Вирок № 102647581, 13.01.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/354/2022

Номер справи 243/37/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 13 » січня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Корчма О.В.

- прокурора – Кузнецової К.В.

- обвинуваченого – ОСОБА_1

- захисника обвинуваченого – адвоката Гудко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12021052510001760, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02 грудня 2021 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 30 грудня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, інвалідом не являється, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-

-28 липня 2005 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 311 ч.1, 185 ч.2,70 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Звільнений умовно – достроково 27 липня 2007 року на невідбутий строк десять місяців 12 днів;

-07 липня 2009 року Апеляційним судом Донецької області ( перегляд Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2009 року) за ст.ст. 185 ч.2, 309 ч.2, 315 ч.2, 307 ч.2,70,71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з конфіскацією майна. Звільнений умовно – достроково 09 жовтня 2012 року на невідбутий строк один рік два місяці чотири дні;

-16 червня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк три місяці. Звільнений 12 липня 2017 року по відбуттю строку покарання;

-30 жовтня 2019 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк три місяці. Звільнений 17 березня 2020 року по відбуттю строку покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2021 року приблизно о 12 годині 20 хвилин ( точного часу в ході судового розгляду справи встановити не виявилося можливим) ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою - АДРЕСА_2 , де у нього виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В зазначену дату та час, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , намагався таємно викрасти з торгівельного прилавку вищезазначеного магазину наступні товари: флеш – карту об`ємом 32 Gb марки «Apacer» у кількості 3 штуки вартістю 387,00 грн, назальний бальзам «Зірочка» вартістю 28,74 грн, які поклав до внутрішнього карману своєї куртки.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_1 разом з викраденим майном на загальну суму 415 грн 74 коп попрямував до виходу з магазину, пройшовши повз касову зону без сплати за товар, проте, був зупинений охоронцем при виході з торгівельної зали магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою – Донецька область м. Слов`янськ вул. Університетська,39 і викраденим майном розпорядитись на власний розсуд не встиг, хоча виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 викривається наступними доказами.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 після роз`яснення суті обвинувачення, визнав себе повністю винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України та суду пояснив, що 02 грудня 2021 року приблизно о 12 годині 20 хвилин він, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою - Донецька область м. Слов`янськ вул. Університетська,39, вирішив вчинити крадіжку. З цією метою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи у приміщенні магазину, намагався таємно викрасти з торгівельного прилавку вищезазначеного магазину наступні товари: флеш – карту об`ємом 32 Gb марки «Apacer» у кількості 3 штуки, назальний бальзам «Зірочка», які поклав до внутрішнього карману своєї куртки. Після чого він разом з викраденим майном попрямував до виходу з магазину, пройшовши повз касову зону без сплати за товар, проте, був зупинений охоронцем при виході з торгівельної зали магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою – Донецька область м. Слов`янськ вул. Університетська,39 і викраденим майном розпорядитись на власний розсуд не встиг, хоча виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17).

Представник юридичної особи, яка є потерпілим ТОВ «Вигідна покупка» - Шуваєв Р.Ю., який діє на підставі Довіреності № 28/04/2021-257 від 28 квітня 2021 року, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, звернувся до суду з Заявою, в якій просить суд розглянути дане кримінальне провадження без його участі. Претензій матеріального та морального характеру не має, просить суд призначити покарання на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 325 КПК України «Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого».

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12021052510001760 було зареєстровано 02 грудня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 ст. 185 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії;

Із Протоколу огляду місця події від 02 грудня 2021 року вбачається, що місцем огляду є приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташоване за адресою – АДРЕСА_2 та зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення. Також в присутності понятих у ОСОБА_1 були вилучені із сумки речи – три флеш – карти на 32 Gb марка «Apacer» та назальний бальзам «Зірочка», які він викрав з вказаного магазину;

Із Висновку експерта №858 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 10 грудня 2021 року вбачається, що «Ринкова вартість трьох флеш – карт об`ємом 32 Gb марки «Apacer» станом на 02 грудня 2021 року складає 387,00 грн; ринкова вартість назального бальзаму «Зірочка» станом на 02 грудня 2021 року складає 28,74 грн».

Із Протоколу огляду відеозапису від 23 грудня 2021 року вбачається, що було оглянуто DVD- R диск з відеозаписом зображення подій від 02 грудня 2021 року за адресою – м. Слов`янськ вул. Університетська,39 в магазині «Аврора». Де мається зображення приміщення магазину, де видно чоловіка, який бере з полиць товар, кладе його до сумки та намагається вийти з магазину;

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_3 заявила, що впізнає особу на фотознімку № 1 – це невідомий чоловік, який 02 грудня 2021 року, перебуваючи в магазині «Аврора» намагався викрасти товар з магазину. Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 1 зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що слідча дія – «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року.

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_4 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 3 – це невідомий чоловік, який 02 грудня 2021 року, перебуваючи в магазині «Аврора» намагався викрасти товар з магазину. Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 3 зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що слідча дія – «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року.

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Із Висновку експерта за результатами судової психіатричної експертизи № 655 від 23 грудня 2021 року вбачається, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу, відповідний до інкримінованого йому правопорушення, будь – яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждав. Виявляв Органічний розлад особистості внаслідок токсикоз – дисциркулярної енцефалополінейропатії, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок поєднаного вживання алкоголю та амфетаміну. Синдром залежності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 у період часу, відповідний до інкримінованого діяння, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 будь – яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає. Виявляє Органічний розлад особистості внаслідок токсикоз –дисциркулярної енцефалополінейропатії, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок поєднаного вживання алкоголю та амфетаміну. Синдром залежності. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 за психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.»

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України – закінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до нетяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наслідків для потерпілого, дані про особу обвинуваченого.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_1 визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року).

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України, докладно розповів про відомі йому події вчинення кримінального правопорушення. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до частини 1 ст. 67 КК України – судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд врахував досудову доповідь

Краматорського районного Відділу №4 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області від 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до якої беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, Краматорський районний Відділ №4 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства ( у т.ч. окремих осіб).

У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків відповідно до частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України:

Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.»

Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 така інформація відображена у достатньому обсязі.

Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 є осудним, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, вкрадене майно повернуто представнику юридичної особи, яка є потерпілим, задовільно характеризується за місцем мешкання.

У відповідності до Довідки КНП « Обласна клінічна психіатрична лікарня» № 2459 від 06 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 05 липня 2017 року одноразово звертався в ДВ ОКПЛ м. Слов`янськ для проходження мед. Комісії, виставлений діагноз:» Органічний розлад особистості внаслідок токсикоз –метаболічної енцефалополінейропатії, астенічний синдром».

У відповідності до Довідки Комунального некомерційного підприємства «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 4/867 від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря – нарколога з 18 листопада 1998 року з діагнозом « Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності». З 06 березня 2008 року по теперішній час з діагнозом: « Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності».

Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

На підставі вищевикладеного суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, його вік, стан здоров`я.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального виконання покарання, без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Виконання Вироку доручити Краматорському районному Відділу №4 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.

Речові докази по справі, а саме: флеш – карту об`ємом 32 Gb марка «Apacer» у кількості 3 штуки, назальний бальзам «Зірочка», які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001760, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 02 грудня 2021 року,що зберігаються у представника юридичної особи, що є потерпілим – ОСОБА_3 - залишити у власності ТОВ «Вигідна покупка».

Речові докази по справі, а саме: диск з відеозаписом камер відео спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » м. Слов`янськ вул. Університетська,39, який залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001760, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 23 грудня 2021 року,що зберігається у матеріалах кримінального провадження № 1-кп/243/354/2022 ( унік. номер 243/37/22)- залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження № 1-кп/243/354/2022 ( унік. номер 243/37/22).

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий: суддя

Слов`янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.