Рішення № 102645491, 20.01.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/161/22

Справа №235/6136/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Грековій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору № 58-08п від 15.02.2008 року ОСОБА_1 отримав у Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) кредит у розмірі 200000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17% річних. В подальшому, 17.12.2012 року між ПАТ « АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ « АКПІБ» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги за кредитним договором № 58-08п від 15.02.2008 року. В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору , станом на 01.08.2016 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 127101,49 грн., яка складається з :

заборгованості за кредитом- 55399,71 грн.;

заборгованості по відсотках- 71701,78 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 127101,49 грн. за кредитним договором № 58-08п від 15.02.2008 року та понесений судовий збір в розмірі 1906,53 грн.

Від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що з вимогами ТОВ « Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості не згоден, оскільки позивачем не надано первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є документом первинного бухгалтерського обліку, не надано доказів на підтвердження факту отримання ним кредиту. Окрім того, його письмово не повідомляли про заміну кредитора у зобов`язанні, позивачем не надано доказів на підтвердження переходу прав вимоги до нового кредитора, позивача по справі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а. с. 144-145).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі. ( а. с. 140).

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Ільющенко Ю. А. в судове засідання не з`явились, просили справу слухати без їх участі. ( а. с.149).

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 58-08п від 15.02.2008 року ОСОБА_1 отримав у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредит у розмірі 200000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17% річних. Дата повернення кредиту визначається відповідно до графіку, в кінцевий строк не пізніше 14 лютого 2014 року, або 30 днів з моменту отриманих від банку вимоги про повернення кредиту у зв`язку з настанням одного із випадків вказаних в п. 3.6 та/або п. 4.3.2 договору. ( а.с. 107).

17.12.2012 року між ПАТ « АКПІБ» та ЗАТ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «АКПІБ» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги за кредитним договором № 58-08п від 15.02.2008 року. ( а. с. 114).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 26.06.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 58-08п від 15.02.2008 року, яка утворилась станом на 01.10.2013 р,. у розмірі 74164,16 грн. та витрати по сплаті судового збору 741,64 грн. ( а. с. 131-132).

Станом на 01.08.2016 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 127101,49 грн., яка складається з :

заборгованості за кредитом- 55399,71 грн.;

заборгованості по відсотках- 71701,78 грн. ( а. с. 39).

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Станом на 01.08.2016 року у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» виникла заборгованість в загальній сумі 127101,49 грн., що підтверджена відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи. ( а. с. 39).

Відповідачем не спростований наданий банком розрахунок, не підтверджено факт погашення ним кредиту, а взагалі відповідач зазначає на відсутність кредитних зобов`язань між ним та позивачем по справі через їх недоведеність.

З приводу заперечень відповідача, викладених в письмових поясненнях, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 26.06.2014 року встановлено, що 15.02.2008 року між ЗАТ « АКПІБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 58-08п . Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 01.10.2013 року ОСОБА_1 мав заборгованість перед ТОВ «Кредитні ініціативи» в розмірі 74164,16 грн. Зазначена сума заборгованості була стягнута з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». ( а.с. 150-151).

Отже, рішенням суду від 26.06.2014 року, яке набуло законної сили встановлено як наявність кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні ініціативи», які виникли на підставі кредитного договору від 15.02.2008 року за № 58-08п, укладеного між ЗАТ « АКПІБ» та ОСОБА_1 та договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, укладеного між ПАТ « АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи», так і сума заборгованості в розмірі 74164,16 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем станом на 01.10.2013 року. Тому доводи відповідача про недоведеність позивачем наявність кредитних зобов`язань у ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» по причині відсутності первинних документів не заслуговують на увагу та не приймаються судом.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК.

Отже, сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 55399,54 грн., не спростована відповідачем по справі.

Що стосується правильності нарахованих відсотків, то суд зазначає наступне.

Розрахунок, наданий банком здійснений станом на 01.08.2016 року. ( а. с. 39).

Згідно п. 3.1 Кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17% річних.

Згідно п. 3.4 проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній день звітного місяця, а також в день повернення кредиту, ви значеного п. 2.2. Договору.

Дата повернення кредиту, згідно умов договору, визначається не пізніше 14.02.2014 року ( п. 2.2 Договору) ( а. с. 6).

Згідно п. 4.2.1 у випадку прострочення повернення кредиту позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється Банком позичальнику негайно після його відкриття.

Згідно п. 4.2.2 кредитного договору № 58-08п від 15.02.2008 позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбачених цим Договором штрафних санкцій.

Згідно п. 5.2 кредитного договору відповідно до ст. 625 ЦК України позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язання по поверненню Банку сум кредиту та/ або відсотків за користування кредитом зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення платежу.

Згідно п. 5.4 кредитного договору у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 36% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, за змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку, викладеному в постанові ВСУ від 28.03.2018 р. № 444/9519/12 проценти за користування кредитом можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦКУ .

Тобто, зі спливом строку виконання зобов`язання припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом, у такому разі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

В даному випадку стягнення процентів за прострочення погашення кредиту в розмірі 36% річних передбачене п. 5.4 Договору.

З наданого розрахунку вбачається нарахування процентів – 17% річних - за користування кредитом, та 36% річних за порушення зобов`язань, що відповідає п. 5.4 договору, та узгоджується з ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто нарахування процентів після спливу строку кредитування встановлено умовами договору.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодного доказу в спростування наданого Банком розрахунку, у тому числі доказів на підтвердження погашення кредиту,

з урахуванням всіх обставин справи, вищезазначених норм права, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 127101,49 грн., у тому числі по тілу кредиту в сумі 55399,71 грн., по відсоткам – 71701 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1906,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 10,11 ,209,212,214-215, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 58-08п від 15.02.2008 року в розмірі 127101,49 грн., та понесений судовий збір у розмірі 1906,53 грн .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: