Рішення № 102643623, 30.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4166/21

2/264/1196/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Глазістовій К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Кіптенко Сергія Петровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник Олег Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи її тим, що 03.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4012, про стягнення заборгованості за кредитним договором №2552205 від 22.06.2020 року в сумі 17200,00 грн. з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна». 25.05.2021 року приватним виконавцем Олійником О.І. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №65572583 про стягнення заборгованості у сумі 17200,00 грн. з позивача на користь відповідача. Вважає вказаний виконавчий напис нотаріуса незаконним та таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що його було вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5. Вказує на порушення встановленої нормами діючого законодавства процедури вчинення виконавчого напису, так як позивача не повідомляли про існування заборгованості перед відповідачем. Крім того, пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, втратив чинність на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тому не було законних підстав для вчинення виконавчого напису нотаріусу на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідченим. Все це свідчить про чисельні порушення нотаріусом законодавства, тому позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, зареєстрований в реєстрі за №4012, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2552205 від 22.06.2020 року в сумі 17200,00 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», таким, що не підлягає виконанню.

27.07.2021 року судом отримано відзив на позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому представник ТОВ «Авентус Україна» зазначив, що 22.06.2020 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2552205 про надання споживчого кредиту, згідно якого Товариством надано Позивачу кошти в розмірі 5000,00 грн на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Переказ коштів, здійснено 22.06.2020 року, шляхом перерахування на банківську картку Клієнта, яку вказано Клієнтом особисто в заяві на отримання Кредиту. Разом з цим, згідно Кредитного договору, сторони погодили істотні умови договору, а саме: строк договору - 30 днів, знижену процентну ставку Кредиту 0,95% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку та стандартну процентну ставку - 1,90 % від суми кредиту. Так, у зв`язку з тим, що Клієнтом належним чином не виконано умови Договору, Товариством Клієнту направлено Письмову вимогу про усунення порушень від 26.11.2020 року вих. №2552205-11-2020 року, на адресу яку Позивачем було вказано під час реєстрації на сайті Товариства. У вимозі, зокрема, зазначено суму заборгованості та одночасно проінформовано, що у випадку невиконання вимог повідомлення, це буде підставою для передачі вашої справи до нотаріуса для вчинення виконавчого напису та початку дій щодо примусового стягнення заборгованості. Так як, позивач борг не погасив, то відповідач з метою захисту своїх порушених прав, звернувся до нотаріуса із заявою для вчинення виконавчого напису на борговому документі. Так, для вчинення виконавчого напису, Товариством направлено нотаріусу документи, які передбачені Переліком та Порядком, а саме: заяву про вчинення виконавчого напису від 01.03.2021р. вих. № б/н з наступними документами: кредитний договір №2552205 від 22.06.2020 року; копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів; розрахунок суми заборгованості; копія довіреності представника. Позивач має заборгованість за кредитним договором - 16400,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 11400,00 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 800,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума стягнення, разом з понесеними відповідачем витратами за вчинення виконавчого напису, складає 17200,00 грн. Зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису всі необхідні документи в тому числі і документи про безспірність суми заборгованості. На підставі викладеного, ТОВ «Авентус Україна» просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав письмову відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість.

ІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.09.2021 року витребувані відомості у приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. та приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник О.І. за клопотанням представника позивача.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи:

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіптенко С.П. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Авентус Україна» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву розглянути справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

ІV. Фактичні обставини справи, які стосуються предмету спору та встановлені судом:

03 березня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під номером № 4012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна», заборгованості за кредитним договором №2552205 від 22 червня 2020 року за період часу з 21 серпня 2020 року по 30 листопада 2020 року, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 16400,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 800 грн., а всього - 17200,00 грн.

Із вказаного виконавчого напису вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 03 березня 2021 року.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Олійник О.І. від 25 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65572583 щодо виконання виконавчого напису від 03 березня 2021 № 4012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованості у загальному розмірі 17200,00 грн.

Як вбачається з відзиву, для вчинення виконавчого напису, ТОВ «Авентус Україна» направлено нотаріусу документи, які передбачені Переліком та Порядком, а саме: кредитний договір №2552205 від 22.06.2020 року, копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів, розрахунок суми заборгованості, копія довіреності представника.

V. Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору та мотиви суду:

Як передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і у порядку, встановлених законом.

Згідно з п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 розділу 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17 зазначено, що у зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 29 листопада 2001 року. Вказаною редакцією було передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Таким чином, як на момент вчинення нотаріусом Головкіною Я.В. виконавчого напису № 4012 від 03.03.2021 року, так як і на час розгляду справи, обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису за кредитним договором є нотаріальне посвідчення такого договору.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 по справі № 754/9711/14-ц та застосований у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц.

Стороною відповідача, відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіній Я.В. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Суд звертає увагу і на те, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також сума процентів і комісії, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також те, що позивач не визнає заборгованість, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного вбачається, що при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги щодо встановлення факту обізнаності позивача про наявність заборгованості за кредитним договором, підтвердження безспірності розміру заборгованості, що у своїй сукупності є підставою для визнання виконавчого напису № 4012 від 03.03.2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про стягнення боргу у сумі 17200,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

VI. Судові витрати:

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. слід покласти на відповідача - ТОВ «Авентус Україна».

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги представника позивача Кіптенко Сергія Петровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник Олег Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4012 від 03 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованості на загальну суму 17200,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 90-А, ЄДРПОУ: 41078230) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя: Н. В. Литвиненко