Ухвала суду № 102648002, 19.01.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/6394/21

1-кс/243/148/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

при секретарі Добродум Д.В.,

за участю:

прокурора Костенка М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Савельєва Я.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 2 Слов?янського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора Слов`янської окружної прокуратури Костенка М.П. за матеріалами досудового розслідування за №12021052510000357 від «23» березня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Слов`янськ Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду звернувся прокурор Слов`янської окружної прокуратури Костенко М.П. з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

У клопотанні прокурор просить продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід, до теперішнього часу не відпали. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Зазначив, що необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлений тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, та будучи особою раніше судимою, усвідомлюючи що за скоєння цього злочину йому буде призначене покарання, передбачене санкцією інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі на тривалий час, може побудити його дії на спроби ухилення від органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Ризик можливого незаконного впливу на свідків, потерпілих, кримінальному провадженні обумовлений тим, що на даному етапі судового розгляду ще не встановлені повною мірою всі обставини кримінального правопорушення, не допитані всі свідки та інші особи у кримінальному провадженні. А отже ОСОБА_1 шляхом психологічного або фізичного впливу може здійснити тиск на свідків, потерпілих, з метою надання ними неправдивих показань, або зміни раніше наданих показань на інші, що значно буде ускладнювати об`єктивність судового провадження.

Прокурор зазначає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, окрім тримання під вартою, не може запобігти викладеним вище ризикам, тому необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.

Прокурор Костенко М.П. в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити, продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська державна установа виконання покарань №6 у Донецькій області», додатково зазначив, що на даний час жоден свідок та один потерпілий судом не допитані, а допитані потерпілі мають побоювання за свою безпеку.

Захисник обвинуваченого - адвокат Савєльєв Я.Д. у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, зазначив що для запобігання встановленим ризикам можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зауважив, що потерпілий, якого до теперішнього часу судом не допитано, ухиляється від явки до суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя встановив наступні обставини та відповідні їм докази.

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 12021052510000357 від 23.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України.

Ухвалою суду від 24.06.2021 до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого згодом був неодноразово продовжений.

Положенням п.205 Перехідних положень КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленого ч.3 ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 № 1236 на території України з 19.12.2020 до 28.02.2021 встановлено карантин, дію якого неодноразово продовжено до теперішнього часу.

Станом на теперішній час суддя Старовецький В.І., який розглядає зазначене кримінальне провадження, не може брати участь в судовому засіданні через перебування на лікарняному з 22.12.2021 до теперішнього часу.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється суддею, визначеним в порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ч.2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов?язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі “Смирнов проти Росії”, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

18.06.2021 прокурором було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

Норми КПК України не містять визначення поняття “обґрунтованість підозри”.

Втім, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах “Нечипорук і Йонкало проти України” від 21 квітня 2011 року, “Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства” від 30 серпня 1990 року).

Суд, враховуючи відомості про сукупність обставин пред`явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_1 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в його клопотанні, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими.

У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі “Смирнов проти Росії”, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 до затримання працевлаштований не був. В той же час він обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України, за яке чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Також суд приймає до уваги відомості про відсутність сталих соціальних зв`язків обвинуваченого, який не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, які у своїй сукупності суттєво підвищують зазначений ризик.

Окрім того, обвинуваченому відомі анкетні дані та місце мешкання потерпілих, тому, він з огляду на невизнання ним своєї причетності до вчиненого кримінального правопорушення, не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, матиме змогу здійснювати на них незаконний вплив з метою спонукання їх до зміни своїх показань. Суд зазначає, що згідно однієї з засад кримінального судочинства, а саме безпосередності дослідження доказів, показання свідків та потерпілих суд отримує усно. Окрім того, реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих чи свідків може мати місце лише на початку кримінального провадження, тобто до моменту їх допиту в суді, тому, оскільки потерпілий не допитаний в судовому засіданні, суд вбачає наявність і цього ризику. Тобто, з огляду на невизнання обвинуваченим своєї причетності до вчинення злочину, він може здійснювати заходи з перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема, вчиняти незаконний вплив на потерпілих та свідків, тому і цей ризик суд вважає встановленим.

Окрім того, суд вбачає наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 вчинив корисливий злочин, не має постійного джерела доходу та місця роботи, в той час як раніше був неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів.

Відповідно до положення ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя, суд зобов?язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч.3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на наступне.

Суд зважає на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, в результаті якого заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, та поєднаному з проникненням в інше приміщення та сховище. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, тому для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, свідчать про продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином вважаю, що є законні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку його тримання під вартою, бо саме цей запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України. Ухвалою суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 24.06.2021 розмір застави не визначався у відповідності до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 197, 199 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19.03.2022 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2022 року о 14-55 год.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв