Ухвала суду № 102646844, 17.01.2022, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

УХВАЛА

(повний текст)

241/1433/21

2/241/57/2022

17 січня 2022 року Першотравневий районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Орчелота І.С.,

за участю прокурора Дорогоня О.В.,

представника відповідача-1 Терстуях О.П.,

відповідача-2 ОСОБА_1 ,

представника відповідача-2 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Мангуш цивільну справу за позовом керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави як позивач до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,приватний нотаріус Пахниць Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Бодягіна Інесса Ігорівна, про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Першотравневого районного суду Донецької області перебуває цивільна справа за зазначеним позовом.

13.01.2022 до суду від відповідача-2 ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення позовної заяви позивачу, яке мотивоване тим, що прокурором, в порушення вимог чинного законодавства, не наведені визначені законом підстави для представництва ним інтересів держави у спірних правовідносинах. Посилання прокурора в своїй позовній заяві на те, він пред`являє позов і інтересах держави як позивач, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють функції контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, вважає хибним, оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, тому розпоряджається нею Відповідач-1, а не Держгеокадастр чи його територіальний орган. Наявність у Держгеокадастру контрольних функцій не робить його органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки спірні правовідносини стосуються розпорядження відповідними землями та дійсності договорів, а не контролю за дотриманням земельного законодавства. Крім того, зазначає, що Відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, також має контрольні функції (здійснення самоврядного контролю - ст. 20 Закону України «Про охорону земель»). Додатково зауважує, що прокурором не подано до суду жодних доказів здійснення Держгеокадастром контрольних функцій (перевірок) в питаннях, що стосуються предмету спору, зокрема актів перевірок, які б свідчили про порушення відповідачами норм земельного законодавства, та приписів щодо усунення таких порушень. Висновок прокурора про те, що Держгеокадастр не наділений законом повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними в рішень органів місцевого самоврядування також вважає хибним, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному визначенні органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, aлe не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. Таким чином представництво державних інтересів в суді прокурором обмежується виключними випадками. Тому прокурор повинен був не тільки обґрунтувати порушення інтересів держави, але й довести виключність випадку звернення до суду, чого прокурор в даній справі не зробив. Вважає, що даний спір жодним чином не стосується прав та охоронюваних законом інтересів Держгеокадастру, прокурором штучно залучено до справи Відділ державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Мангушському районі Донецької області (Третя особа-1) виключно з метою наявності серед учасників справи органу державної влади. Враховуючи позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, позов фактично заявлений в інтересах територіальної громади, а не держави. В свою чергу, звернення до суду прокурора в інтересах територіальної громади нормами законодавства не передбачено, а отже в даній справі прокурор не має повноважень на представництво, а відповідно і не мав права звертатися з позовом (процесуальної дієздатності).

Також, в своєму клопотанні відповідач-2 ОСОБА_1 зазначає про невідповідність позовної заяви встановленим вимогам, а саме, вказує на те, що позивачем в позовній заяві не зазначено реєстраційні номери облікових карток платників податків для учасників справи - фізичних осіб, натомість наведено «ІПН», які не передбачені чинним законодавством України; неправильно наведено повне найменування Відповідача-1, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи «Мангушська селищна Рада Маріупольського району Донецької області» не існує і ніколи не існувало; позивачем до участі у справі залучено «Відділ державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Мангушському районі Донецької області», який відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи, не існує і ніколи не існував. Крім того, вказує на те, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, але прокурор, в даному випадку, не мав права звертатися до суду в інтересах іншої особи. За таких обставин, позовна заява повинна бути повернута, оскільки вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень до клопотання, просили залишити позовну заяву прокурора без руху на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України, посилалися на підстави, викладені в клопотанні.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що даний позов пред`явлено в тому числі і до Мангушської селищної ради, що унеможливило звернення із зазначеним позовом в інтересах територіальної громади. Враховуючи, що у Держгеокадастру відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, тому, у зв`язку з відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач.

Представник відповідача-1 Терстуях О.П підтримала клопотання відповідача-2 ОСОБА_1 , просила його задовольнити. На її думку, законні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відсутні. Також зазначила, що повна назва органу, який вона представляє, є Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області.

Вислухавши представників сторін, дослідивши зміст позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мелекінської сільської ради від 12 травня 2012 року № 5/35-2176 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність гр. ОСОБА_3 » останній передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га у АДРЕСА_1 із кадастровим номером 1423984400:02:000:2769.

Не погоджуючись, зокрема, із зазначеним рішенням сільської ради, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика палата Верховного Суду і у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення Земельного, Водного та Цивільного кодексів України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» аргументовано тим, що оскаржуване рішення Мелекінської сільської ради прийняте в порушення вимог чинного законодавства.

Прокурором в позовній заяві зазначено, що ним пред`явлено даний позов в інтересах держави, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.

Відповідно до частин 1-2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з п.«е» статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом.

Відповідно до Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пп. 25-1 п.4 Положення (в редакції, чинній на час подання позову) Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Також, відповідно до пп. 31 п.4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарський споруд.

Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності.

В свою чергу, надані законом функції державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, враховуючи повноваження посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів, визначені в Положенні, не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор у даній справі наділений повноваженнями щодо звернення до суду за захистом інтересів держави.

Щодо посилань відповідача-2 про невідповідність позовної заяви встановленим вимогам, суд зазначає наступне.

В своєму клопотанні відповідач зазначає, що всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено номери облікових карток платників податків учасників справи - фізичних осіб, та неправильно наведено повне найменування Відповідача-1, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи «Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області» не існує.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

Враховуючи наведену норму ЦПК України, в позовній заяві повинні бути зазначені дані про реєстраційні номери облікових карток платників податків учасників справи - фізичних осіб, якщо такі відомості позивачу відомі.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_1 щодо неправильного зазначення в позовній заяві повного найменування Відповідача-1.

З пояснень представника Відповідача-1, наданих в судовому засіданні встановлено, що дійсно в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована юридична особа «Мангушська селищна рада», проте повна назва органу, враховуючи належність населеного пункту до району та області, є «Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області».

Керуючись ст.ст. 56, 175, 187, 260ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про залишення без руху позовної заяви керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави як позивач до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,приватний нотаріус Пахниць Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Бодягіна Інесса Ігорівна, про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 18.01.2022.

Суддя Ю.В. Молонова