Постанова № 10265018, 27.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7572/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 червня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента»»до Державної податкової інспекцій у Суворовському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ „ІЛК „Рента”” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами цієї перевірки складено акт від 24.04.2008 року. На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.05.2008 року №0000082200/0, яким ТОВ „ІЛК „Рента”” було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 63230,70 грн., в тому числі 48639,00 грн. за основним платежем, та 14591,70 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними висновки відповідача щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення перевірки та складання спірного акту від 24.04.2008 року, а також скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2008 року №0000082200/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 63230,70 грн..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві та письмових поясненнях (а.с. 1-4, 168-169).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 77-79).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ „ІЛК „Рента”” зареєстровано та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Суворовського району м.Одеси (а.с. 5-13).

В період з 06.03.2008 року по 17.04.2008 року ДПІ Суворовського району м.Одеси проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ „ІЛК „Рента”” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №2501/22-00/33085814 від 24.04.2008 року, відповідно до висновків якого у грудні 2007 року позивачем були допущені порушення п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, внаслідок чого було занижено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 48639 грн. за грудень 2007 року (а.с. 14-40).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.05.2008 року №0000082200/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 63230,70 грн., в тому числі 48639,00 грн. за основним платежем, та 14591,70 грн. за штрафними санкціями (а.с. 46).

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства ТОВ „ІЛК „Рента””, викладені у спірному акті, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ „ІЛК „Рента”” та ТОВ «Екостар»були укладені договори фінансового лізингу №01/04-Л, 02/04-Л, 03/04-Л від 28.04.2005 року, №04/04-Л від 27.05.2005 року, №05/04-Л від 15.06.2005 року, відповідно до якого останній прийняв у позивача у лізинг обладнання.

У зв’язку з невиконанням ТОВ «Екостар»умов зазначених договорів їх дія була позивачем достроково припинена, і у грудні 2007 року обладнання було повернуто ТОВ „ІЛК „Рента”” в порядку виконавчого провадження державною виконавчою службою.

          Згідно з п.п.7.9.6 п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року у разі, коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст.8 цього Закону.

          Згідно п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" операції з передачі лізингодавцем майна лізингоотримувачу за договором фінансового лізингу вважається продажем.

          Відповідно до п.4.5. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

          4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

          а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

          б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

У зв’язку з тим, що передані об’єкти лізингу були повернені ТОВ „ІЛК „Рента”” в примусовому порядку, на підставі акту державного виконавця від 11.12.2007 року було проведено перегляд ціни обладнання з причин різниці між фактично компенсованою вартістю об’єктів лізингу за договорами фінансового лізингу та первісною вартістю об’єктів лізингу.

На виконання зазначених норм позивачем були видані податкові накладні при укладанні договорів з ТОВ «Екостар», на підставі акту державного виконавця від 11.12.2007 року було здійснено коригування податкових зобов’язань і розрахунок цих коригувань було надіслано на юридичну адресу ТОВ «Екостар» (а.с. 47-60, 170-178).

Таким чином судом встановлено, що позивачем були виконані усі встановлені законом обов’язки щодо оформлення зазначеної господарської операції.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 року №0000082200/0 про донарахування ТОВ „ІЛК „Рента”” податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 63230,70 грн., в тому числі 48639,00 грн. за основним платежем, та 14591,70 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим заявлені позивачем вимоги про скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому доводи відповідача в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про те, що у розрахунках коригування податкових зобов’язань відсутні записи щодо дати їх отримання та підписи ТОВ «Екостар»і ця обставина є підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання та штрафних санкцій, суд до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що зазначені коригування не були отримані ТОВ «Екостар»у зв’язку зі зміною свого місцезнаходження, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 96, 136), і відповідно позивач був об’єктивно позбавлений можливості впливати на оформлення ТОВ «Екостар»цих документів. Крім цього, діючим законодавством не передбачена залежність права на коригування податкових зобов’язань платника податку від зазначених обставин за умови виконання цим платником передбачених для нього законом обов’язків.

Посилання відповідача на порушення порядку заповнення декларації з ДПВ також є безпідставними, оскільки на думку суду навіть наявність цих порушень не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування зазначених вимог, а відповідач не надав суду заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента»»задовольнити.

          Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекцій у Суворовському районі м.Одеси від 14.05.2008 року №0000082200/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 63230,70 грн., в тому числі 48639,00 грн. за основним платежем, та 14591,70 грн. за штрафними санкціями.

          Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Г.Федусик

27 червня 2010 року