Вирок № 102647016, 19.01.2022, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/174/22

Провадження № 1-кп/266/296/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Макогон С.Б., вивчивши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грабське Амвросієвського району Донецької області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, одруженої, маючого малолітню дитину, не працюючої, не судимої, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , мешкаючої в АДРЕСА_2

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у кримінальному провадженні № 12020055770000024 від 04.07.2020 р.-

ВСТАНОВИВ:

Згідно судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.11.2019 р., ОСОБА_2 зобов`язана сплачувати кошти (аліменти) на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, ОСОБА_1 , знаючи про необхідність сплати аліментів, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи судове рішення та ухиляючись від його виконання, не сплачувала аліменти, порушуючи вимоги ст. 21, ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. 80 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, та що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, в Маріупольському міському центрі зайнятості на обліку не перебувала, за допомогою у працевлаштуванні не зверталася, допомогу по безробіттю не отримувала, обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я не має. Однак ОСОБА_1 отримувала офіційний дохід від заробітків та певний дохід від тимчасових заробітків, які жодним чином не легалізувала, кошти на утримання дитини (аліменти) не сплачувала. У зв`язку з цим у неї утворилася заборгованість по аліментах, яка перевищує сукупну суму платежів за 3 місяці, і становить, починаючи з 22.10.2019 р. до 31.12.2021 р. у твердій грошовій сумі 52 104,72 гривень.

Обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального проступку не оспорюються учасниками кримінального провадження, про що свідчать, додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акту при його направленні до суду додано заяву ОСОБА_1 , складену в присутності захисника Басівського В.О., про визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до ч. 4. ст. 382 КПК копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_1 ,наявні. Діяння, у вчиненні якого вона обвинувачується, мало місце. Дане діяння містить склад кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та кваліфікується судом як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). ОСОБА_1 винувата у вчиненні зазначеного кримінального проступку та підлягає за це покаранню.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а ще має бути і необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

ОСОБА_1 не судима, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, щиро розкаялася, має на утриманні малолітню дитину, що визнається судом обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе призначити необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень покарання у вигляді обмеження волі у нижніх межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.

Однак, враховуючи дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, які пом`якшують покарання, наявність постійного місця проживання, суд дійшов висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, та, на підставі ст. 75 КК України, вважає за доцільне звільнити її від відбування покарання з випробуванням, тривалістю у нижніх межах, передбачених ч. 3 ст. 75 КК України, та поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити їй покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк в один рік, та на підставі ст. 76 КК України, покласти на засуджену обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Речові докази: DVD-диск із письмовим коментарем – зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів із дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Суддя Д.Г. Пантелєєв