Рішення № 102652479, 12.01.2022, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

12.01.2022 Провадження 2-а/331/4/2022

Справа 331/5345/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:

головуючого - судді Антоненка М.В.

за участю секретаря Федорової К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержанта поліції Чупчук Дмитра Валерійовича про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержанта поліції Чупчук Дмитра Валерійовича про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.09.2021 року приблизно о 16:00 годині позивач ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі NISSAN QASHQAI реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Тиражна, 70 в м. Запоріжжі. Під час руху у межах швидкісного режиму для населених пунктів Позивача був зупинений інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержантом поліції Чупчук Д.В.

Справа про адміністративне правопорушення була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без урахування пряснень позивача та клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з бажанням скористатися правовою допомогою.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 , виконуючи вимоги п. 12.4 ПДР, швидкісного режиму в населеному пункті не порушував, їхав з допустимою швидкістю 60-65 км/год.

Вважає, що інспектори при винесенні постанови не розібравшись в ситуації, не перевіривши докази, які спростовують вину позивача, не переконавшись, чи є склад адміністративного правопорушення незаконно, безпідставно винесли постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис,- розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Проте, оскаржувана постанова переліченим вимогам не відповідає, оскільки в ній не викладено опису обставин, установлених при розгляді справи, в порушення вимог ст. 283 КУпАП постанова не містить назву технічного засобу, яким здійснено Фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехнікй, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Звертає увагу суду на те, що при проведенні інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержантом поліції Чупчук Д.В. фіксації швидкості транспортного засобу позивача лазерний вимірювач TmCam розмішувався у руці працівника патрульної поліції, чим порушено положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 554/1946/21 від 27.07.2021 року:

«Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону A- 580-VJ1I при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом). натомість ручне розміщення засобів автоматичної Фото - і відеотехнікй для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів ТгиCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону N° 580-VІІІ, а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 (а.с. 45-46) про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехнікй для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху».

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. засобів Фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція N° 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як встановлено ч. ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи: зазначення нормативного; акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено Фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зазначає, що разом з тим, інспектором не надано до постанови жодного доказу, якими було б зафіксовано порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР (у випадку його вчинення). Посилання на здійснення відеофіксації порушення оскаржувана постанова не містить.

Відсутність відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, частиною 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

-чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

-чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

-чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

-чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

-чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержантом поліції Чупчук Д.В.не було дотримано вищевказаних положень проведення розгляду справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

В матеріалах справи міститься лише постанова про накладання адміністративного стягнення на позивача, яка не містить посилань на те. то відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховані його пояснення, надана можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено права та обов`язки, враховано особу порушника.

Позивачу не були надані докази на підтвердження обставин порушення швидкісного режиму руху автомобіля та документів на підтвердження правомочності застосування технічного засобу працівниками поліції. Також не надано сертифікат на відповідний прилад, час його калібрування та повірки, що позбавляє позивача можливості перевірити його реєстрацію в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.

Крім того, інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержантом поліції Чупчук Д.В.було проігнороване клопотання позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з бажанням скористатися правовою допомогою та знаходженням адвоката позивача поза межами міста Запоріжжя. Про зазначені обставини позивач зазначив у своїх поясненнях, копія яких додається до позовної заяви.

Також зазначає, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, , інспектор роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержант поліції Чупчук Д.В.не надав можливості позивачу у повному обсязі скористатися своїми правами, передбачені ст. 268 КУпАП.

Крім того, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАГІ щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4789127 від «18» вересня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні, 00 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень, 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 4010864 місцезнаходження юридичної особи? 03048, місто Київ, вул. Федора триста, буд. 3).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Карнаков О.В., інспектор роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержант поліції Чупчук Д.В. не з*явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причину неявки до суду не сповістили

Представник відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з*явився. 13.10.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно п. 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Звертає увагу суду на тому, що після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

18.09.2021 р. під час несення служби в м. Запоріжжі, вулиця Тиражна, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Чупчуком Д.В. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM II LTI 20/20 ТС № 008377 було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме: водій транспортного засобу NISSAN QASHQAI з номерним знаком НОМЕР_3 , рухався зі швидкістю 77 (сімдесят сім) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 (двадцять сім) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Оскільки правопорушення мало місце, а відповідно до ст. 19 Конституції України - Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. 6 КУпАЦ: Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Враховуючи ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" - Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"

Поліція відповідно до покладених на неї завдань:

-здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

-виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

-вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

-вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

-у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

-регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

Відповідно до ПДР України, а саме пунктів:

1.3 Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

1.4 Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством,

Керуючись п. 1., ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" Зупинення транспортного засобу: Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі - якщо водій порушив Правила дорожнього руху, було прийнято рішення про зупинення вищевказаного транспортного засобу для з`ясування всіх обставин по справі.

Зупинивши автомобіль під керуванням позивача, представившись згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", була наголошена причина звернення, а саме те, що водій порушив вимоги ПДР України.

Оскільки згідно ч.1 п.2, ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" - були підстави для перевірки документів особи, а саме: Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчуюсь особу, та/або, документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках - якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та керуючись п.2.4. "а" Правил дорожнього руху України в якому наголошується наступне- "На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись, а також пред`явити документи, зазначені в пункті 2.1, а саме:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб;

ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З приводу правомірності використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI20/20 TruCAMII зазначає наступне.

Відповідно до відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №28-10/139 від 21.12.2020, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM II вимогам нормативно-правових актів (технічних регламентів), їх дозволяється вводити в обіг/експлуатацію (відповідність вимогам технічних регламентів підтверджується Експертними висновками Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ № 04/05/02-3560, 04/05/02-3561, 04/05/02-3562 від 24.12.2020).

Також відповідно до вище вказаного листа відрахування терміну, коли треба проводити періодичну повірку, здійснюється від року, зазначеного у додатковому метрологічному маркуванні, так вимірювач швидкості транспортних засобів лазерних LTI20/20 TruCAM II відповідно до сертифікату відповідності виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» UA.TR.001 22 054-20 від 23.12.2020 року, тобто періодичну повірку необхідно провести 23.12.2021 року.

Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 p.), не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.

Звертає увагу суду на те, що можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/- 3560, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IE8 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Зазначає, що, що позиція щодо правомірності використання поліцією лазерних вимірювачів швидкості TruCAM та належності доказів, отриманих з цих пристроїв, була застосована у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 359/9278/18, посилання на постанову в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79230707 та у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 857/874/19, посилання на постанову в мережі Інтернет: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79527272.

Відповідно до відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року № 16289/41/35/02-19, прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 та пункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:

-попередження, виявлення або фіксування правопорушення;

-охорони громадської безпеки та власності;

-забезпечення безпеки осіб;

-забезпечення публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехнікй, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, ч. 2 ст. 40 Закону № 580-УШ містить лише законодавчий припис про те, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

При цьому жодними положеннями Закону № 580-VІІІ, в тому числі, частини першої статті 40, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.

Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.

В той же час, Закон не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.

З приводу твердження позивача, про розгляд справи за місце знаходження органу поліції, вказане твердження є хибним, оскільки прилад ТгиСАМ вимірює швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості ТгиСат сягає 1,2 км. ТгиСАМ - лазерний вимірювач швидкості оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр.

Також відповідно до Інструкції по експлуатації приладу ТгиСАМ, у випадку якщо (мовою оригіналу Прибор будет пытаться определить скорость цели когда будет нажат курок, Информация об измерении накапливается пока не будет получен достоверный результат или сгенерировано сообщение об ошибке. Поэтому, очень важно, чтобы точка прицеливания оставалась стабильным на цели все время измерений. Если прицеливание будет нестабильным, будет сгенерирован код ошибки.

Звертає увагу суду на те, що момент фіксації відбувається при перевищенні швидкості руху транспортним засобом, після чого швидкість приладом не вимірюється а фіксується лише відеозапис руху транспортного засобу.

Тобто, посилання позивача на тремтіння рук під час заміру швидкості, є хибним, та таким що не відповідає обставинам справи та інструкції по експлуатації лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТгиСАМ.

Враховуючи також відповідні посилання позивача в його позові, зазначає, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11,2.015, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено Фото або відеозапис. а ст. 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Правова позиція Верховного Суду з цього питання викладена в постанові від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Оскаржувана постанова містить в собі посилання на відеозаписи, як на доказ вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а долучені до даних пояснень відеозаписи містять інформацію щодо дати та часу здійснення такого запису, які співпадають із вказаними в оскаржуваній постанові датою та часом вчинення інкримінованого позивачу правопорушення. Відтак, вказані відеозаписи містять інформацію, на підставі якої можливо встановити обставини, що мають суттєве значення для правильного розгляду даної справи, а отже такі відеозаписи, відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказами по даній справі.

Звертає увагу суду на те, що КУпАП не передбачає можливості визнання доказів по справі неналежними або не допустимими, а навпаки встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, посилання позивача на неналежнісгь доказів по даній справі є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, крім іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

За існуючим правилом, правові норми по відношенню одних до інших поділяються на загальні та спеціальні. Загальна норма врегульовує певні відносини в цілому, спеціальна-встановлює деякі особливості порівняно із загальною, тобто врегульовує вужче коло відносин.

Наведена вище правова норма за своїм змістом є загальною і встановлює можливі способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб, які звернулись до суду за таким захистом.

Водночас, КАС України містить норму, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо щитятеияя „осіб до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопсру шенкя; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративну правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України порівняно з ч. 1 ст. 5 КАС України є спеціальною нормою, оскільки єдиний предмет її регулювання полягає у встановленні можливих способів судового захисту в окремо визначеній категорії справ - справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Крім того, така ж спеціальна норма міститься у ст. 293 КУпАП. якою встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає .постанову без зміни а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому наведений у вказаних више нормах перелік можливих способів судового захисту є вичерпним. Зауважує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів (змістовний принцип застосування правових, норм),

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності визнання постанови (Інших рішень) яро притягання до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено.

Отже, спеціальними кормами чинного законодавства встановлені певні обмеження щодо способу судового захисту , який може бути застосовано судом саме по цій категорії справ. Відтак, позовні вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною не можуть бути задоволені під час розгляду даної справи.

Крім того, слід врахувати, шо в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Як вже зазначалось,, такі фактичні дані прямо визначені статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як докази у справі про адміністративне правопорушення, При цьому, відповідно до положень статті 252 цього Кодексу, за своїм внутрішнім переконанням докази оцінює орган (посадова особа) уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку такою особою є саме відповідач.

Звертає увагу суду, що разом з цим відзивом до суду надається оптичний DVD- R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови.

Таким чином обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.

Враховуючи вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно нього була винесена постанова у справі про таке правопорушення.

В зв`язку з вищевикладеним, просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Проводити розгляд справи без участі представника.

Вивчивши матеріли справи та надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4789127 від 18.09.2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 18.09.2021 року о 15:59 годині, в м. Запоріжжі, вул. Тиражна, 70, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год, а саме 77 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Вимір зроблено приладом ТС 228377.

Не погодившись з зазначеною постановою,позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину .

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих; свідків, висновком експерта, речовими доказами,- показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких, віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 122 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст. 258 КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов*язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Проте, з 08 серпня 2015 року (тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище Рішення) набрав чинності Закон України № 596-VІІІ від 14.07.2015 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП). Наведеним вище Законом України № 596-VІІІ від 14.07.2015 року внесені зміни і до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від складання протоколу у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

З вищенаведеного випливає висновок, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом №596-VІІІ в від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обовязковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Згідно п. 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 року розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, розяснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обовязки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як слід з вивчених матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину) підтверджується долученими до відзиву додатками, а саме фото з приладу TruCam LTI 20/20 № ТС 008377 та ДВД диском з фото та відеозаписом подій, які мали місце 18.09.2021 року.

Посилання позивача ОСОБА_1 на порушення порядку розгляду інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержантом поліції Чупчук Д.В. справи про адміністративне правопорушення є голослівним, оскільки не доведено та не підтверджено матерілами справи.

Так, в судовому засіданні, було переглянуто матеріали відеофіксації правопорушення надані відповідачем ДПП НПУ відповідно до яких при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці позивач ОСОБА_1 не наполягав на залученні адвоката для надання йому правничої допомоги та відмовлявся назвати своє прізвище працівникам УПП в м. Запоріжжі ДПП. А також наполягав на тому, що у працівників поліції відсутні будь-які докази перевищення ним швидкості руху.

А тому, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, інспектор, при складанні постанови, не знайшов підстав для звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд вважає, що інспектор патрульної поліції врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно виніс постанову та наклав на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Запоріжжі ДПП сержанта поліції Чупчук Дмитра Валерійовича про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.

Суддя: М.В. Антоненко