Ухвала суду № 102647498, 14.01.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 0501/2432/2012

Провадження № 2-в/242/3/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» звернувся до суду з заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, за рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 13.09.2013 року по справі №0501/2432/2012 про стягнення на предмет іпотеки з боржника з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц – Україна» заборгованості за кредитним договором №1026и-02-07.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.12.2021 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно із ст. 493 ЦПК України, передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Також суд, при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Згідно довідки Селидівського міського суду Донецької області № 2380/21 від 23.12.2021 року відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» справу № 0501/2432/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним до Селидівського міського суду Донецької області не передано. Відповідно до бази даних Авдіївського міського суду Донецької області, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, по справі № 0501/2432/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним ухвалено рішення від 13.09.2013 року, яке набрало законної сили 04.10.2013 року.

Відповідно до бази даних Авдіївського міського суду Донецької області, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області у розділі «Апеляційне оскарження» зазначено, що на рішення від 13.09.2013 року подано апеляційну скаргу. 24.12.2013 року Апеляційним судом Донецької області рішення від 13.09.2013 року скасовано, позов задоволено частково звернено стягнення на іпотечне майно, стягнуто судовий збір 3219 грн., у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження судом досліджено рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13.09.2013 року по справі № 0501/2432/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним, яке міститься в бази даних Авдіївського міського суду Донецької області, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.12.2013 року по справі № 0501/2432/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Виконавчі листи Авдіївського міського суду Донецької області № 0501/2432/2012 (2/217/20/2013) від 24.12.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне використати ту частину провадження, що збереглася до втрати провадження, та відновити повний текст рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13.09.2013 року, повний текст рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.12.2013 року, виконавчі листи Авдіївського міського суду Донецької області № 0501/2432/2012 (2/217/20/2013) від 24.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 488-493 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі за позовною заявою позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним.

Відновити рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 вересня 2013 року, наступного змісту:

Провадження № 2/217/20/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Соболєвої І.П.,

секретаря судового засідання Грищенко В.М.,

з участю представника відповідача-позивача Нікітіна Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (далі – банк) звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в подальшому представником позивача до початку розгляду справи по суті було змінено предмет позову, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1026и-02-07 від 13.02.2007 року (далі – кредитний договір) в розмірі 51580,31 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України – гривні станом на 16.01.2012 року за офіційним курсом НБУ 7,9898 гривень за 1 долар США становить 412116,36 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно – нежитлове приміщення у будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів за ринковою вартістю, яка буде визначена незалежним експертом-оцінювачем. Також просив передати банку на період до реалізації зазначене нерухоме майно в управління, що повинно в себе включати: вчинення банком будь-яких юридичних дій по відношенню до предмета іпотеки, спрямованих на отримання доходів, забезпечення належного його збереження та використання, в тому числі: шляхом укладення будь-яких правочинів, безперешкодного доступу до складових та приналежностей предмета іпотеки; права щодо зміни режиму охорони предмету іпотеки, зміни зберігачів (охоронців) предмету іпотеки; прав щодо виселення орандарів (наймачів) предмету іпотеки; права звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмету іпотеки, зокрема витягів державного реєстру прав на нерухоме майно, дублікатів правовстановлюючих документів. Обґрунтував вимоги тим, що 13.02.2007 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в сумі 90000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту – 13.02.2012 року. Погашення кредиту повинно відбуватись відповідно до графіку, який відповідачем неодноразово було порушено, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 16 січня 2012 року складає 51580,31 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 16.01.2012 року за офіційним курсом НБУ 7,9898 гривень за 1 долар США становить 412116,36 гривень, з яких 41338,20 доларів США (330283,95 гривень) – заборгованість за кредитом; 5861,73 доларів США (46834,05 гривень) – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4281,66 гривень (535,89 доларів США) – заборгованість по комісії за користування кредитом; 28016,70 гривень (3506,56 доларів США) – пеня за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і по відсотках за користування кредитом; 2700 гривень (337,93 доларів США) – штраф за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – нежитлове приміщення у будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 тривалий час перешкоджає реалізації права банку, як іпотекодержателя, здійснювати перевірку наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також не надає фізичного доступу до нього, а тому банк не має можливості отримати підтвердження того, що відповідач вживає всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки. Також ОСОБА_1 зарекомендував себе як недобросовісний боржник, у добровільному порядку кредит не погашає, а для реалізації предмету іпотеки необхідно значний проміжок часу. Доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, можуть спрямовуватись для погашення заборгованості позивача. Передача предмета іпотеки в управління дозволила б зменшувати заборгованість відповідача та частково припинила б зростання збитків банку.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до банку про визнання кредитного договору частково недійсним, надалі змінив предмет позову, просив визнати кредитний договір недійсним, договір іпотеки припиненим, також просив скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна – нежитлового приміщення в будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності. Вимоги обґрунтував, тим що комерційні банки можуть здійснювати операції в іноземній валюті не інакше як на підставі виданої НБУ генеральної ліцензії та правочини в іноземній валюті можуть укладатись тільки щодо зовнішньоекономічної діяльності. На момент укладання спірного договору у банку була відсутня генеральна ліцензія на здійснення операцій в іноземній валюті, тому кредитний договір є недійсним. За таких підстав необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та визнати договір іпотеки припиненим, скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна. Також ОСОБА_1 зазначив, що оскільки кредитний договір є недійсним і ним було отримано кошти за таким договором в національній валюті – 454500 гривень, тому він визнає, що сума його боргу перед банком складає не 412116,36 гривень, а лише 31709,41 гривень.

Представник позивача – відповідача до судового засідання не з`явився, в справі мається заява представника банку за довіреністю Фоменка С.О., в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Також не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Відповідач – позивач до судового засідання не з`явився, його інтереси на підставі договору про надання юридичної допомоги представляє Нікітін Д.А., який позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача – позивача, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України "Про банки та банківську діяльність", Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275.

Судом встановлено, що 13.02.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 1026и-02-07, за яким ОСОБА_1 отримав від ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого є ПАТ«Банк Петрокоммерц-Україна» (що не заперечується відповідачем-позивачем) кредит в сумі 90000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту – 13.02.2012 року.

Відповідно до кредитної заявки від 13.02.2007 року, заяви на видачу готівки № 7985 від 13.02.2007 року, заяви на переказ готівки № 7983 від 13.02.2013 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 90000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складає 454500 гривень.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округ Бурлак О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1814.

Згідно з п.1.1 ст.1, п.3.1 ст.3 договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань іпотекодавець надає іпотекодержателеві в іпотеку нерухоме майно – нежитлове приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ст. 192 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

З положень ст.ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Нацбанку на здійснення валютних операцій, у частині дотримання ними валютного законодавства.

Згідно ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275.

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Представником позивача-відповідача в обґрунтування своїх вимог не надано доказів, а саме: письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральну ліцензію), який дає право комерційному банку здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203цього Кодексу, а згідно з ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надані послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі ст..236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки суд не мав можливості переконатись в тому, що банк на момент укладення кредитного договору мав письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, тому дійшов висновку, що він суперечить вимогам чинного законодавства України та є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно а.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність осинового зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, Договір іпотеки від 13.02.2007 року, який був укладений між банком та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого банку останнім було передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності, слід визнати недійсним та скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження зазначеного майна.

На підставі ч.1 ст.1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, наданий банком, відповідач-позивач сплачував кредит та відсотки за користування кредитом з 07.03.2007 року по 31.12.2010 року.

Суд погоджується з розрахунком, наданим представником відповідача – позивача на підставі розрахунку банку, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен повернути кредитодавцю 31709, 41 гривень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст..88 ЦПК України з ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 104,70 гривень, крім цього підлягає поверненню ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8,70 гривень як зайво сплачений.

На підставі ст. 99 Конституції України, ст..ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст..5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст..44 Закону України «Про Національний банк України», п.п. 2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, ст..ст. 16, 192, 203, 215, 216, 236, 533, 548, 1057-1 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57-61,88,208,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним – задовольнити.

Визнати кредитний договір № 1026и-02-07, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_1 – недійсним.

Визнати договір іпотеки, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак Олександрою Володимирівною, та зареєстрований в реєстрі за № 1814, - недійсним.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі за № 1815, накладену на підставі договору іпотеки, укладеного 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак Олександрою Володимирівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 1814.

Зобов`язати ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН НОМЕР_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Банк Петрокоммерц-Україна» 31709 (тридцять одну тисячу сімсот дев`ять) гривень 41 копійку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», код банку 300120, ідентифікаційний код 22906155 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 104 (сто чотири) гривні 70 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету міста Авдіївка зайво сплачений 20 грудня 2012 року (квитанція № к7/К/48 відділення № 0407 ПАТ «КБ «Надра») судовий бір у розмірі 8 (вісім) гривень 70 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 вересня 2013 року, повний текст рішення складений 18 вересня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

Відновити рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.12.2013 року, наступного змісту:

Головуючий першої інстанції Соболєва І.П.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді: Осипчук О.В.

суддів: Смєлік С.Г., Кішкіній І.В.

при секретарі: Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна» звернулося до суду з позовом, після уточнення якого просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116,36 грн., звернути стягнення на іпотечне майно – нежитлове приміщення будівлі загальною площею 55,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1 , шляхом проведення публічних торгів. Також позивач просив зазначене нерухоме майно передати йому на період реалізації в управління, що повинно в себе включати: вчинення банком будь-яких юридичних дій по відношенню до предмета іпотеки, спрямованих на отримання доходів, забезпечення належного його збереження та використання, в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів, безперешкодного доступу до складових предмета іпотеки; права щодо зміни режиму охорони предмету іпотеки, зміни охоронців; прав щодо виселення орендарів (наймачів) предмету іпотеки; права звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмету іпотеки, зокрема витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно, дублікатів правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13 лютого 2007 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за умовами якого банк надав, а ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 90 000 доларів США на споживчі цілі з виплатою 14,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 13 лютого 2012 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – нежитлове приміщення у будівлі літ. А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 16 січня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116 грн. 36 коп. Банком неодноразово направлялися на адресу боржника вимоги про погашення заборгованості, проте дані заходи не дали результату.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» після уточнення якого просив визнати недійсним кредитний договір № 1026и-02-07, визнати припиненим договір іпотеки від 13.02.2007 року, скасувати усі обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна і відмовити у задоволені первісного позову.

В обґрунтування позову посилався на те, що на момент укладення кредитного договору у банка була відсутня генеральна ліцензія на здійснення операцій в іноземній валюті, тому цей договір є недійсним. Відповідно договір іпотеки, яким було забезпечено виконання кредитного договору припиняє свою дію з моменту визнання оспорюваного кредитного договору недійсним. За вказаних обставин припиняється й обтяження щодо заборони відчуження предмета іпотеки.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 13 вересня 2013 року у задоволені позову публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано кредитний договір № 1026и-02-07, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 , недійсним.

Визнано договір іпотеки, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В., та зареєстрований в реєстрі за № 1814 недійсним.

Скасовано заборону відчуження нерухомого майна – нежитлового приміщення в будівлі літ. А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі за № 1815, накладену на підставі договору іпотеки, укладеного 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1814.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» 31709 грн. 41 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку та про відмову у задоволені зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд невірно застосував норми ЦК України та норми Закону України «Про банки та банківську діяльність», висновки суду про те, що банк при кредитуванні в іноземній валюті діяв поза межами закону, є безпідставними, зробленими без дослідження всіх доказів по справі, оскільки позивач, як фінансова установа в установленому законом порядку отримав 09 квітня 2002 року в Національному Банку України банківську ліцензію № 108 та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями. На порушення вимог ст. 11 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог і зобов`язав ОСОБА_1 повернути банку 31709,41 грн., хоча такі вимоги не заявлялися. Також судом були застосовані наслідки недійсності правочину, про що ОСОБА_1 в своєму зустрічному позові не просив.

В апеляційному суді представник ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» Фоменко С.О. підтримав доводи скарги у повному обсязі.

ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки та передачі телефонограми, яку 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийняв особисто. Телефонограма зареєстрована в журналі телефонограм № 3 за номером НОМЕР_2 ( а.с.225-226).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд з метою дотримання вимог щодо розумності строку розгляду справи вважає за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, попередні судові засідання двічі відкладалися за його клопотаннями.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 1026и-02-07, за яким ОСОБА_1 отримав від ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого є ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», кредит в сумі 90000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 13 лютого 2012 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – нежитлове приміщення у будівлі літ. А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 16 січня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116 грн. 36 коп., з яких: 41 338,20 доларів США ( еквівалентно 330 283,95 грн.) заборгованість за кредитом; 5 861 73 долари США ( еквівалентно 46 834,05 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 281,66 грн. ( еквівалентно 535,89 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом; 28 016,70 грн., ( еквівалентно 3 506,56 доларів США) пеня; 2 700 грн. ( еквівалентно 337,93 долари США) штраф за порушення прийнятих на себе зобов`язань. Банком неодноразово направлялися на адресу боржника вимоги про погашення заборгованості, проте дані заходи не дали результату.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався ст.ст. 203,215,236,548 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про Національний банк України», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 і виходив з того, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано доказів, а саме письмового дозволу на здійснення операції з надання кредиту в іноземній валюті ( генеральної ліцензії).

Оскільки суд не мав можливості переконатися в тому, що банк на момент укладення кредитного договору мав письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, то кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства України та є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що і договір іпотеки слід визнати недійсним та скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження зазначеного майна.

Стягуючи зі ОСОБА_1 на користь банку суму у розмірі 31709 грн. 41 коп., суд першої інстанції виходив із вимог ч.1 ст. 1057-1 ЦК України, яка передбачає, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Проте апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Висновки суду щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 внаслідок неправомірності дій банку по наданню кредиту в іноземній валюті є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 ( зареєстроване у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно із п. 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків», є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій).

Таким чином надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу жодною із сторін кредитного договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або в іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, у зв`язку з чим застосовуватися судами не може.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

Довід скарги про те, що суд першої інстанції на порушення вказаних норм закону не з`ясував питання отримання 9 квітня 2002 року ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» як фінансовою установою в установленому законом порядку в Національному Банку України банківської ліцензії № 108, дозволу № 108-1 та додатку до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями і безпідставно дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог є обґрунтованим.

Також апеляційним судом приймається до уваги довід скарги про порушення судом вимог ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, оскільки суд при задоволені зустрічного позову вийшов за межі позовних вимог.

З огляду на наведене зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», то апеляційний суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Пунктом 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають13 кредитних правовідносин» роз`яснено, що резолютивна частина рішення суду вразі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки.

Позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з публічних торгів, що узгоджується з наведеними нормами права.

В апеляційному суді представник банку підтвердив позицію позивача про задоволення позовних вимог стосовно розміру заборгованості, розрахованої станом на 16 січня 2012 року, виходячи з офіційного курсу НБУ 7,9898 грн. за 1 долар США.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16 січня 2012 року у сумі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116 грн. 36 коп., з яких: 41 338,20 доларів США ( еквівалентно 330 283,95 грн.) заборгованість за кредитом; 5 861 73 долари США ( еквівалентно 46 834,05 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 281,66 грн. (еквівалентно 535,89 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом; 28 016,70 грн., ( еквівалентно 3 506,56 доларів США) пеня; 2 700 грн. ( еквівалентно 337,93 долари США) штраф за порушення прийнятих на себе зобов`язань, тому саме у рахунок погашення цієї суми і підлягає задоволенню позов про звернення стягнення на іпотечне майно.

При цьому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги щодо передачі іпотечного майна позивачеві на період реалізації в управління задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Іпотека визначається в ст. 1 Закону України «Про іпотеку» відповідно до визначення в ст. 572 ЦК. При цьому зазначається на особливість предмета іпотеки ( нерухоме майно) і на те, що при іпотеці предмет іпотеки залишається у володіння та користуванні іпотекодавця. Це не виключає укладення договору застави нерухомого майна з умовою про передання його у володіння заставодержателя з правом останнього користуватися цим майном або без такого. Проте на такі відносини Закон «Про іпотеку» поширюватися не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у сумі 3219 грн., ( а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 307,309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» задовольнити частково.Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 вересня 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1026и-02.07, укладеним 13 лютого 2007 року між публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 , у розмірі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116 грн. 36 коп., з яких: 41 338,20 доларів США ( еквівалентно 330 283,95 грн.) заборгованість за кредитом; 5 861 73 долари США ( еквівалентно 46 834,05 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 281,66 грн. ( еквівалентно 535,89 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом; 28 016,70 грн., ( еквівалентно 3 506,56 доларів США) пеня; 2 700 грн. ( еквівалентно 337,93 долари США) штраф за порушення прийнятих на себе зобов`язань, звернути стягнення на іпотечне майно - нежитлове приміщення у будівлі літ. А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» судовий збір у розмірі 3219 ( три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн.

У решті позову публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

Відновити виконавчий лист Апеляційного суду Донецької області від 24.12.2013 року, наступного змісту:

Додаток 22 до

пункту 29.8. інструкції

Справа № 2/217/20/2013

0501/2432/2012

ВИКОНАВЧИЙ ЛИСТ

Авдіївський міський суд Донецької області_______

повна назва суду

«24» грудня 2013 р. розглянув справу за позовом

Розглянув матеріали кримінального

провадження за обвинуваченням

ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» до ОСОБА_1 , та за зустрічним

(позивач, відповідач, а у кримінальному провадженні-)

позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна»

прізвище, ім`я та по батькові засудженого) суд (вирішив, приговорив)

Суд вирішив У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1026и-02.07, укладеним 13 лютого 2007 року між публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 , у розмірі 51 580,31 доларів США, що еквівалентно 412 116 грн. 36 коп., з яких: 41 338,20 доларів США ( еквівалентно 330 283,95 грн.) заборгованість за кредитом; 5 861 73 долари США ( еквівалентно 46 834,05 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 281,66 грн. ( еквівалентно 535,89 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом; 28 016,70 грн., ( еквівалентно 3 506,56 доларів США) пеня; 2 700 грн. ( еквівалентно 337,93 долари США) штраф за порушення прийнятих на себе зобов`язань, звернути стягнення на іпотечне майно - нежитлове приміщення у будівлі літ. А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

(резолютивна частина рішення)

Рішення набрало законної сили 24 грудня 2013 р.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25 грудня 2014 р.

Продовження додатка 44

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

________________

прізвище, ім`я по батькові(повне найменування боржника), дата, місце народження

ІПН НОМЕР_1

ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності(для юридичних осіб), реєстраційний номер

облікової картки платника податків(ідентифікаційний номер)

НОМЕР_3 , м.Авдіївка, вул..Маяковського, 66-А________

Місцезнаходження, місце проживання боржника, установа Держбанку, номер, рахунок

________________

Назва і Місцезнаходження підприємства, установа, організації, у якій боржник працює

________________

Назва і місцезнаходження місця ув`язнення)

ПАТ «Петрокоммерц- Україна»

______________

прізвище, ім`я по батькові(повне найменування) стягувача

ідентифікаційний код НОМЕР_4 , код банку 300120, к/р НОМЕР_5 в ГУ НБУ по

м.Києву і Київській області.________

ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності(для юридичних осіб), реєстраційний номер

облікової картки платника податків(ідентифікаційний номер)

НОМЕР_6 , м.Київ, вул.Велика Житомирська, 20________

Місцезнаходження, місце проживання стягувача, установа Держбанку, номер рахунку

виконавчий лист виданий 30.01.2014р.

Суддя І.П.Соболєва

Секретар М.В.Мощенко

Відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення:

1. ___________ _____________

2. ___________ _____________

3.___________ ______________

Відновити виконавчий лист Апеляційного суду Донецької області від 24.12.2013 року, наступного змісту:

Додаток 22 до

пункту 29.8. інструкції

Справа № 2/217/20/2013

0501/2432/2012

ВИКОНАВЧИЙ ЛИСТ

Авдіївський міський суд Донецької області_______

повна назва суду

«24» грудня 2013 р. розглянув справу за позовом

Розглянув матеріали кримінального

провадження за обвинуваченням

ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» до ОСОБА_1 , та за зустрічним

(позивач, відповідач, а у кримінальному провадженні-)

позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна»

прізвище, ім`я та по батькові засудженого) суд (вирішив, приговорив)

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень.

(резолютивна частина рішення)

Рішення набрало законної сили 24 грудня 2013 р.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25 грудня 2014 р.

Продовження додатка 44

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

________________

прізвище, ім`я по батькові(повне найменування боржника), дата, місце народження

ІПН НОМЕР_1

ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності(для юридичних осіб), реєстраційний номер

облікової картки платника податків(ідентифікаційний номер)

НОМЕР_3 , м.Авдіївка, вул..Маяковського, 66-А________

Місцезнаходження, місце проживання боржника, установа Держбанку, номер, рахунок

________________

Назва і Місцезнаходження підприємства, установа, організації, у якій боржник працює

________________

Назва і місцезнаходження місця ув`язнення)

ПАТ «Петрокоммерц- Україна»

______________

прізвище, ім`я по батькові(повне найменування) стягувача

ідентифікаційний код НОМЕР_4 , код банку 300120, к/р НОМЕР_5 в ГУ НБУ по

м.Києву і Київській області.________

ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності(для юридичних осіб), реєстраційний номер

облікової картки платника податків(ідентифікаційний номер)

НОМЕР_6 , м.Київ, вул.Велика Житомирська, 20________

Місцезнаходження, місце проживання стягувача, установа Держбанку, номер рахунку

виконавчий лист виданий 30.01.2014р.

Суддя І.П.Соболєва

Секретар М.В.Мощенко

Відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення:

1. ___________ _____________

2. ___________ _____________

3.___________ ______________

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя І.М. Владимирська