Рішення № 102652436, 08.12.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

08.12.2021

Справа № 335/2181/20

Провадження № 2/331/167/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» грудня 2021 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого – судді Антоненко М.В.

при секретарі – Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Концерн „Міські теплові мережі” у період з січня 2009 по квітень 2019 надав послугу з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 43612,68 грн.

Споживачем ОСОБА_1 за вказаний період не здійснено оплату за надані послуги.

Згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вчасності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: № 195718299 від 09.01.2020р. відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою в реєстрі відсутні.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7, ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Станом на 01.05.2019 сума накопиченої непогашеної заборгованості за послугу з централізованого опалення за вказаний період складає 43612,68 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, і яку Концерн «МТМ» просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь.

В судовому засіданні представник Концерну «МТМ» позов підтримала, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 проти позову заперечувала, пояснила суду, що за адресою: АДРЕСА_1 вона не зареєстрована та фактично не мешкає. Її місцем проживання ї реєстрації є квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Надала суду письмовий відзив в якому зазначила, що між нею та Концерном «МТМ » договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався, відповідно, відсутня підстава виникнення в неї зобов`язань перед теплопостачальною організацією. Крім того, вона не мала змоги отримувати послуги з опалення внаслідок неможливості проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , адже квартира за вищевказаною адресою перебуває в аварійному стані внаслідок того, що при будівництві будинку не було передбачено наявність залізобетонних перекритів.

Згідно з актом обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_4 складеним комісією за дорученням Запорізького міського голови Сіна О.Ч.: “За период эксплуатации - 46 лет, визуально наблюдается просадка дома около 40 см в районе 2-го подъезда относительно внутридомовой дороги и сети канализации. Причиной деформации основания фундаментов жилого дома является просадка лессовых грунтов вследствии их замачивания. Во втором подъезде жилого дома располагается тепловой узел и, - очевидно утечки из тепловых сетей явились основной причиной формирования просадочной воронки, в которую с учётом появившегося уклона по лоткам канала (глубиной 2,5 м) проходящего внутри здания вдоль дворового фасада попадала вода всех аварийных утечек из водонесущих сетей дома. ”.

Крім того, у вказаному акті зазначено, що необхідно провести заміну труб холодного га гарячого водопостачання та опалення в підпільному каналі будинку.

Даним актом та іншими документами щодо листування з органами місцевого самоврядування підтверджується аварійний стан квартири і відповідно неможливість ОСОБА_1 проживати в аварійній квартирі та отримувати житлово-комунальні послуги, в т.ч. з опалення.

Згідно з протоколом наради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу організації ремонту її квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 20.12.2012р. в ході розгляду питання встановлено, що руйнування квартири АДРЕСА_5 виникло внаслідок конструктивних помилок при проектуванні та будівництві цього будинку, заходи, які були вжиті на цей час, результатів не дали, руйнування квартири продовжується, що може призвести до руйнування квартири в цілому.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2012 у справі №2-660/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2012 у справі №22-ц-1814/2012 позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто з КП «ВРЕЖО №1», підприємство, яке було балансоутримувачем житлового будинку, матеріальну шкоду у розмірі 46862 грн. та моральну шкоду у розмірі 10.000 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що балансоутримувач довів житлову квартиру відповідача до неналежного житлового стану, оскільки в квартирі відсутня можливість для нормального проживання.

В 2011 році відповідач зверталась до Концерну «Міські теплові мережі» та КП «ВРЕЖО №1» щодо неможливості отримувати житлово-комунальні послуги ; внаслідок аварійного стану квартири. Листами від 11.10.2011 №2880 і від 21.10.2011 №Р-0894 Концерну «Міські теплові мережі» і КП «ВРЕЖО №1» було повідомлено споживача про неможливість відключення від послуг з централізованого опалення.

Крім цього, відповідачка надала суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог Концерну «МТМ».

Представник третьої особи Запорізької міської ради в судовому засіданні позов Концерну «МТМ» підтримала. Надала суду письмовий відзив, в якому зазначено, що послугу з управління житловим будинком АДРЕСА_6 , згідно договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком надає КП «Запоріжремсервіс». Сторонами зазначеного договору є співвласники багатоквартирного будинку та КП «Запоріжремсервіс». Саме співвласники багатоквартирного будинку, як сторона договору, наділені усіма повноваженнями для врегулювання проблемних питань з іншою стороною цього договору.

За інформацією КП «Запоріжремсервіс» 05.10.2021 представниками КП «Запоріжремсервіс» було проведено обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_4 . На момент обстеження встановлено, що квартира знаходиться в антисанітарному стані. Електропостачання, газопостачання, холодне та гаряче водопостачання на квартиру відключено. Зі слів мешканців будинку зазначена квартира понад 20 років не експлуатується, не використовується за призначенням, тому відсутній контроль за технічним станом житла, внутрішньо квартирних інженерних комунікацій та обладнання.

Представник третьої особи КП «Запоріжремсервіс» в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Концерном „Міські теплові мережі” у період з січня 2009 по квітень 2019 була надана послуга з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 43612,68 грн.

Вказане підтверджується розрахунком суми нарахувань, оплат та накопиченої заборгованості (а.с.10-16); інформацією про розмір тарифів (а.с.17-20).

Згідно з довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, особовий рахунок № НОМЕР_1 оформлений на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вчасності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: № 185601928 від 22.10.2019 р. відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою в реєстрі відсутні.

Згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вчасності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: № 195718299 від 09.01.2020 р. відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 в реєстрі відсутні (а.с.7,8).

До відзиву на позовну заяву відповідачка додала копію договору від 26.09.2011 р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між нею та Концерном «МТМ». (а.с.51,52)

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Стосовно доводів відповідачки про те, що вона фактично позбавлена можливості користуватись житлом, а саме мешкати в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , суд зауважує наступне.

Статтями 47-48 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно статті 1 ЖК УРСР громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного та громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Окрім того, суд враховує норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин. Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

В судовому засіданні вивчено та оголошено акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_4 складеним комісією за дорученням Запорізького міського голови Сіна О.Ч., згідно з яким: “За период эксплуатации - 46 лет, визуально наблюдается просадка дома около 40 см в районе 2-го подъезда относительно внутридомовой дороги и сети канализации. Причиной деформации основания фундаментов жилого дома является просадка лессовых грунтов вследствии их замачивания. Во втором подъезде жилого дома располагается тепловой узел и, - очевидно утечки из тепловых сетей явились основной причиной формирования просадочной воронки, в которую с учётом появившегося уклона по лоткам канала (глубиной 2,5 м) проходящего внутри здания вдоль дворового фасада попадала вода всех аварийных утечек из водонесущих сетей дома. ”.

Крім того, в акті зазначено, що: «необхідно провести заміну труб холодного га гарячого водопостачання та опалення в підпільному каналі будинку» (а.с.67).

В судовому засіданні вивчено та оголошено протокол наради від 20.12.2012 р, затверджений міським головою Запоріжжя Сіном О.Ч. щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу організації ремонту її квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 20.12.2012р.

Так, в протоколі зазначено, що: « в ході розгляду питання встановлено, що руйнування квартири АДРЕСА_5 виникло внаслідок конструктивних помилок при проектуванні та будівництві цього будинку, заходи, які були вжиті на цей час, результатів не дали, руйнування квартири продовжується, що може призвести до руйнування квартири в цілому» (а.с.71).

У письмовій відповіді від 14.04.2017 р. на звернення ОСОБА_1 ,. голова районної адміністрації по Вознесенівському району зазначає, що: «При обстеженні напівпрохідного підвального приміщення під Вашою квартирою встановлено, що відсутнє перекриття, із-за чого відбувається просіданні внутрішньоквартирних конструкцій та руйнується підлога.

Ліквідація аварійного стану квартири можлива після відновлення перекриття напівпрохідного підвального приміщення залізобетонними конструкціями. Це у свою чергу дозволить відновити внутрішньоквартирні конструкції та підлогу» (а.с.68).

Для вирішення вказаного питання, голова районної адміністрації по Вознесенівському надіслав генеральному директору КП «Наше місто» лист від 14.04.2017 р (а.с.69).

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2012 у справі №2-660/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2012 у справі №22-ц-1814/2012 позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто з КП «ВРЕЖО №1», підприємство, яке було балансоутримувачем житлового будинку, матеріальну шкоду у розмірі 46862 грн. та моральну шкоду у розмірі 10.000 грн.

В судовому рішенні зазначено, що внаслідок аварій, які виникали на внутрішньо будинкових мережах будинку АДРЕСА_7 з вини відповідача КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №1» відбувалося затоплення квартири позивачки ОСОБА_1 (а.с.59).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Статтею 7 ЖК УРСР визначено, що періодично провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Згідно статті 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до положень пунктів 1-4, 8, 12-13 частини першої статті 15 ЖК УРСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства, на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству (стаття 138); здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154); подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень (стаття 178).

Згідно статті 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до статті 30 ЖК УРСР державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством.

Як слід з наданих відповідачкою доказів, вона неодноразово зверталась до Запорізької міської ради її уповноважених органів із заявами про здійснення ремонту (відновлення перекриття напівпрохідного підвального приміщення залізобетонними конструкціями) та усунення наслідків руйнування в її квартирі . Однак, жодних дій з цього приводу здійснено не було.

Представник Запорізької міської ради в судовому засіданні жодних пояснень, або письмових доказів з приводу відновлення перекриття напівпрохідного підвального приміщення залізобетонними конструкціями під квартирою ОСОБА_1 не надала.

Суд констатує, що квартира АДРЕСА_4 належить до житлового фонду Запорізької міської ради в особі її виконавчого комітету, тобто є комунальною власністю, фактично непридатна для проживання, при цьому а ні позивач, а ні третя особа не навели жодних доводів чи доказів того, що такий стан квартири відповідачки викликаний її діями, та враховує, що третя особа як орган місцевого самоврядування покликаний забезпечити реалізацію права відповідачки на житло.

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що бездіяльність та неналежне невиконання своїх прямих обов`язків передбачених законом Запорізькою міською радою, зокрема щодо приведення будинку (квартири) у стан придатний для проживання, призвело до позбавлення відповідача ОСОБА_1 права на належне житло, гарантоване Конституцією України та Конвенцією.

Відповідно, не підлягає задоволенню позов Концерну «МТМ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді, оскільки, відповідачкою вказана послуга отримана не була.

Відмовляючи в позові Концерну «МТМ», суд враховує положення ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги із разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог, тому, позовна давність до вимог Концерну «МТМ» судом не застосовується.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 74, 88, 169, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 391 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в зв`язку з необґрунтованістю в задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води).

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, який обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Антоненко