Рішення № 102651060, 14.01.2022, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/11706/21

2-о/310/45/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2022 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Корнієнко Максим Олександрович, заінтересована особа – Бердянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Корнієнко М.О., звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги наступним. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами, та походять від спільних батьків – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідно до листа відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 0899, на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_4 до Бердянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись його дружина – ОСОБА_2 та син – ОСОБА_1 . За результатами звернення 16 лютого 2018 року Бердянською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 62021225. ОСОБА_3 із заявою про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не звертався. Заявники зазначили, що ОСОБА_3 більше 10 років у будинку не проживав, на день смерті батька більше як за 5 років переїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації. Таким чином, ОСОБА_3 , хоча і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично проживав у Російській Федерації, де в 2016 році отримав вид на проживання та відповідно мав місце реєстрації. На даний час ОСОБА_3 отримав громадянство Російської Федерації, де має постійне місце проживання та проживає зі своєю дружиною. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був встановлений факт не проживання останнього більше одного року за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком. Судове рішення набрало законної сили та стало підставою для зняття ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою. Незважаючи на встановлений судовим рішенням факт не проживання ОСОБА_3 більше року за адресою проживання спадкодавця, державним нотаріусом було повідомлено, що рішення суду ухвалено після смерті ОСОБА_4 і як наслідок, зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 відбулось вже після смерті батька, що не дозволяє вважати його таким, що не прийняв спадщину. Факт реєстрації ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 на день його смерті має юридичне значення, так як у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України є підставою визнання ОСОБА_3 спадкоємцем останнього. Про факт не проживання сина, ОСОБА_3 , разом з батьком, ОСОБА_4 , на день смерті останнього було повідомлено нотаріусу та надано йому копію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року. Однак, нотаріусом роз`яснено, що оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 з урахуванням обставини не проживання ОСОБА_3 разом з ним на час відкриття спадщиниможливо лише після надання відповідного рішення суду, яке чітко засвідчує вказаний юридичний факт. З огляду на зазначене, просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме – що ОСОБА_3 не проживав разом із своїм батьком ОСОБА_4 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, надавши відповідні заяви по розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

ОСОБА_2 є дружиною померлого, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – його синами, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ).

16 лютого 2018 року після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 62021225 (номер у нотаріуса – 80/2018).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги в даному випадку є заявники.

Після смерті ОСОБА_4 до Бердянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина – ОСОБА_2 та син – ОСОБА_1 .

У відповідності з матеріалами спадкової справи ОСОБА_3 із заявою про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не звертався.

Листом від 16 лютого 2018 року нотаріусом Мастерову Д.В. було повідомлено про відкриття спадщини та зазначено, що якщо від останнього до 08 квітня 2018 року не надійдуть відомості, свідоцтво про право на спадщину за законом буде видано на ім`я спадкоємця, який спадщину прийняв відповідно до діючого законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до листа відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 0899, на день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Однак, ОСОБА_3 фактично проживав у Російській Федерації, де в 2016 році отримав вид на проживання та відповідно мав місце реєстрації.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був встановлений факт не проживання останнього більше одного року за адресою АДРЕСА_1 , що стало підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком.

Однак, незважаючи на встановлений судовим рішенням факт не проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем більше року (тобто як мінімум з жовтня 2016 року), державним нотаріусом було повідомлено, що оскільки зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення відбулось вже після смерті батька, у нотаріуса відсутні підстави вважати його таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання із ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт реєстрації ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 на день його смерті має юридичне значення, оскільки у відповідності з ч. 3 ст. 1268 ЦК України є підставою визнання ОСОБА_3 спадкоємцем останнього.

Отже, в розумінні ч. 2 ст. 315 ЦПК України від вказаного факту залежить виникнення, зміна майнових прав фізичних осіб, а саме – спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , оскільки в разі встановлення у судовому порядку юридичного факту не проживання ОСОБА_7 разом із спадкодавцемОСОБА_4 на час відкриття спадщини, ОСОБА_3 не буде вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті батька, а отже не буде його спадкоємцем.

Враховуючи вищезазначене, оскільки реєстрація ОСОБА_3 , який фактично проживає за межами України і не звернувся своєчасно до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини, за місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_4 , свідчить про факт прийняття ним спадщини після померлого батька, заявники не мають можливості оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Корнієнко Максим Олександрович, заінтересована особа – Бердянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме – що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав разом із своїм батьком ОСОБА_4 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Вірченко