Ухвала суду № 102643300, 19.01.2022, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/17218/21

Провадження №1-кс/263/442/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Хараджа Н.В., при секретарі Зарудній А.І., за участю прокурора Корольова А.А., захисника Доброхотової А.А., розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Донецькій області Машкіна М.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Маріуполі Донецької області, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, неодруженого, дітей на утриманні не маючого, з неповною вищою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

внесене у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021050000000649 від 01.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України,

В С Т А Н О В И В :

З матеріалів клопотання вбачається, що в 2017 році, точну дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 домовився із ОСОБА_3 щодо ремонту автомобіля БМВ Е21, для чого передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 800 доларів США. Останній почав ремонт зазначеного автомобіля, та здійснив частину ремонту на суму приблизну до 40000 гривень, тобто витратив надані ОСОБА_2 грошові кошти, а також частину власних грошових коштів, після цього у зв`язку з відсутністю фінансування ремонту з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 припинив займатись ремонтом зазначеного автомобіля БМВ Е21. В 2021 році, більш точний день місяць та час не встановлений, при невідомих слідству обставинах ОСОБА_4 дізнався про те, що у ОСОБА_3 знаходиться вищевказаний автомобіль БМВ Е21. У цей час у останнього виник умисел, щодо вимагання з ОСОБА_3 грошових коштів за незавершений ремонт вищевказаного автомобіля, у зв`язку із чим ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , та запропонував останнім разом із ним вимагати від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 800 доларів США, які ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 на ремонт зазначеного автомобіля.

З цією метою, в жовтні 2021 року, у невстановлений слідством місяць день та час, ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, із корисливих мотивів прибули на СТО ОСОБА_3 , яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , та повідомили останньому, що зазначений автомобіль БМВ Е21 належить ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 виступав посередником для ремонту зазначеного автомобіля. Достеменно знаючи, що провести ремонт автомобіля за два тижні неможливо, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 що останньому необхідно відремонтувати автомобіль за два тижні, а у разі, якщо останній його не відремонтує, до ОСОБА_3 буде застосоване фізичне насильство.

02.11.2021 року о 16.54 годин ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, із корисливих мотивів прибули на СТО ОСОБА_3 , яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , та запитали у ОСОБА_3 чи відремонтовано автомобіль БМВ Е21, на що останній повідомив, що автомобіль не готовий, після цього ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 застосував до ОСОБА_3 психологічне насильство, яке виразилось у висловлюванні у бік ОСОБА_3 погроз зламати останньому ногу, та нанести інші тілесні ушкодження. Сприймаючи погрози реально, побоюючись за своє життя і здоров`я ОСОБА_3 пообіцяв відремонтувати автомобіль найближчим часом.

08.11.2021 року о 13.44 годин ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, із корисливих мотивів прибули на СТО ОСОБА_3 , яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , та запитали у ОСОБА_3 чи відремонтовано автомобіль БМВ Е21, на що останній повідомив, що автомобіль не готовий, після цього ОСОБА_4 , ті ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 нанесли останньому по 3-4 удари долонями рук в обличчя та голову, після цього пообіцяли приїхати пізніше і забрати автомобіль та вийшли з приміщення СТО.

13.11.2021 року приблизно в 16.00 годин ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, із корисливих мотивів прибули на СТО ОСОБА_3 , яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , розуміючи що за короткий строк відремонтувати автомобіль неможливо, запитали у ОСОБА_3 чи відремонтовано автомобіль БМВ Е21, на що останній повідомив, що автомобіль не готовий, після цього ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 повідомив останньому, що у зв`язку із тим, що автомобіль не відремонтовано ОСОБА_3 повинен віддати йому 800 доларів США, які раніше ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 для ремонту у найкоротший строк. При цьому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 застосували до ОСОБА_6 психологічне насильство, а саме пообіцяли останньому зламати ногу у разі не віддачі грошових коштів.

Окрім того, 19.11.2021 року в 13.20 годин ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, із корисливих мотивів прибули на СТО ОСОБА_3 , яка розташована в будинку АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_5 прибув на вантажному автомобілі «Форд Транзит» д.н. НОМЕР_1 . Останні перебуваючи на території СТО, діючи відкрито, із корисливих мотивів, грубою осіб відкрито заволоділи запчастинами від автомобілів, які належать ОСОБА_3 , на загальну суму 10000 гривень, які погрузили до автомобіля «Форд Транзит» д.н. НОМЕР_1 і вивезли з території СТО ОСОБА_3 . Відкрито викрадене майно ОСОБА_5 здав на пункт прийому металобрухту, отримавши за нього грошові кошти в сумі 10000 гривень, які ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 розподілили поміж собою

23 грудня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України, у якому зазначено, що ОСОБА_4 у невстановлений слідством місяць день та час, діючи умисно, маючи на меті отримання незаконного прибутку, позиціонуючи себе як особа, яка має відношення до кримінального світу, вирішив займатися злочинною діяльністю на території міста Маріуполя, а саме вимаганням чужого майна з погрозою, або застосуванням насильства над потерпілими. Усвідомлюючи, що для здійснення свого злочинного плану, який буде нести протиправний характер необхідна група осіб, останній звернувся до своїх знайомих, які розділяють погляди останнього та відносять себе до кримінального світу, та які користуватимуться довірою ОСОБА_4 та здатні зберігати таємницю.Так останній звернувся до своїх знайомих ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , та інших не встановлених слідством осіб, які також позиціонують себе як представники кримінального світу, та запропонував останнім разом із ним здійснювати вимагання майна у потерпілих з погрозою застосування насильства, або застосуванням такого насильства, на що останні надали свою згоду та скоїли кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення обґрунтована процесуальними документами та письмовими доказами, долученими до клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просили обрати більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Заслухавши думку прокурора та сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання та докази, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному у вигляді домашнього арешту, прихожу до наступного висновку.

Виходячи з ст.ст.1, 8 Конституції України Україна є правова держава, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до чч.1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, що може переконати об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.189 КК України, за викладених в клопотанні обставин та доданих до нього доказів.

Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Крім цього вважаю, що стороною обвинувачення доведено існування достатніх підстав вважати, що існує ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, однак не доведено, що даний ризик унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Також не доведено існування ризиків, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий,має намір працевлашуватись

На думку слідчого судді, тільки та обставина, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких, не може слугувати підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з чч.1, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частинами 1, 2 статті 181 КПК України, передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже прокурором не доведено у процесуальний спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашній арешт, не убезпечить від ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також, суд враховує, що у судовому засіданні мати підозрюваного – ОСОБА_7 , яка є власницею квартири, у якій мешкає підозрюваний, надала свою згоду на застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього слідчий суддя враховує той факт, що з моменту повідомлення про підозру та обрання у попередньому складі суду запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до сьогодні будь-яких доказів того, що застосування домашнього арешту, не забезпечить належної поведінки підозрюваним стороною обвинувачення, не надано.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , враховуються вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, враховуючи викладене та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими доказами не була доведена необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором у судовому засіданні не доведені всі зазначені ним ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також неможливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту.

При обранні даного запобіжного заходу суд вважає за необхідним покласти на підозрюваного певні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, законним та обґрунтованим обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 лютого 2022 року, та зобов`язати виконати ряд обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 20 лютого 2022 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого із встановленою періодичністю або за викликом;

2. не відлучатися із міста проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи;

4. не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , щоденно, цілодобово;

5. утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по цій справі.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на СУ ГУ НП в Донецькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Н.В.Хараджа