Постанова № 102648595, 19.01.2022, Воловецький районний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 936/1303/21

19.01.2022 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., за участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Повідайчик Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 11.12.2021 року серії БАА № 940746,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2021 р. адвокат Повідайчик О.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що постановою поліцейського СРПП ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції Федьо В.Ю. за серією БАА № 940746 від 11.12.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, за те, що 11.12.2021 року о 10.40 годині в смт. Воловець по вул. Карпатській, 60 водій ОСОБА_1 керував автомобілем та користувався засобами звязку, а саме розмовляв по мобільному телефону тримаючи його в руках, чим порушив п. 2.9.д. ПДР України. Стверджує, що постанова була винесена без участі позивача, без роз`яснення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП та без з`ясування обставин адміністративного правопорушення, які належало з`ясувати при розгляді справи. Посилається на те, що позивач не порушував правил дорожнього руху. Вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні будь-які докази щодо вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП. На підставі наведеного, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 940746 від 11.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та вирішити питання розподілу судових витрат, понесених позивачем, які складаються із судового збору та витрат за надання правової допомоги.

22.12.2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження із (повідомленням) викликом сторін. Відповідачам запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте від його представника Повідайчика О.І., який діє на підставі ордеру серії АО № 1048303 від 17.12.2021 р., надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, проте надав до суду відзив, у якому посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що під час несення служби поліцейським СРПП ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Федьо В.Ю., було виявлено порушення п. 2.9.д. Правил дорожнього руху. Відповідно до ч.1 ст. 283 та п. 1 ч.1 ст. 284 КУпАП, старшим сержантом поліції Федьо В.Ю., встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, було винесено постанову щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення на правопорушника в розмірі 510 гривень. На підставі наведеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд розглянув справу по суті на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 11.12.2021 року поліцейським СРПП ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Федьо В.Ю., винесена постанова серії БАА № 940746 від 11.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 510 гривень за те, що він керував транспортним засобом та одночасно користувався засобами звязку, а саме розмовляв по мобільному телефону тримаючи його в руках, чим порушив п. 2.9.д. ПДР.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності з ч.2 статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.9.д. Правил дорожнього руху, водієві забороняється, під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).

Так, зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 940746 від 11.12.2021 року не відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки вона містить лише описання адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у ній не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та відсутня доказова база щодо звинувачення позивача ОСОБА_1 .

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Судом з`ясовано, що оскаржувана постанова, не містить посилань на належні та допустимі докази, зокрема, на показання свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У постанові серії БАА № 940746 від 11.12.2021 року у розділі 7 «До постанови додаються», старшим сержантом поліції Федьо В.Ю. ніяких відомостей не зазначено, що вказує на відсутність доказів, на підставі яких посадовою особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, тобто старший сержант поліції, не навів жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 в його вчиненні.

Разом з тим, доказів на підтвердження факту роз`яснення позивачу, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, а також доказів розгляду справи в присутності позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вручення йому копії постанови відповідачем суду також надано не було. Таким чином, сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, яка є предметом спору між сторонами не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

У відповідності з ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 77 КАС України за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

За ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, однак доказів на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім цього, представником позивача заявлено вимогу про розподіл судових витрат, відповідно до якої, у відповідності до ст. 132 КАС України, представник позивача просить вирішити питання щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 950 грн., також витрати позивач понесені на оплату судового збору в розмірі 454 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Підтвердженням понесених витрат на професійну правничу допомогу є копія Договору-доручення про надання правової допомоги від 17.12.2021 укладеного між адвокатом Повідайчик О.І. та позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.2 Договору, гонорар адвоката погоджений за взаємною згодою сторін в межах надання послуг згідно пункту 1.1. Договору в справі про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зазначеної в пункту 1.1. Договору є фіксованим та становить 950 гривень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 950 грн. є обґрунтованими, доведеними та співмірними по відношенню до складності справи, наданих послуг, пропорційними до обсягу наданих послуг. Крім того, позивач поніс витрати на оплату судового збору в розмірі 454 грн., а тому ці витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 понесених ним судових витрат: 454 гривень за сплату судового збору та 950 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 132, 139, 205, 241-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Повідайчик Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 11.12.2021 року серії БАА № 940746, задоволити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 940746 від 11.12.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривень та 950 гривень витрат на правову допомогу, а всього 1404 (одну тисячу чотириста чотири) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Софілканич О.А.