Ухвала суду № 102651358, 13.01.2022, Василівський районний суд Запорізької області

Провадження 1-кп/311/36/2022

Справа № 311/848/21

13.01.2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

13 січня 2022 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Якимець К.В.

за участю прокурора Мітленка С.В.,

представника потерпілої – адвоката Грякало І.В.

законного представника потерпілої ОСОБА_1

захисника - адвоката Петренко А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні зали суду м.Василівка кримінальне провадження відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Василівка Запорізької області, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, мотивуючи тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими обґрунтовувалося обрання раніше до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Заявлене клопотання просить задовольнити за наведеними у ньому підставами. Та вказує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – заперечує.

Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 - адвокат Грякало І.В., а також законний представник малолітньої потерпілої - ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наполягають на його задоволенні. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт заперечують, вважають клопотання необґрунтованим та безпідставним та просять в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні захисник Петренко А.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший, більш м`який, не пов`язаний з триманням ОСОБА_2 під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, посилаючись на стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого, визначене місце реєстрації та постійне місце проживання, за яким останній характеризується позитивно. Проти клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує, вважає, що ризики, зазначені у клопотанні, не підтверджені.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечує проти клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у повному обсязі підтримав клопотання захисника – адвоката Петренка А.В., та просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши письмове клопотання прокурора, яким обґрунтовується необхідність продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вислухавши заявлене усно захисником адвокатом Петренко А.В. клопотання про зміну запобіжного у виді тримання під вартою на домашній арешт, вислухавши думку та пояснення учасників судового розгляду за поданим клопотанням, суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15 січня 2022 року, включно.

Враховуючи ті обставини, що у найближчий час спливає строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язаний вирішити питання доцільності продовження на теперішній час тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_2 , а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому ОСОБА_2 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого. На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у виді тримання під вартою -відпала.

В судовому засіданні не встановлено жодних нових обставин, які б свідчили про відсутність ризиків та необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, який становить підвищений ступінь суспільної небезпеки та за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі.

Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 , який офіційно не працевлаштований, неповнолітніх та/або непрацездатних осіб на утриманні ОСОБА_2 не має, та будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Отже, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення (злочину), який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв`язків, оскільки останній неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на своєму утриманні немає, суд вважає актуальним ризик переховування обвинуваченого від суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок знаходиться під загрозою.

Крім того, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 може незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний ризик підтверджується тим, що малолітня потерпіла ОСОБА_4 , її законний представник ОСОБА_1 проживають по сусідству із обвинуваченим ОСОБА_2 , окрім того родина ОСОБА_2 товаришувала із родиною ОСОБА_1 , що безпосередньо підтверджено обвинуваченим ОСОБА_6 в ході його допиту та допиту в судовому засіданні малолітньої ОСОБА_4 за участю її представника адвоката Кочевої І.В., законного представника малолітньої та представника Служби у справах дітей, тому між потерпілою, її законним представником та обвинуваченим існує стійкий емоційний зв`язок та подальше спілкування з цими особами може провокувати у них бажання змінити свої показання, ризик чого, з огляду на особу обвинуваченого та характер вчиненого злочину, є дійсним та наявним.

Отже, не виключається можливість незаконного впливу на малолітню потерпілу, її законного представника, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 та малолітня потерпіла ОСОБА_4 разом з матір`ю мешкають в одному будинку, у зв`язку з чим, обвинувачений, будучи обізнаним про їх місце проживання, може здійснювати на останніх певний вплив з метою зміни ними в подальшому показань для уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді цілодобового домашнього арешту не здатні забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду та незаконного впливу на малолітню потерпілу ОСОБА_4 , віком 13 років, та на законного представника ОСОБА_1 .

Таким чином, на підставі ст.ст.177,178,194 КПК України, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

На теперішній час судове слідство триває, у кримінальному провадженні обраний повний порядок дослідження доказів, на даний час не допитані законний представник малолітньої потерпілої, свідки сторін кримінального провадження, експерти.

Оцінивши вищезазначені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_2 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою суду з цього приводу, не відпали, жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на переконання суду, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п..1,3 ч.1 ст.177 КПК України, та приймаючи до уваги тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та покарання, яке йому загрожує, а також репутацію обвинуваченого та дані про особу ОСОБА_2 , який офіційно ніде не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, в центрі зайнятості на обліку він не перебуває, неповнолітні діти на його утриманні не знаходяться, та усвідомлюючи виняткову тяжкість злочину у вчиненні якого він обвинувачується та невідворотність покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.152 КК України, у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, ОСОБА_2 може залишити місце мешкання, тим самим переховавшись від суду, унеможлививши проведення за його участю судовий розгляд з метою повного та всебічного розгляду кримінального провадження, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень, що додатково свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На думку суду, зазначеним ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_6 будь-який більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали підстави для цього. На даний час не встановлені обставини, які виключають можливість тримання обвинуваченого під вартою, для запобігання вищезазначених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину одних особистих зобов`язань обвинуваченого ОСОБА_2 недостатньо для забезпечення дієвості кримінального провадження; - особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; - запобіжний захід у вигляді застави є надто м`яким та може не застосовуватись за вчинення особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканності особи. Крім того, відсутність достатніх коштів у обвинуваченого ОСОБА_2 свідчить про очевидну неможливість виконання ним обов`язків по внесенню застави.

Отже, на думку суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також судом не встановлено жодних даних, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 яких-небудь тяжких захворювань, що перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, та даних про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , який би унеможливлював продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано. А також інші обставини, які перешкоджають продовження ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час відсутні.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 13 березня 2022 року, включно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 13 березня 2022 року, включно.

В задоволенні клопотання захисника - адвоката Петренко Артура Вадимовича, яке підтримано обвинуваченим ОСОБА_2 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО