Рішення № 102650663, 17.01.2022, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3803/21

Провадження № 2/309/898/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря Губаль Г.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Хустська міська рада, про встановлення земельного сервітуту, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Хустська міська рада, про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Газовий лічильник його будинку встановлений з сторони дворогосподарства АДРЕСА_1 . Згідно його будівельного паспорту, позаду його будинку був один метр для доступу до газового лічильника та обслуговування цього будинку. Однак у 2016 році відповідачі під час здійснення приватизації своєї земельної ділянки приватизували і доріжку для обслуговування його будинку. З цього часу відповідачі не дають йому та працівникам АТ «Закарпатгаз» доступу до газового лічильника, за це на нього неодноразово складалися акти працівниками АТ «Закарпатгаз». Посилаючись на викладене та приписи ст.ст. 402-404 ЦК України, ст.ст.98-100 ЗК України, просить суд встановити безстроковий безоплатний сервітут на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0017 га, яка є частиною земельної ділянки в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з правом проходу до газового лічильника будинку АДРЕСА_1 по наявній доріжці шириною 1 метр вздовж будинку.

У відзиві на позов представник відповідачів адвокат Довгій В.І. просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування посилається на те, що позивачем не надано доказів позасудового врегулювання спору, яке в даному випадку згідно ст. 402 ЦК України є необхідним. Також зверненню до суду із вимогою встановлення земельного сервітуту має передувати виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, чого позивачем не надано. Крім того позивачем не доведена неможливість задоволення його потреб у інший спосіб, без встановлення сервітуту.

У поясненні на позов третя особа ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області посилається на те, що позивачем не надано доказів позасудового врегулювання спору, яке в даному випадку згідно ст. 402 ЦК України є необхідним. Також зверненню до суду із вимогою встановлення земельного сервітуту має передувати виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Хустської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у судове засідання не з`явився, якихось клопотань не заявляв.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідно до нотаріально посвідчених договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 24.10.2018 ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,0740 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 2110800000:01:037:0042 (а.с.6-13).

До даного будинку проведено газопостачання у 1989 році (а.с.5).

Власниками сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 є відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.20-24).

Також з матеріалів справи вбачається і учасниками справи не заперечується, що газовий лічильник будинку позивача встановлений на його зовнішній стіні з сторони дворогосподарства АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства..

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У частині першій статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно частини третьої статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 листопада 2018 року у справі № 920/1121/17 зроблено висновок, що «чинним законодавством визначено порядок встановлення земельного сервітуту, який, у тому числі, передбачає ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. У разі недосягнення сторонами домовленості про його встановлення спір вирішується в судовому порядку. Проте доказів вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту задля можливості користування позивачем земельними ділянками ФГ «Едельвейс-2007» не надало».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц (провадження № 61-7233св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 653/2704/16-ц (провадження № 61-22333св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 1512/3008/2012 (провадження № 61-13804св18) зроблено висновок, що «земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18 зроблено висновок, що «умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду».

З матеріалів справи, не вбачається, що позивач ініціював встановлення сервітуту перед відповідачами, зокрема звертався до відповідачів з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. За таких обставин, підстави для встановлення сервітуту відсутні, оскільки перед зверненням до суду позивачем не використана можливість досудового врегулювання спору, яке у даному випадку є обов`язковим згідно імперативних приписів ч.3 ст. 402 ЦК України.

Окрім того суд вважає доречним посилання представника відповідачів у відзиві на позов на те, що позивачем не надано доказів неможливості задоволення його потреб у інший спосіб, без встановлення сервітуту. Зокрема, з долучених до відзиві фотокопій (а.с.42, 43) вбачається, що відповідний газовий лічильник установлений на стіні будинку позивача у безпосередній близькості до його вікна, а отже зняття показників з такого лічильника є можливими через вікно будинку позивача, і вказані обставини жодним чином не спростовані позивачем.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 100 ЗКУ, ч. 2 ст. 402 ЦКУ, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 1952 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до нього, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, права користування земельною ділянкою у сервітуарія виникають після реєстрації сервітуту у Держреєстрі прав.

Разом із тим, державна реєстрація сервітуту, що поширюється на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до ДЗК (ч. 11 ст. 791 ЗКУ).

Таким чином, наразі сервітут, що поширюється на частину земельної ділянки, може виникнути лише після внесення до ДЗК відомостей про таку частину ділянки, оскільки лише після такого внесення сервітут можна буде зареєструвати.

Для внесення до ДЗК відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, заявник подає (ч. 2 ст. 29 Закону України від 07.07.2011 р. № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон № 3613), п. 126 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051 (далі – Порядок № 1051):

1) заяву за формою згідно з додатком 25 до Порядку № 1051;

2) документи, на підставі яких набувається сервітут, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється таке право;

3) документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту;

4) електронний документ (його поняття мітиться у ст. 23 Закону № 3613, а вимоги до змісту, структури і технічних характеристик – у додатку 1 до Порядку № 1051).

Разом із тим, у відповідності до ст. 55-1 Закону України 22.05.2003 р. № 858-IV «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) копії документів, що є підставою для виникнення сервітуту.

Із вищевикладеного слідує, що у договорі земельного сервітуту, заповіті або рішенні суду мають бути визначені межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Окрім того, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, обов`язково має містити кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється таке право. Вказана технічна документація необхідна для державної реєстрації сервітуту, тож виготовлення зазначеного кадастрового плану є обов`язковим у розглядуваному випадку.

Всупереч зазначеному, позивачем не надано технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, із кадастровим планом земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється таке право, а долучена до позову схема (а.с.19) є неналежним доказом у даному випадку.

Узагальнюючи наведене, на думку суду пред`явлений ОСОБА_3 позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Хустська міська рада, про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2022 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.