товарів, послуг в межах його підприємницької діяльності, без утворення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством по цим питанням, невідємною частиною якого, до речі, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98р. № 727/98. у редакції Указу Президента України № 746/99від 28.06.99р. (далі за текстом Указ 746).

Вiдповiдно до абзацу п'ятого ст.1 Указу №746, виручкою вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом пiдприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здiйснення операцiй з продажу продукцiї (товарiв, робiт, послуг).

Статтею 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-42 від 26.12.92р., на яку посилається ОДПІ, зокрема, передбачено, що оподатковуваним доходом, вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню Малим підприємствам та підприємництву.

Підпунктом 1.2 ст.1 Закону України №889-IV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що ДОХІД - це сума будь-яких коштiв, вартiсть матерiального i нематерiального майна, iнших активiв, що мають вартiсть, у тому числi цiнних паперiв або деривативiв, одержаних платником податку у власнiсть або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пiдпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, протягом вiдповiдного звiтного податкового перiоду з рiзних джерел як на територiї України, так i за її межам.

Відповідно до підпункту.1.21 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" ( 334/94-ВР ) (в редакцiї Закону України вiд 22.05.97 р. N 283/97-ВР «доходами з джерелом їх походження з України»є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь яких видів їх діяльності на території України.

За даними перевіряючих позивач протягом 2007 року підприємцем ФОП ОСОБА_1 було укладено договори-доручення на закупівлю молока у населення з ЗАТ "Лозівський молочний завод" (код 00447310) від 11.09.2007 року та від 01.01.2008 року та з ТОВ "Молагро" (код 33020715 договір доручення №03/09 від 03.09.2008 року.

Загальний обсяг реалізації придбаного та отриманого на комісію товару становив суму 2412815,46грн.(акт перевірки стор. 5) , отримані у період з 11.09.07р. по 31.12.2008р ФОП ОСОБА_1 у під звіт з каси довірителя - ЗАТ «Лозівський молочний завод»та ТОВ «МолАгро» під виконання зобовязань по закупівлі молока у фізичних осіб за договорами доручення № 11/09-2007р. від 11.09.2007р., №б/н від 01.01.2008р. та №03/09 від 03.09.08р.

Відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України ( 436-15 ) господарсько - торгівельною діяльністю є діяльність, яка здійснюється субєктами господарювання у сфері товарного обігу, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує її реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Опосередковується зазначена діяльність господарськими договорами поставки, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, лізингу та іншими договорами.

Так, згідно зі ст.. 655 Цивільного кодексу України, п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" ( 334/94-ВР ) (в редакцiї Закону України вiд 22.05.97 р. N 283/97-ВР) та п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартiсть" (168/97-ВР) встановлено, що продаж товарiв - це будь-якi операцiї, що здiйснюються згiдно з договорами купiвлi-продажу, мiни, поставки та iншими цивiльно-правовими договорами, якi передбачають передачу прав власностi на такi товари за плату або компенсацiю, незалежно вiд строкiв її надання, а також операцiї з безплатного надання товарiв.

При цьому під товаром, згідно із Законом України від 11.01.2001р. №2210 «Про захист економічної конкуренції», розуміють будь який предмет господарського обороту, в т.ч. продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобовязання та права (зокрема цінні папери).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що під операціями з продажу слід розуміти передачу майна (товару) однією особою у власність або у користування та (або) у володіння та (або) у розпорядження іншій особі, а також інші операції, що здійснюються згідно з договорами купiвлi-продажу, мiни, поставки, оренди, лізингу та iншими цивiльно-правовими договорами виключно за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Діючим законодавством ( ст..295 ГКУ, ст..ст.1000,1002 ЦК) надано право субєктам господарювання здійснювати посередницьку підприємницьку діяльність на підставі договорів доручення або комісії, яка полягає в наданні послуг іншим субєктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності від імені, в інтересах, під цілковитим контролем і за рахунок субєктів, яких вони представляють.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії , при цьому згідно ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обовязку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, довіритель зобовязаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення та відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були понесені повіреним при виконання доручення. Крім того, за виконання зобовязань, передбачених умовами договору повірений отримує відповідну плату (винагороду) від довірителя, розмір якої обовязково повинен бути визначений у договорі.

Не вважаються продажем товару (робіт, послуг), операцiї з надання товарiв у межах договорiв комiсiї, схову (вiдповiдального зберiгання), доручення, iнших цивiльно-правових договорiв, якi не передбачають передачу прав власностi на такi товари та відповідно отримання доходу (прибутку) від здійснення підприємницької діяльності.

Обсяг виручки фiзичної особи - суб'єкта підприємницької дiяльностi, який є платником єдиного податку, згiдно з Указом 746 та здiйснює дiяльнiсть згiдно з договором доручення i виступає у цьому договорi повіреним, складається з сум комiсiйної винагороди, отримуваної таким повіреним згiдно з договором доручення. (ст.395 та 398 Цивiльного кодексу України ( 1540-06 ).

Тому, у разі надходження на розрахунковий рахунок (або отримання в під звіт готівки) платника єдиного податку коштів згідно договору доручення, до обсягу виручки від реалізації продукції (товарiв, робiт, послуг) включається лише сума коштів, яку суб'єкт одержав як винагороду (плату) за виконані ним зобовязання. Тобто сума транзитних коштів, що підлягає перерахуванню (в нашому випадку виплата готівкою) третім особам , до складу виручки від реалізації не повинна включатися та відповідно оподатковуватись єдиним податком.

Зазначений порядок визначення обсягу виручки вiд реалiзацiї (продажу) продукцiї (товарiв, робiт, послуг) однаковий для будь якого повіреного - платника єдиного податку, оскiльки вiдповiдно до принципiв рiвностi i недопущення будь-яких проявiв податкової дискримiнацiї, зазначених у ст.3 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), до суб'єктiв господарювання (юридичних i фiзичних осiб, включаючи нерезидентiв) при визначеннi обов'язкiв, щодо сплати податкiв та зборiв (обов'язкових платежiв) має бути забезпечений однаковий пiдхiд.

Аналізуючи норми діючого законодавства, в т.ч. і податкового, суд приходить ло висновку, що не можуть бути доходом для субєкта господарювання, отримані ним кошти від довірителя або комітента, бо такі кошти не являються виручкою від продажу товарів (робіт, послуг) та право власності на них не належать такому субєкту господарювання, а це означає, що відсутні законні засади вважати обєктом оподаткування не отримані фактично доходи.

Слід також зазначити, що ні Цивільний, ні Господарський кодекси України, ні інші нормативно-правові акти не розподіляють виручку від реалізації продукції (товарiв, робiт, послуг) в залежності від її призначення (чи для визначення граничного обсягу виручки, чи з метою оподаткування, тощо) та в залежності від організаційно правової форми господарювання (юридичні чи фізичні особи).

Суд приходить до висновку, що відповідачем довільно і неправомірно витлумачено норму чинного законодавства, оскільки не враховано, що ст. 1011 Цивільного кодексу України чітко визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тобто, грошові кошти, що надійшли суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки піддягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

У силу ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Закону України "Про систему оподаткування", при визначенні зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід до всіх платників.

Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 23.11.2006 р. N 13290/17-0436 судом не прийняті до уваги правомірно, оскільки лист не є нормативно-правовим актом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що включення органом податкової служби до складу оподатковуваної виручки і транзитних коштів, отриманих підприємцем від договорів комісії законодавчо не обґрунтовано. Тобто виручкою є лише комісійна винагорода підприємця, а не вся сума, що поступила йому на рахунок.

Як встановлено судом, позивач протягом перевіряємого періоду отримував дохід, виключно, у вигляді комісійної винагороди за договорами доручення від здійснення підприємницької діяльності з посередництва в торгівлі сільськогосподарською сировиною, тобто в межах виду діяльності, зазначеною у Свідоцтві про сплату єдиного податку є наступні документи обліку:

- договори доручення № 11/09-2007р. від 11.09.2007р., №б/н від 01.01.2008р. та №03/09 від 03.09.08р. з довірителями - ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МолАгро;

- книга обліку доходів та витрат (ф.10) ФОП ОСОБА_1 за період з 17.09.07р. по 30.06.09р.;

- акти здачі прийомки виконаних робіт за 2008 рік з ЗАТ «Лозівський молочний завод»;

- довідки ХОД АППБ «Аваль»№80 та №81 від 11.08.09р. про рух коштів на поточному рахунку №260000070185 за період з 01.08.08р. по 30.06.09р.;

- журнали-ордери і Відомості ЗАТ «Лозівський молочний завод» по рахункам № 37.7.7»Розрахунки за договорами доручення»та № 37.7.9 «Розрахунки по закупівлі молока від населення»за 4 квартал 2007р. і за 9 місяців 2008р.;

- Довідка Лозівської ОДПІ від 14,0909р. №675 про відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.012007р. по 31.03.2009р.;

- карточка ЗАТ «Лозівський молочний завод» по рахунку 37.7.9 за жовтень 2007 року та розрахункові - платіжні відомості за першу декаду жовтня 2007 року з приймання молока і молочних продуктів у населення та обліку проведення розрахунків.

Так, відповідно до даних зазначених документів, позивачем отримано і задекларовано доходи за період з 01.09. 2007р. по 30.06.2009р. відповідно у розмірі:

-за даними звітів платника єдиного податку-всього 507808грн., в т.ч. за 2007рік 271610грн., за 2008 рік 109902грн. та за перше півріччя 2009рік 126260грн.;

-за даними книги обліку доходів та витрат всього 507772,66грн., в т.ч. за 2007рік 271609,91грн., за 2008 рік 109902,75грн. та за перше півріччя 2009рік 126260грн.;

-за даними Довідки Лозівської ОДПІ від 14,0909р. №675, всього 430094,11грн. в т.ч. за 2007рік 271609,91грн., за 2008 рік 114360,20грн. та за 1 квартал 2009рік 44124,00грн..

Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.2001 р. N 06-10/206, у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з договором комісії.

Матеріали справи, що містять засвідчені копії договорів доручення (на продаж товару), актів приймання-передачі виконаних робіт, звітів комісіонера за 2008 рік, журнали-ордери і відомості підтверджують викладені обставини.

Щодо посилання відповідача на те, що якщо субєкт малого підприємництва фізична особа обрала спрощену систему оподаткування і в межах своєї діяльності отримує виручку, розмір якої перевищує граничний рівень 500 тис. грн. за рік, то сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Декрету, оподаткуванню підлягає сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами.

Частиною 1 ст.14 Декрету встановлено, що податок з доходів, зазначених у розділом IV Декрету розраховується виключно: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним в цьому розділі Декрету; б) податковими органами на підставі декларацій, наданих громадянами про очікувані (оціночні) в поточному році доходи або про фактично отримані в звітному календарному році доходи та іншої інформації про доходи громадян, зазначених в цьому розділі Декрету.»

Як вбачається з вищенаведеного, платник єдиного податку, який перевищив граничний рівень 500 тис. грн.. не відноситься до категорії платників перелічених в цьому розділі Декрету.

Крім того, перевищення обсягу виручки понад 500000,00грн., на думку відповідача, було допущено у звіті за 4 квартал 2007 року, за який суми єдиного податку були сплачені авансом, тому позивач до закінчення 4 кварталу 2007 року міг перебувати на спрощеній системі оподаткування.

За вимогами ч. 2 ст. 5 Указу субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з законодавством України.

Втім до цього часу відповідальність осіб, що сплачують єдиний податок та перевищують обсяг реалізації продукції, не встановлена, в якості заходу відповідальності передбачений лише обовязок переходу з наступного звітного кварталу на загальну систему оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач до закінчення 4 кварталу 2007 року мав всі законні підстави перебувати та перебував на спрощеній системі оподаткування, то відповідно до пп.. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2 та з урахуванням вимог п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», облік обсягу оподаткованих операцій від здійснення поставки (продажу) товарів, перевищення якого є підставою для обовязкової реєстрації субєкта малого підприємництва фізичної особи платником податку на додану вартість, повинен починатися, виключно з 01.01.2008 року, без урахування сум від здійснення операцій поставки товару, нарахованих йому протягом 4 кварталу 2007 року, тобто у період сплати єдиного податку.

Крім того, підпунктом 4.3.25 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV (далі Закон 889) встановлено, що не є обєктом оподаткування «доходи (прибуток), одержані само зайнятою особою вiд здiйснення нею пiдприємницької або незалежної професiйної дiяльностi, якщо така особа обрала спецiальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) вiдповiдно до закону». Нормами ст..9 (пункт 9.12.1. та пункт 9.12.2) Закону 889 передбачено, що оподаткування доходiв, отриманих фiзичною особою вiд продажу нею товарiв (надання послуг, виконання робiт) у межах її пiдприємницької дiяльностi без створення юридичної особи, а також фiзичною особою, яка сплачує ринковий збiр, здiйснюється за правилами, встановленими спецiальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту; якщо фiзична особа - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi або фiзична особа, яка сплачує ринковий збiр, отримує iншi доходи, нiж визначенi у пiдпунктi 9.12.1 цього пункту, то такi доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платникiв податку, що не є такими суб'єктами пiдприємницької дiяльностi»

Підпункт 4.2.8. ст..4 Закону 889, який на думку ОДПІ порушено позивачем., передбачає, що до складу загального місячного оподаткованого доходу включається « оподатковуваний дохiд (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходiв попереднiх податкових перiодiв та самостiйно виявлений у звiтному перiодi платником податку або нарахований податковим органом згiдно iз законом».

Тобто, у податкового органу відсутні законні підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_1 порушено пп. 4.2.8. ст..4, пп..9.12.1 та 9.12.2 Закону 889, бо перевіркою не встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 інших доходів від здійснення інших видів діяльності, не заявлених при реєстрації, як субєкта господарювання та платника єдиного податку, про що свідчать висновки викладені у акті перевірки та довідка Лозівської ОДПІ від 14.09.09р. № 675 про відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків. А також, слід враховувати, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу ним товарів, послуг в межах його підприємницької діяльності, без утворення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством по цим питанням, невідємною частиною якого, до речі, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98р. № 727/98.

Крім того, ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.98р. № 727/98 передбачено, що субєкт малого підприємництва - фізична особа, яка сплачує єдиний податок не є, поряд з іншими платежами, платником податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

За результатами аналізу вищезазначених законодавчих актів вбачається, що відсутні правові та законні засади для зарахування готівкових коштів у сумі 2412815,46грн, отриманих ФОП ОСОБА_1 у під звіт з каси довірителя до складу виручки від реалізації, а це відповідно означає, що відсутні підстави стверджувати у Акті перевірки про факт наявності перевищення граничного обсягу виручки 500 тис грн.. на 1067207.4грн. у 2007 році, на 1274908,8грн. у 2008 році, та на 159332,5грн. у 2009 році, разом за увесь період перевірки на 2501448,7грн., а також: визначати заниження доходів на суму 2981211,63грн., додатково нараховувати податок з доходів фізичних осіб у сумі 281412,98грн. та стверджувати про порушення ст.ст. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-42 від 26.12.92р.; визнавати ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість на підставі положень п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2, ст.. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», нараховувати згідно вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 цього Закону податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 286848грн. та застосовувати штрафні (фінансові) санкції у сумі 141076,50грн.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 16.02.2010 р. № 0001481700/3, від 09.12.2009 р. №0001481700/2, від 20.10.2009 р. №0001481700/1, від 17.09.2009 р. №0001481700/0, від 16.02.2010 р. №002011700/1, від 02.12.2009 р. №002011700/00 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 427924,50 грн. в тому числі основний платіж 286848,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції 141076,50 грн. та від 16.02.2010 р. № 0001491700/3, від 09.12.2009 №0001491700/2, від 20.10.2009р. №0001491700/1, від 17.09.2009р. №0001491700/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 281412,98 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.

Суддя І.С.Чалий