Вирок № 102655124, 17.01.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.01.2022

Справа № 937/7970/20

Провадження 1-кп/937/290/22

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020080140002214, які надійшли з обвинувальним актом, стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей 2011р.н. та 2015р.н., не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого - адвоката Медвідь Є.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Ненашевої Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 року в 22-40 години водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Центральна в с. Костянтинівна Мелітопольського району Запорізької області, рухався з боку вул. Науменка в напрямку вул. Дорожня зі швидкістю 120км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування, водій ОСОБА_1 , у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість, маючи можливість запобігти наїзду, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в районі буд. №317 безпідставно виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , та двох неповнолітніх пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які рухались в зустрічному напрямку по узбіччю дороги.

Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події, неповнолітньому ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, та неповнолітній ОСОБА_5 заподіяні середньої тяжкості ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9, 10.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»

12.9. «Водієві забороняється :б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...»

Порушення п. 2.9, 10.1 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи №721-М від 02.09.2020 року, причиною смерті ОСОБА_3 стала поєднана тупа травма голови, тулубу, обох верхніх та нижніх кінцівок з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів.

У ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-лицева травма: багатоуламчастий (ліва тім`яна кістка) та лінійні переломи кісток склепіння (лобна, потилична, права та ліва скроневі кістки) та основи (потилична, клиноподібна, лобна, права та ліва скроневі кістки) черепу, багатоуламчасті переломи кісток носу, обох виличних та верхньощелепних кісток, повний поперечний перелом тіла нижньої щелепи, лінійні розриви твердої мозкової оболонки, дифузні крововиливи під м`які мозкові оболонки на всьому протязі обох півкуль головного мозку, крововиливи у м`які тканини, рана та садна на голові; закрита тупа травма грудної клітки: закритий повний поперечний перелом дуги 1-го грудного хребця з повним розривом передньої повздовжньої зв`язки та 1 -го міжхребцевого диску, закритий повний поперечний перелом тіла грудини, на рівні 3-го міжребер`я, закритий подвійний перелом лівої ключиці, в зовнішній та внутрішній третинах, багатоуламчастий перелом правої лопатки та повний поперечний перелом лівої лопатки, в середній третині; закриті повні поперечні переломи ребер справа: 1-4,6 ребер по навкологрудинній лінії; 3-11 ребер по передній пахвовій лінії; 1-12 ребер по навколохребтовій лінії; повні поперечні переломи ребер зліва: 2-5 ребер по навкологрудинній лінії; 1-10 ребер по передній пахвовій лінії; 4-8 ребер по задній пахвовій лінії; 2-4,6-10 ребер по навколохребтовій лінії, множинні розриви пристінкової плеври зліва та тканини обох легень, забої тканини обох легень, повний розрив лівого головного бронху, множинні розриви серцевої сорочки, наскрізний розрив в ділянці правого ребра серця та неповний розрив в ділянці задньої стінки лівого шлуночка серця, неповні розриви ендокарду основи сосочкових м`язів лівого шлуночка серця, 400 мл рідкої крові у правій та 600 мл рідкої крові в лівій плевральних порожнинах; крововиливи у м`які тканини та садна грудної клітки; закрита тупа травма черевної порожнини та заочеревинного простору: множинні розриви та розтрощення тканини печінки, селезінки та лівої нирки, множинні крововиливи у брижу тонкого та товстого кишечнику, 600 мл рідкої крові в черевній порожнині, крововилив у заочеревинну клітковину зліва; кишенєподібне відшарування шкіри та м`яких тканин лівої поперекової ділянки, садна та рана в ділянці черевної стінки; закриті багатоуламчасті переломи обох крижово-клубових зчленувань, закриті уламкові переломи верхньої та нижньої гілок обох лобкових кісток, у внутрішніх третинах; крововиливи у м`які тканини, садна в ділянці тазу; закритий повний поперечний уламчастий перелом правої плечової кістки, в верхній третині; відкриті багатоуламчасті переломи обох кісток лівого передпліччя, в ділянці проксимальних голівок; закриті повні поперечні уламчасті переломи обох кісток правої гомілки, у верхній третині; відкриті повні поперечні переломи обох кісток правої гомілки, в нижній третині; закритий повний поперечний багатоуламчастий перелом лівої стегнової кістки, у нижній третині; відкриті повні поперечні переломи обох кісток лівої гомілки, в нижній третині; кишенєподібні відшарування шкіри та м`яких тканин на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки та на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна, в нижній третині; крововиливи у м`які тканини та садна на обох верхніх та нижніх кінцівках, рани на обох нижніх кінцівках.

Поєднана тупа травма голови, тулубу, обох верхніх та нижніх кінцівок з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_3 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, яка стоїть в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Згідно висновку судової медичної експертизи №384-М від 19.10.2020 року у ОСОБА_4 була виявлена політравма, що ускладнилася розвитком травматичного шоку: відкрита черепно-мозкова травма ( відкритий осколковий втиснутий перелом лобової кістки зліва в ділянці надочноямкового краю з ушкодженням передньої та задньої стінок лівої лобної пазухи, з переходом на основу черепа в передній черепній ямці зліва по верхній стінці лівої орбіти, гемосинус лівої лобової, обох клиноподібних та ґратчастих пазух; забій головного мозку, синець, ділянка травматичного набряку м`яких тканин, множинні садна та рани голови ); закритий осколковий перелом діафізу правої великогомілкової кістки у середній третині зі зміщенням відламків; закритий подвійний осколковий перелом діафізу правої малогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням відламків ( що лікувалися хірургічно ), травматичний набряк м`яких тканин правої гомілки; забій, синець, ушкодження зв`язкового апарату правого плечового суглобу (за рентгенологічними даними), травматичний набряк м`яких тканин правого плеча та правого плечового суглобу; множинні садна, рани тулуба, рук та ніг ( зокрема, рана правого передпліччя, що лікувалася хірургічно ), забій грудної клітки, забій передньої черевної стінки.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 кваліфікуються наступним чином: відкрита черепно-мозкова травма з переломом склепіння та основи черепа - як тяжкі, небезпечні для життя; в ділянці правої гомілки, зокрема, закриті переломи обох її гомілкових кісток - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; в ділянці правого плечового суглобу, зокрема, ушкодження його зв`язкового апарату та рана правого передпліччя, що лікувалася хірургічно - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я; інші тілесні ушкодження - легкі.

Згідно висновку судової медичної експертизи №383-М від 19.10.2020 року у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження - політравма, що ускладнилася розвитком травматичного шоку: відкрита черепно-мозкова травма ( забій головного мозку, пластинчаста субдуральная гематома у правій супратенторіальній ділянці, синець, садна, рани ( у тому числі скальпована, що лікувалася хірургічно ) голови ); закритий осколковий перелом діафізу правої плечової кістки на межі верхньої та середньої третини зі зміщенням відламків, травматичний набряк м`яких тканин правого плеча; закритий поперечний перелом діафізу правої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням відламків ( що лікувався хірургічно ), травматичний набряк м`яких тканин правого стегна; рани лівого стегна, рана правої гомілки, що лікувалися хірургічно; забій грудної клітки та передньої черевної стінки, дрібні рани, садна тулуба, рук, ніг.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_5 кваліфікуються наступним чином: відкрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку, а також ушкодження в ділянці правого плеча та правого стегна, зокрема, закриті переломи правої плечової та правої стегнової кісток - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; рани лівого стегна та рана правої гомілки, що лікувалися хірургічно -легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я; інші тілесні ушкодження - легкі.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, так як він вчинив кримінальне правопорушення (злочин), скоївши порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, заподіяло тяжке тілесне ушкодження другому потерпілому, та спричинило третьому потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що 01.09.2020 року о 22-40 він після вживання алкоголю сів за кермо. Коли він рухався по вул. Центральна в с. Костянтинівна Мелітопольського району з боку вул. Науменка в напрямку вул. Дорожня зі швидкістю близько 120км/год в нього щось сталося із автомобілем та він виїхав на праве узбіччя, де скоїв наїзд на трьох пішоходів, які рухались в зустрічному напрямку по узбіччю дороги. З моменту, коли він їх побачив, він намагався зупинитися та уникнути зіткнення, однак було запізно і він скоїв наїзд. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати, він частково відшкодував шкоду потерпілим. Цивільні позови визнає частково.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні прокурор просила призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В судовому засіданні адвокат обвинуваченого ОСОБА_6 та його підзахисний ОСОБА_1 просили призначити покарання без позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням та без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Ненашева Я.В. просила призначити ОСОБА_1 покарання пов`язане із позбавленням волі. Просила цивільний позов задовольнити в сумі 190 000,00 грн., оскільки ОСОБА_1 виплатив 10 000,00 грн. потерпілому.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 просила призначити ОСОБА_1 покарання пов`язане із позбавленням волі. Просила цивільний позов задовольнити в сумі 496 000,00грн., оскільки ОСОБА_1 4 000,00 грн. виплатив за лікування. Крім того, ОСОБА_1 оплатив поховання її доньки в повному обсязі.

В судовому засіданні представник потерпілого Клочкова О.В. просила призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальне покарання не пов`язане із позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не мають. Цивільний позов по справі не заявляла, оскільки обвинуваченим ОСОБА_1 була відшкодована шкода.

В судовому засіданні представник потерпілої Шеверяєва Н.О. просила призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальне покарання не пов`язане із позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не мають. Цивільний позов по справі не заявляла, оскільки ОСОБА_1 відшкодував шкоду.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1, 2 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Відповідно до п.п.8, 20, 21, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтями 286 - 288, 415 КК настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості

чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель. При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, які настали, а й характер, і мотиви, допущених особою порушень безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень, і поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх і т.д.), а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, і особи винного. У кожному разі призначення покарання за частинами 1 і 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Аналогічну думку висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 в якій зазначено, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у разі вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорити питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК такою, яка обтяжує покарання винного.

Таким чином при призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує, що обвинувачений вчинив необережний тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від якого настала смерть однієї людини, самовпевнено та безвідповідально експлуатував транспортний засіб, перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував завдану шкоду, а також дані про особу обвинуваченого: раніше не притягався до кримінальної відповідальності; має постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей 2011р.н. та 2015р.н, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває; думку учасників процесу, потерпілих. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановлення істини по справі, часткове відшкодування шкоди потерпілим; у відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Зазначене свідчить про те, що покарання з випробуванням та без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв`язку з чим суддя вважає, що підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України відсутні. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху. Такий висновок узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 51-2658км18 (єдиний унікальний номер 484/3291/16-к).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, з його реальним відбуванням, що буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Згідно роз`яснень, які містить п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред`явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою. Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, матеріальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів. Моральна шкода - втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

На підставі вищезазначеного, цивільний позов ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди на суму 190000,00 (сто дев`яносто тисяч) гривень підлягає задоволенню.

Цивільний позов ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди на суму 496 000,00 гривень підлягає частковому задоволенню.

Підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком суду законної сили затримати ОСОБА_1 та доставити під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор». Термін відбування покарання відраховувати з моменту фактичного його затримання.

Згідно ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення з 02.09.2020 року 01 години 00 хвилин до 17 вересня 2021 року 12 години 30 хвилин, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передано на зберігання до Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція №511-565) - повернути ОСОБА_1 як власнику;

- два кросівка чорного кольору, які упаковано до полімерного пакету; два кросівка червоного кольору, які упаковано до полімерного пакету; два тапочка рожевого кольору, які упаковано до полімерного пакету; ущілювач з лівої задньої двері автомобіля ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передано до камери схову речових доказів Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція №513-565) - знищити;

- змив на марлевий тампон з ручки відкривання передньої водійської двері ззовні, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон з ручки відкривання водійської двері зсередини, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон з ручки тримання водійської двері зсередини, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон з рульового колеса автомобіля, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон з ручки КПП, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон з ручки ручного гальма, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон речовини бурого кольору з решітки радіатору, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон речовини бурого кольору з капоту автомобіля, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон речовини бурого кольору з даху автомобіля, який упаковано до паперового конверту; змив на марлевий тампон речовини бурого кольору з лобового (вітрового) скла автомобіля, який упаковано до паперового конверту; осип скла з салону автомобіля з боку переднього пасажирського сидіння, яку упаковано до паперового конверту; 12) зразки ЛФП з капоту автомобіля в місці деформації металу, які упаковано до паперового конверту; 13) мобільний телефону Хіоаті в корпусі чорного кольору, який упаковано до паперового конверту; 14) футболку, яку упаковано до паперового конверту; 15) лампочку з передньої лівої фари, яку упаковано до паперової коробки; лампочку з передньої правої фари, яку упаковано до паперової 17) чохол з водійського сидіння, який упаковано до паперового конверту; 18) чохол з переднього пасажирського сидіння, який упаковано до паперового конверту, який долучено до матеріалів кримінального провадження №12020080140002214 та передано до камери схову речових доказів Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція №512-565) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт майна - на два кросівка чорного кольору, ущілювач з лівої задньої двері автомобіля ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №937/6324/20 (1-кс/937/3186/20) від 03.09.2020 року по кримінальному провадженню №12020080140002214.

Скасувати арешт майна - автомобіля ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_9 та знаходився у користуванні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перебуває на зберіганні на території Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Мелітополь вул. Гетьманська 83, накладений ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №937/6324/20 (1-кс/937/3187/20) від 03.09.2020 року по кримінальному провадженню №12020080140002214, та передати майно ОСОБА_9 як власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-205 від 13.10.2020 року в сумі 1634,50гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-209 від 07.10.2020 року в сумі 1634,50гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає: АДРЕСА_2 ., який є законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду на суму 190000,00 (сто дев`яносто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , моральну шкоду на суму 190000,00 (сто дев`яносто тисяч) гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Запорізький апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко