Рішення № 102644988, 18.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6083/21

Провадження № 2/234/91/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., представника позивача Іванової Т.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/6083/21 за позовною заявою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у червні 2020 року при перевірці первинних документів з обліку заробітної плати, а саме розрахункових листів, відділом оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було виявлено факт надмірно виплачених коштів заробітної плати за І половину червня 2020 року у сумі 285581,01 грн., які були перераховані, на картковий рахунок головного спеціаліста Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 . Виплачена сума перевищує суму її нарахованої заробітної плати за червень 2020 року і як наслідок заборгованість працівника перед Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на кінець поточного місяця складала 275790,72 грн. Вказані кошти добровільно не повернуто на розрахунковий рахунок загального фонду державного бюджету Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Надмірне нарахування та виплата заробітної плати працівнику призвело до безпідставного витрачання Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) бюджетних коштів. Відповідальною особою за правильність нарахування заробітної плати працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зокрема за І половину червня 2020 року була ОСОБА_1 , яка відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) «Про призначення ОСОБА_4 » від 03.01.2020 № 5/к працювала на посаді провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відносно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено дисциплінарне провадження за результатами розгляду якого було встановлено, що при виплаті заробітної плати за І половину червня 2020 року головному спеціалісту Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 було помилково перераховані кошти у розмірі 275 790,72 грн. Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) від 05.06.2020 року №2015/к «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_5 » ОСОБА_5 було присвоєно черговий ранг державного службовця. Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 05.06.2020 року № 2016/к «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_6 » останній також було присвоєно черговий ранг державного службовця. Дані накази було внесено до програми “ІС-ПРО” головним спеціалістом відділу організації роботи та розвитку персоналу у Донецькій області Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та у відповідній графі “Дата призначення” останнім були внесені дати призначення на посади ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , замість дати призначення чергового рангу державного службовця. На підставі помилково внесених даних в програму провідним спеціалістом відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Погрецькою С.А. було сформовано розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі. Однак, останньою не було належним чином здійснено та перевірено нарахування заробітної плати на підставі первинних документів відповідно до чинного законодавства. Внаслідок чого ОСОБА_7 , провідному спеціалісту Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану та ОСОБА_3 , головному спеціалісту Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) було надмірно нараховані та у подальшому виплачені кошти. На час розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_7 повернула на рахунки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надмірно отримані кошти, а ОСОБА_3 не були повернуті кошти у розмірі 275 790,72 грн. Відповідно до посадової інструкції провідного спеціаліста ОСОБА_1 , затвердженої начальником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 20.12.2019, провідний спеціаліст, зокрема, здійснює проведення розрахунків з оплати праці з основними та додатково залученими працівниками відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та додатково залученими працівниками державних нотаріальних контор Донецької області, Донецького обласного державного нотаріального архіву шляхом опрацювання наказів з особового складу, оплати праці, табелів обліку використання робочого часу, інших первинних документів відповідно до законодавства, нарахування матеріального забезпечення за листками непрацездатності та інших; формування та забезпечення обліку розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за відповідний період основних та додатково залучених працівників відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та додатково залучених працівників державних нотаріальних контор Донецької області, Донецького обласного державного нотаріального архіву; надання працівникам основним та додатково залученим працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та додатково залученим працівникам державних нотаріальних контор Донецької області, Донецького обласного державного нотаріального архіву розрахункові листки про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати та утримань; складання довідок про заробітну плату заробітну плату основним та додатково залученим працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та додатково залученим працівниками державних нотаріальних контор Донецької області, Донецького обласного державного нотаріального архіву; формування документів постійного та тимчасового зберігання для передачі до архіву; забезпечення повного та достовірного відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, несе відповідальність за зберігання первинних документів в належному стані; проведення підготовки оперативної інформації з питань оплати праці за вимогою начальника відділу та приймати участь у складанні фінансової звітності управління на основі даних бухгалтерського обліку. Тобто, саме до посадових обов`язків ОСОБА_1 віднесено проведення розрахунків з оплати праці шляхом опрацювання наказів з особового складу, оплати праці, табелів обліку використання робочого часу, інших первинних документів відповідно до законодавства. Однак, всупереч положень, закріплених у статті 8 Закону України «Про державну службу» та обов`язків передбачених посадовою інструкцією, ОСОБА_1 здійснила лише вибіркову перевірку розрахункових листів га помилка даних у програмі, та як наслідок, невірне нарахування заробітної плати, нею залишились непоміченими. За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_1 , наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.07.2020 № 2790/К до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Тобто, саме з вини ОСОБА_1 Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Харків) завдано матеріальної шкоди на суму 275 790,72 грн., у зв`язку з проведенням безпідставної та надмірної виплати заробітної плати ОСОБА_3 за І половину червня 2020 року. У зв`язку зі звільненням 04.08.2020 року ОСОБА_1 з посади, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) позбавлене можливості звернутися до неї в порядку, передбаченому ст. 82 Закону України «Про державну службу» про відшкодування шкоди, завданої з її вини. Просять суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріальну шкоду в розмірі 275790,72 грн., а також судові витрати в загальній сумі 5271,87 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 09.06.2021 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.08.2021 року заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про забезпечення позову була задоволена та було накладено арешт на квартиру, що належить відповідачу.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.08.2021 року заява відповідача була задоволена та розгляд справи було вирішено проводити у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачем на позовну заяву було надано відзив, відповідно до якого остання не визнає позовні вимоги та зазначила, що позовна заява обґрунтована тим, що позивачем було надмірно виплачені кошти заробітної плати працівнику ОСОБА_3 , які не були нею добровільно повернуті на рахунок позивача. Позивачем зазначено, що вона працювала в той період на посаді провідного спеціаліста відділу оплати праці і її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що вона не здійснила перевірку правильності нарахування заробітної плати. Вона вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту його порушеного права, оскільки працівник ОСОБА_3 безпідставно набула кошти, належні позивачу, то такі правовідносини регулюються положеннями глави 83 Цивільного Кодексу України, зокрема ст.1212 передбачачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно позовної заяви, а також матеріалів дисциплінарного провадження було встановлено, що помилкова виплата грошових коштів ОСОБА_3 сталася в наслідок того, що до програми "ІС-ПРО" помилково була внесена дата призначення на посаду замість дати присвоєння чергового рангу державного службовця. Тобто мала місце лічильна(рахункова) помилка. Тому вона вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_3 в порядку, передбаченому гл.83 ЦК України, як до такої, що безпідставно набула кошти. Крім того, як зазначає у позовній заяві позивач, на час виникнення спірних правовідносин вона перебувала на посаді провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Ця посада віднесена до категорії "В" посад державної служби. Під час проходження державної служби у відповідача, при звільнення і до теперішнього часу їй не надходило будь-яких письмових пропозицій від керівника державної служби щодо відшкодування шкоди. Тобто позивачем не було дотримано вимог ст.80-82 ЗУ "Про державну службу". Крім того, позивачем не зазначено з яких саме підстав вона має нести повну матеріальну відповідальність та не надано доказів про це та відсутні підстави, визначені ст.134 КЗпП України для покладення на неї повної матеріальної відповідальності. Більше того, сам позивач зазначає у позові, що помилкова виплата грошових коштів ОСОБА_3 сталася внаслідок того, що до програми "ІС-ПРО" помилково була внесена дата призначення на посаду замість дати присвоєння чергового рангу державного службовця. Ці відомості були внесені не нею, а головним спеціалістом відділу організації роботи та розвитку персоналу у Донецькій області Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Тобто первинна помилка була попущення вказаним спеціалістом і саме на підставі цих невірно внесених даних вона не формувала та не підписувала будь-яких розрахунково-платіжних відомостей, платіжних чи інших документів по заробітній платі. Також до кола її посадових обов`язків не входило здійснення контролю за головним спеціалістом відділу організації роботи та розвитку персоналу та перевірка правильності внесення ним відомостей до відповідних програм. Крім того, відповідно до п.9 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи затвердженого постановою КМУ від 26 січня 2011 р. №59, керівником бухгалтерської служби є головний бухгалтер. Підпункт 8 пункту 13 цього Положення передбачає, що головний бухгалтер підписує звітність та документи, які є підставою для: перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів); проведення розрахунків відповідно до укладених договорів; приймання і видачі грошових коштів; оприбуткування та списання рухомого і нерухомого майна; проведення інших господарських операцій. Підпункт 10 пункту 13 передбачає, що головний бухгалтер здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням фінансових, матеріальних (нематеріальних), інформаційних та трудових ресурсів, збереженням майна. Головним бухгалтером підписані платіжні документи на перерахування коштів та не здійснено належного контролю за використанням коштів. Тобто помилкова виплата грошових коштів сталася не лише в наслідок її дій, а також дій інших осіб та відсутності контролю з боку керівника бухгалтерської служби. У задоволені позову просить відмовити.

На відзив представником позивача було надано відповідь, згідно якої зазначалося наступне. Щодо доводів відповідача про невірно обраний Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) спосіб захисту свого порушеного права. Так, відповідач у відзиві зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_3 , в порядку передбаченому гл. 83 ЦК України, як до такої що безпідставно набула кошти. Однак, викладене спростовується тим, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) ще у липні 2020 року звернулось з позовом до ОСОБА_3 , якій було помилково надмірно нараховано та виплачено кошти у сумі 275 790,72 грн., в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.11.2020 та постановою Донецького апеляційного суду від 09.02.2021 по справі № 263/9428/2020 позов Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 275 790,72 грн. було залишено без задоволення. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) не погодившись з вказаними судовими рішеннями подало касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, проте 05.04.2021 у відкритті касаційного провадження було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що грошові кошти були виплачені Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) добровільно та ОСОБА_3 отримала спірні кошти у вигляді заробітної плати-авансу за першу половину червня 2020 року без рахункової помилки та без недобросовісності з боку ОСОБА_3 . Між тим, судом також було роз`яснено, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) не позбавлено можливості повернути відповідні кошти з використанням правового механізму, передбаченого нормами глави IX Кодексу законів про працю України, яка в свою чергу регулює порядок притягнення працівників до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Таким чином, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулось з позовом до ОСОБА_1 в порядку глави IX Кодексу законів про працю України, саме до тієї особи з вини якої, сталась безпідставна та надмірна виплата заробітної плати ОСОБА_3 за І половину червня 2020 року, тобто, з урахуванням висновків суду у справі № 263/9428/2020. Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач у позові не наводить фактів, які б свідчили реалізацією свого права, передбаченого ст. 127 КЗпП України для самостійного стягнення заборгованості з працівника. Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Отже, для відрахування з заробітної плати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) мало право видати відповідний наказ лише за наявності згоди працівника для проведення відповідного відрахування. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулось до ОСОБА_3 з проханням добровільно повернути надмірно виплачені кошти у сумі 275 790,72 грн. на розрахунковий рахунок Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), однак ОСОБА_3 повідомляла, що не має наміру повертати вказані кошти. Вказані обставини встановлені постановою Донецького апеляційного суду від 19.01.2021 по справі №263/9428/2020. Крім того, згідно з приписами ст. 127 КЗпП роботодавцю встановлено строк у один місяць з дня виплати неправильно обчисленої суми для видачі такого наказу. Зважаючи на те, що вказана надмірна виплата відбулась 15.06.2020 (що підтверджується випискою по рахунку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) станом на 15.06.2020, яка міститься в матеріалах справи), таким чином, строк для видачі відповідного наказу слив ще 15.07.2020. Щодо неможливості відшкодування шкоди ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про державну службу» доповнив, що відповідно до ч.1 ст.81 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Статтею 82 Закону України «Про державну службу» передбачено порядок відшкодування шкоди державним службовцем, згідно з яким, для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі. Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред`явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції. У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду. З викладено вбачається, що вказаний порядок відшкодування шкоди, може бути застосований до державного службовця, який продовжує працювати в тому державному органі, якому саме з його вини було завдано такої матеріальної шкоди. Зауважили, що вину ОСОБА_1 встановлено в ході проведеного дисциплінарного провадження відносно неї, за результатами якого складено подання від 21.07.2020 № 218/ДК-03/20 (міститься у матеріалах справи). На підставі вказаного подання Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято наказ від 27.07.2021 № 2790/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_8 ». Проте, відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2844/к від 31.07.2020 ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 04.08.2020 за переведенням для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Донецькій області. Тобто, у зв`язку зі звільненням 04.08.2020 ОСОБА_1 з посади, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) позбавлено можливості звернутись до неї в порядку передбаченому ст.82 Закону України «Про державну службу» для відшкодування шкоди завданої з її вини. Щодо доводів відповідача про відсутність в її діях вини у завданні матеріальної шкоди Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Харків), у зв`язку з проведенням безпідставної та надмірної виплати заробітної плати ОСОБА_3 за І половину червня 2020 року на суму 275 790,72 грн. Відповідальною особою за правильність нарахування заробітної плати працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), зокрема, за І половину червня 2020 року була ОСОБА_1 , яка відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) «Про призначення ОСОБА_4 » від 03.01.2020 № 5/к працювала на посаді провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відносно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено дисциплінарне провадження, за результатами розгляду якого було встановлено її вину у проведенні вказаної виплати. Відповідно до ст. 78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. На даний час, ОСОБА_1 не оскаржено рішення про накладення на неї дисциплінарного стягнення, а отже, обставини встановлені дисциплінарною комісією, щодо її вини у проведенні надмірної виплати заробітної плати ОСОБА_3 за І половину червня 2020 року на суму 275 790,72 грн. не потребують додаткового доведення. Вважають, відзив на позовну заяву необґрунтованим та просять задовольнити позовні вимоги.

Заперечень від відповідача на відповідь на відзив не надходило.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що у червні 2020 року при перевірці розрахункових листів, відділом оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було виявлено факт надмірно виплачених коштів заробітної плати за І половину червня 2020 року у сумі 285581,01 грн., які були перераховані, на картковий рахунок головного спеціаліста Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 , що підтверджується рахунковим листом за червень 2020 року та випискою по рахунку від 15.06.2020 року на картковий рахунок ОСОБА_9 . Виплачена сума перевищувала суму її нарахованої заробітної плати за червень 2020 року, що потягнуло за собою виникнення заборгованості працівника перед Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в сумі 275790,72 грн.

31.07.2020 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Жовтневого районного суду міста Маріуполя з позовом про стягнення коштів з ОСОБА_3 у сумі 275790,72 грн., які були нею безпідставно отримані.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26.11.2020 року у задоволені позову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_3 про стягнення коштів в 275790,72 грн. було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09.02.2021 року вказане рішення було залишено без змін.

Відповідно до вказаних рішення та постанови, останніми було встановлено, що грошові кошти були виплачені Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) добровільно та ОСОБА_3 отримала спірні кошти у вигляді заробітної плати-авансу за першу половину червня 2020 року без рахункової помилки та без недобросовісності з її боку.

Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 5/к від 03.01.2020 року ОСОБА_1 з 03.01.2020 року була призначена на посаду провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.07.2020 № 2790/К до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв`язку з тим, що остання всупереч положень ст. 8 Закону України «Про державну службу» та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, здійснила лише вибіркову перевірку розрахункових листів, не помітила помилку даних у програмі, що призвело до невірного нарахування заробітної плати, у тому числі ОСОБА_3 в сумі 275790,72 грн.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 остання зазначила, що у червні 2020 року при нарахуванні заробітної плати за І половину червня 2020 року головному спеціалісту Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шамлі В.О. помилково була нарахована заробітна плата за І половину червня на загальну суму 285581,01 грн. При розрахунку заробітної плати за І половину червня працівником відділу Управління персоналу у Донецькій області був внесений до програми наказ від 05.06.2020р. №2015/к про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_3 , як з`ясувалось внесення відбулось некоректно, що призвело до помилкового розрахунку суми заробітної плати за І половину червня 2020 року. Нею вищезазначений наказ отримано 22.06.2020 року, тому підстави для контролю розрахункових сум на момент закриття заробітної плати за І половину червня 2020 року були відсутні. Повідомила, що у червні розпочався період нарахування та виплати відпусток, у зв`язку з великою завантаженістю в роботі при нарахуванні заробітної плати за І половину червня 2020 року вона дотримувалась вибіркового методу перевірки розрахункових листів, а саме: кому нараховувались відпускні, матеріальна допомога, лікарняні, тощо. По працівникам яким нараховувалась заробітна плата за І половину червня 2020 року за відпрацьований час розрахункові листи вона переглядала побіжно, оскільки нарахування здійснюється автоматизовано за допомогою програмного забезпечення. Після виплати заробітної плати за І половину червня 2020 року вона перебувала у щорічній відпустці з 15.06.2020 по 21.06.2020 року у зв`язку з чим перевірити розрахункові листи не вбачалось можливим.

Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2844/к від 31.07.2020 року ОСОБА_1 з 04.08.2020 року було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв`язку з переведенням для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

Стаття 130 КЗпП України містить загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.

Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Отже, підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Згідно з частиною 2 статті 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахування викладеного, до категорії прямої дійсної шкоди, в даному випадку, належать витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми.

Протиправна поведінка працівника це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. Зі змісту частини 2 статті 130 КЗпП України матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до посадової інструкції провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 29.12.2019, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 03.01.2020, в її обов`язки входило проводити розрахунки з оплати праці з основними та додатково залученими працівниками відділів ДРАЦС у Донецькій області шляхом опрацювання наказів з особового складу, оплати праці, табелів обліку використання робочого часу, інших первинних документів.

Відповідно до витягу з Положення з організації ведення бухгалтерського обліку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) підставою для нарахування заробітної плати є первинні документи.

Суд вважає належними та допустимими доказами матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_1 , відповідно до яких остання здійснила нарахування ОСОБА_3 у розмірі 275790, 72 грн. не на підставі первинних документів та без перевірки правильності нарахування заробітної плати вищевказаному працівнику.

Вищевказане підтверджено у судовому засіданні самою відповідачкою.

Суд не бере до уваги заяву відповідачки, що помилка в нарахуванні авансу ОСОБА_3 сталася з вини головного спеціаліста відділу організації роботи з персоналом, який невірно вніс до програми дату призначення на посаду останньої, оскільки правильність нарахування заробітної плати на підставі первинних документів щодо ОСОБА_3 входила до обов`язків саме відповідачки.

Також суд відноситься критично до доводів відповідачки, що помилка сталася з вини головного бухгалтера установи, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що обов`язок розрахунку заробітної плати щодо ОСОБА_3 був покладений саме на ОСОБА_1 .

Отже, суд доходить до висновку, що факт спричинення ОСОБА_1 матеріальної шкоди позивачу, завданої під час виконання останньою її трудових обов`язків, доведений у судовому засіданні та підтверджується наданими доказами, які є належними, достовірними та достатніми в розумінні діючого процесуального закону.

Згідно із статтею 132 ЦПК України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що працівники, які не є керівниками підприємства (установи, організації) і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов`язків, несуть матеріальну відповідальність за частиною 1 статті 132 КЗпП України, крім випадків, для яких стаття 134 КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність.

Згідно до ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючі, що ОСОБА_1 не підпадає під підстави, визначені у ст. 134 КЗпП України, зокрема з останньою не було укладено письмовий договір про взяття нею повної матеріальної відповідальності, а також відповідно до законодавства на неї не було покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, посадова інструкція провідного спеціаліста відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), яку обіймала ОСОБА_1 також не передбачає покладення на неї повної матеріальної відповідальності, суд вважає, що з останньої на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі її середнього місячного заробітку, що відповідає положенням ст.132 КЗпП України.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 10610,47 грн., що підтверджується довідкою, наданою Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції ( м. Харків).

Враховуючи вищевикладене, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкоду в сумі 10610,47 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред`явленні позовної заяви до суду, а також заяви про забезпечення позову загалом було сплачено судовий збір в розмірі 5271,87 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 202,82 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 200 ЦПК України, ст.ст. 132, 134 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, ЄДРПОУ 43315445) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріальну шкоду в сумі 10610,47 грн.(десять тисяч шістсот десять гривень 47 коп.), судовий збір в сумі 202,82 грн. (двісті дві гривні 82 коп.)

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Г.Костюков