Ухвала суду № 102654352, 13.12.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.12.2021

Справа № 319/151/19

Провадження № 2/334/253/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря Мазаєвої Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що наказом в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульги О.А. №06-ос/тр від 10.01.2019 позивача було звільнено з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, згідно положень п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач відносився до категорії посадових осіб і на нього поширювалась дія п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, однак при його звільненні мали бути дотримані не лише формальні гарантії такого звільнення у вигляді виплати не менше ніж шестимісячного середнього заробітку, а й передбачена законом процедура звільнення власником або уповноваженим ним органом, а саме, шляхом прийняття самого управлінського рішення про розірвання трудового договору та оформлення кадрового рішення про звільнення. Однак, про звільнення позивача було видано єдиний наказ в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульги О.А. про звільнення, в якому міститься саме управлінське рішення про розірвання трудового договору, на що ОСОБА_3 повноважень не має, і безпосередньо кадрове рішення про звільнення. Виходячи з аналізу положень Статуту АТ «Українська залізниця», лише голова правління таке мав право приймати таке кадрове рішення.

Крім того, вказане звільнення відбулося з порушенням вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності позивача. Додатково, як на підтвердження незаконності звільнення, позивач посилається на незаконність і безпідставність скасування наказу про надання позивачу чергової відпустки з 04.01.2019 за 2018 рік.

З наведених підстав, з посиланням ч.3 ст.99 ЦК України, ст. 89 ГК України, порушення п.5 ч.1 ст.41, ч.3 ст.40 КЗпП України, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №06-ос/тр від 10.01.2019 року про звільнення, поновити на посаді начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» надав відзив на позовну заяву, позов вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульга О.А. мала відповідні повноваження для прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади. Відповідно до п.5.1 Положення про Філію призначення та звільнення директора Філії та інших працівників філії, посади яких зазначені в затвердженій номенклатурі посад ПАТ «Укрзалізниця», на які призначення та звільнення працівників проводиться за рішенням правління, здійснюється Товариством відповідно до статуту та внутрішніх документів товариства. Керівники структурних підрозділів Філії, окрім тих, посади яких зазначені в Номенклатурі посад, призначаються директором Філії за погодженням з керівником відповідних департаментів.

Застосування п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України щодо звільнення посадової особи можливе незалежно від категорії, до якої відноситься така посадова особа, якщо відповідно до неї прийняте рішення про припинення її повноважень рішенням вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Відповідно до пп.5 п.5.5 Положення про філію директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень приймає на роботу та звільняє працівників філії згідно зі штатним розписом та номенклатурою посад, з урахуванням вимог п.5.1 цього положення, укладає та розриває трудові договори.

Згідно Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників ПАТ «Українська залізниця», начальника виробничого підрозділу філії «Центр управління промисловістю», зокрема ВП «Трудівський кар`єр», призначає на посаду та звільняє директор філії. Відтак, ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у встановленому законом порядку.

Щодо інших доводів позову зазначає, що листки тимчасової непрацездатності позивача Серія АДЛ №176777 з 09.01.2019 по 10.01.2019 включно, та продовження листка непрацездатності Серія АДЛ №176748 з 11.01.2019 по 18.01.2019 ОСОБА_1 до кадрової служби не надавав, з 8 по 10 січня він знаходився на роботі та відповідно до своїх посадових обов`язків підписував первинні фінансово-господарські документи. Про наявність листків тимчасової непрацездатності підприємство дізналось лише з позовної заяви. 10.01.2019 був ознайомлений з наказом про звільнення та відмовився від підпису про це. З наведених підстав просить відмовити у позові в повному обсязі.

Залучена позивачем в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України надала заяву, в якій зазначила, що участь зазначеного органу у цій справі не впливає на її розгляд по суті, оскільки звільнення керівників відокремлених підрозділів, яким є ВП «Трудівський кар`єр», згідно ст.43, абзацу 7 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України не потребує згоди первинної профспілкової організації. При цьому, центральний керівний орган профспілки не носить статусу первинної профспілкової організації для виробничих підрозділів філії «Центр управління промисловістю».

ОСОБА_2 , залучений за його клопотанням в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явився, пояснень щодо позову або відзиву не надав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові, а саме, просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача та поновити його на посаді начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» у зв`язку з порушенням процедури звільнення, передбаченої п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, та ч.3 ст. 40 КЗпП України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідач проти позову заперечував, з урахуванням викладених у відзиві підстав просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця» (далі - Статут), згідно з яким для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства, а також апарат управління товариством. Відповідно до Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою приватного права. Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (ст.18).

Відповідно до статті 52 Статуту органами товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.

Статтею 81 Статуту встановлено, що колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.

До компетенції правління, зокрема, належить затвердження положень про філії, представництва, інші відокремлені підрозділи товариства, їх організаційної структури та вирішення питань щодо управління їх роботою (п.14 ст.107), вирішення всіх питань управління філіями, представництвами, іншими відокремленими підрозділами (п.18 ст.107).

Згідно ст. 129 Статуту, голова правління укладає та розриває трудові договори з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження (п.4), призначає на посаду та звільняє з посади, визначає умови оплати праці працівників товариства (крім тих, призначення яких віднесено до компетенції загальних зборів або наглядової ради) та посадових осіб філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства з урахуванням обмежень та у порядку, встановленому законодавством, застосовує до них заходи заохочення або дисциплінарного стягнення, приймає рішення про притягнення їх до матеріальної відповідальності (п.19), укладає та розриває трудові договори з працівниками товариства, керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження (п.20), розподіляє повноваження між членами правління (визначає відповідального члена правління за конкретний напрям діяльності товариства та структурні підрозділи, які будуть йому функціонально підпорядковані), зокрема надає право підписувати накази та інші розпорядчі документи товариства іншим членам правління відповідно до їх повноважень та функціональних обов`язків (п.21).

На підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №267 від 25.04.2017, відповідно до Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 №735 (в редакції постанови КМУ від 18.01.2017 №52), рішення правління від 05.04.2017, введено в дію положення про філію «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця», її організаційна структура.

Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства.

У виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії заходяться структурні (виробничі, функціональні) підрозділи.

У своїй діяльності Філія керується законодавством, статутом та внутрішніми документами Товариства, цим Положенням, рішеннями, наказами, прийнятими та виданими органами Товариства та його посадовими особами. Діяльність Філії контролюється правлінням Товариства, рішення якого є для філії обов`язковими.

Керівництво філією відповідно до статуту Товариства та цього Положення здійснюється директором Філії. Директор Філії на час своєї тимчасової відсутності має право за погодженням з Товариством своїм наказом покласти виконання обов`язків на іншого працівника Філії.

Призначення та звільнення директора Філії та інших працівників Філії, посади яких зазначені в затвердженій Номенклатурі посад ПАТ «Укрзалізниця», на які призначення та звільнення працівників проводиться за рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця», здійснюється правлінням Товариства відповідно до статуту та внутрішніх документів Товариства.

Керівники структурних підрозділів Філії, окрім тих, посади яких зазначені в Номенклатурі посад, призначаються директором Філії за погодженням з керівниками відповідних департаментів, управлінь апарату управління Товариства, згідно з розподілом функціональних повноважень, відповідно до встановленого порядку.

Директор філії приймає на роботу та звільняє працівників Філії згідно зі штатним розписом та номенклатурою посад, з урахуванням вимог пункту 5.1 цього Положення, укладає, змінює та розриває трудові договори, приймає рішення з питань оплати праці та обліку робочого часу працівників Філії, відповідно до встановленого порядку.

Судом встановлено, що наказом по особовому складу першого заступника начальника філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця» від 29.11.2016 №236/ос ОСОБА_1 був призначений з 01.12.2016 на посаду начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Українська залізниця», підстава – заява ОСОБА_1 , лист-погодження ПАТ «Укрзалізниця» від 25.11.2016 №ЦКадр-25/2485.

Наказом в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульги О.А. №06-ос/тр від 10.01.2019 позивача було звільнено з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, згідно положень п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Згідно п.2 наказу виплачено вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються копіями відповідних наказів, наданою позивачем копією трудової книжки, яка містить відповідні записи щодо призначення на посаду та звільнення з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Повноваження ОСОБА_3 підтверджуються наказом АТ «Укрзалізниця» від 29.11.2018 №2396/ос про покладення виконання обов`язків директора Філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_3 , наказом в.о. директора філії Шульги О.А. від 30.11.2018 №265-ос/тр по особовому складу.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на недотримання процедури звільнення, передбаченої п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

При цьому, позивач не оспорює наявність підстав для його звільнення за п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, вказуючи в позовній заяві, що він відносився до категорії посадових осіб і на нього поширювалась дія п. 5 ст. 41 КЗпП України, однак при його звільненні мали бути дотримані не лише формальні гарантії такого звільнення у вигляді виплати не менше ніж шестимісячного середнього заробітку, а й передбачена законом процедура звільнення власником або уповноваженим ним органом, а саме, шляхом прийняття самого управлінського рішення про розірвання трудового договору та оформлення кадрового рішення про звільнення. Однак про звільнення позивача було видано єдиний наказ в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульги О.А. про звільнення, в якому міститься саме управлінське рішення про розірвання трудового договору, на що ОСОБА_3 повноважень не має, і безпосередньо кадрове рішення про звільнення. Виходячи з аналізу положень Статуту АТ «Українська залізниця», лише голова правління мав право приймати таке кадрове рішення.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У зв`язку з наведеним, судом не беруться до уваги в якості вимог позивача щодо предмета спору та їх обґрунтування, пояснення, викладені представником позивача у відповіді на відзив.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Оскільки позивач, повноваження якого як посадової особи, припинені за п. 5 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління АТ «Українська залізниця» щодо дотримання передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, в силу норм чинного законодавства даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Такий висновок суду кореспондується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670цс19: "під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке:

53. До юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).

54. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

55. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

56. Ця гарантія поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки».

Вказаний висновок також кореспондується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.02.2021 у справі №753/17776/19, провадження №14-163цс20.

Таким чином, оскільки позивачем оскаржується дотримання органом управління процедури ухвалення рішення про припинення його повноважень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, даний спір щодо визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора філії «Центр управління промисловістю» Шульги О.А. №06-ос/тр від 10.01.2019 про звільнено з посади начальника виробничого підрозділу «Трудівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, згідно положень п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відноситься до юрисдикції господарських судів.

При цьому суд зауважує, що з огляду на характер спірних правовідносин, вимоги позову про скасування наказу про звільнення, про поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав недотримання вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, є похідними і взаємопов`язаними зі спором щодо дотримання вимог п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України при припиненні повноважень позивача і його звільненні, розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, якщо дослідження одного і того ж наказу про звільнення здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – закрити.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.