Рішення № 102651409, 17.01.2022, Василівський районний суд Запорізької області

311/1429/21

2/311/188/2022

17.01.2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором №490953060 25.04.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором №490953060 25.04.2016 року. Позов обґрунтований тим, що 25 квітня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту №490953060, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Додатком до Публічної пропозиції на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії з лімітом на суму 9 818,46 грн., а позичальник ОСОБА_1 зобов`язався здійснити повернення отриманого кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 39,9% річних, датою остаточного повернення кредиту є 26.04.2018 року, якає датою припинення нарахування відсотків та комісії.

28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2010-1АБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» , а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №490953060 від 25.04.2016 року, укладеного між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_1

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №29-01/19/2. відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА`відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором №490953060 від 25.04.2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Станом на 11 березня 2021 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №490953060 25.04.2016 року складає 18 746,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 9 543,92 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 4 602,28 грн., заборгованість з пені – 4 600 грн.

З огляду на те, що позичальником прострочене грошове зобов`язання з повернення кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору №490953060 25.04.2016 року, у позивача згідно ст.625 ЦК України виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат в сумі 1890,85 грн. та 3% річних в сумі 859,74 грн.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» просить стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №490953060 від 25.04.2016 року у розмірі 21 496,79 грн., в тому числі: 18 746,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 9 543,92 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 4 602,28 грн., заборгованість з пені – 4 600 грн., інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України - 1890,85 грн., 3% річних згідно ст.625 ЦК України - 859,74 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2270 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 травня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем ОСОБА_2 05.2021 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення йому поштового відправлення (а.с.82).

27 травня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому він зазначив, що з позовними вимогами не згоден, мотивуючи тим, що наявність права вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у позивача жодним чином не доведено. Позивачем до позову не додано первинних документів в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження існування заборгованості та її розміру, а розрахунок заборгованості не є таким документом. Відповідно до ст.ст.257,258 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності тривалість три роки, а позовна давність щодо стягнення неустойки один рік. Кредитним договором строк кредитування визначено шляхом вказівки на остаточну дату повернення кредиту 26.04.2018 року. Умовами договору та Додатком №1 до угоди про надання кредиту встановлено Графік погашення кредиту 26 число кожного місяця. З огляду на те, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення заборгованості повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, позовна давність за вимогами позивача щодо стягнення тіла кредиту, відсотків, інфляційних втрат та 3% річних за період до 21.04.2018 року (трирічний строк, що передував поданню позову) сплинула, а річний строк позовної давності щодо пені на дату звернення з позовом сплинув повністю. Крім того, відповідач вважає, що розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем є завищеним, не відповідає складності справи. Вважає, що розмір витрат на правову допомогу в даному випадку не може перевищувати 1500 грн. З урахуванням викладеного, відповідач просить застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності, та у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2021 року встановлений процесуальний строк для подання сторонами відповіді на відзив та заперечень.

07 липня 2021 року від позивача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.

13 липня 2021 року від позивача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Вердикт Капітал» про витребування доказів. Зобов`язано АТ «Альфа-Банк» надати суду виписку по рахунку та детальний розрахунок відступленої суми боргу за Кредитним договором №490953060 від 25.04.2016 року.

29 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 13.07.2021 року до суду від АТ «Альфа-Банк» надійшли виписка по рахунку та розрахунок заборгованості станом на 28.01.2019 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого

за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст.626 ЦК України).

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписав Оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту №490953060 на суму 9 818,46 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 39,9% річних, з датою остаточного повернення кредиту 26.04.2018 року, якає датою припинення нарахування відсотків та комісії. (а.с.11-12).

Також, 25 квітня 2016 року сторонами підписано Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №490953060, що містить «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг». Нижче зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування (а.с.13-14).

Зазначеним графіком встановлено суму щомісячного платежу за кредитом, що включає суму кредиту, відсотків та комісію за розрахунково-касове обслуговування.

З виписки по особовим рахункам, наданої АТ «Альфа-Банк» встановлено, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти 26 квітня 2016 року в сумі 9818,46 грн.

28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2010-1АБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №490953060 від 25.04.2016 року, укладеного між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно з наданим АТ «Альфа-Банк» розрахунком та випискою з особового рахунку поточна заборгованість позичальника ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором №490953060 від 25 квітня 2016 року станом на 28.01.2019 року (дата передачі права

вимоги до ТОВ «ФК «ВЕСТА») складає 21 425,94 грн., з яких 9543,92 грн. заборгованість за кредитом, 7282,02 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4600 грн. – штрафи за прострочку платежів.

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №29-01/19/2. відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором №490953060 від 25.04.2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

До позовної заяви долучено платіжне доручення № 52 про сплату за Договором про відступлення права вимоги.

Отже, починаючи з 29.01.2019 року позивач ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 та набув статусу кредитора в зобов`язанні по Кредитному договору №490953060 від 25.04.2016 року.

Виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту у розмірі 9818,46 грн., часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту 26.05.2016 року на суму 601 грн., 26.05.2016 року на суму 272,54 грн., сплати відсотків за користування кредитом 26.05.2016 року на суму 326,46 грн. підтверджені виписками по особовим рахункам за період з 25.04.2016 року до 28.01.2019 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з карткового рахунку, що містяться в матеріалах справи суд вважає належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що кредитор виконав свої зобов`язання та фактично видав позичальнику кредит у розмірі 9818,46 грн., а позичальник в подальшому протягом певного строку частково виконував свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Після передачі права грошової вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 29.01.2019 року по 11.03.2021 року відповідачем ОСОБА_1 було здійснено наступні платежі: 02.10.2020 року на суму 698,58 грн., 12.10.2020 року на суму 300 грн., 05.11.2020 року на суму 1681,16 грн., за рахунок якої частково погашена заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, станом на 11 березня 2021 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №490953060 від 25.04.2016 року складає 18 746,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 9 543,92 грн., заборгованість за відсотками – 4 602,28 грн., заборгованість з пені – 4 600 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).

У постанові №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору №490953060 від 25 квітня 2016 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Отже, вимоги позивач про стягнення інфляційних втрат в сумі 1890,85 грн. та 3% річних в сумі 859,74 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві на позов просив застосувати до пред`явлених позовних вимог строк позовної давності, мотивуючи тим, що строк дії кредитного договору визначений до 26.04.2018 року, при цьому умовами договору та Додатком №1 до нього встановлено графік погашення кредиту 26 числа кожного місяця. Враховуючи, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення

виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, позовна давність за вимогами щодо платежів за тілом кредиту, відсотками, інфляційними втратами та 3% річних за період до 12.04.2018 року сплинула.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі №638/10895/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Одночасно з цим, ч.1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №490953060 від 25.04.2016 року станом на 11.03.2021 року відповідачем здійснено наступні платежі: 02.10.2020 року на суму 698,58 грн., 12.10.2020 року на суму 300 грн., 05.11.2020 року на суму 1681,16 грн.

З таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не

пропущений з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 вчинив часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним свого боргу, останній платіж ним був здійснений 05.11.2020 року, у зв`язку з цим відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності перервався, та почався заново, а з вимогами про стягнення боргу за кредитним договором до суду позивач звернувся 15.04.2021 року, тобто в межах строків позовної давності.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позичальник взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «Вердикт Капітал» задоволений в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2270 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

П.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання

правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Та самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п. 269, рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17, постанові від 21.07.2020 року у справі №915/1654/19 і ряді інших.

Під час розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказує на те, що розмір оплати послуг адвоката може бути обмежений судом з огляду те, що справа є незначної складності та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження, а також з урахуванням розумної необхідності відповідних судових витрат для даної справи.

Отже, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Із матеріалів справи вбачається 05.03.2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір №05-03/2021 про надання правової допомоги, за яким клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На виконання даного договору позивачем ТОВ «Вердикт Капітал» сплачено Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» 200 000 грн. згідно платіжного доручення №195390019 від 02.04.2021 року.

Відповідно до Заявки про надання юридичної допомоги №16 від 08 березня 2021 року по клієнту ОСОБА_1 , витягу з Акту №1 від 29.03.2021 року про надання юридичної допомоги ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749), в особі генерального директора Іжаковського О.В., та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» (РНОКПП 42226370), в особі Керуючого партнера Слостіна А.Г., погодили надання правових послуг Адвокатським об`єднанням Товариству по клієнту ОСОБА_1 в розмірі 20000 грн.

Оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на клопотання останнього про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 2000,00 грн., яку суд вважає співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони. Зазначений розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу буде відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 273, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором №490953060 25.04.2016 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) заборгованість за Кредитним договором №490953060 від 25 квітня 2016 року у розмірі 21 496 (двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість) гривень 79 копійок, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 9 543,92 грн., заборгованість за відсотками – 4 602,28 грн., заборгованість по пені – 4600 грн., інфляційні втрати - 1890,85 грн., 3% річних - 859,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2270 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гри, всього судових витрат на суму 4270 (чотири тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та

резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова