Ухвала суду № 102643100, 14.01.2022, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/403/22

Провадження №1-кс/263/357/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Соловйов О.Л., при секретарі Савченко О.І., за участю прокурора Пірго Г.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Нещерета О.С., розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шабалтія А. О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021050000000530 від 15.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000530 від 15.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246 КК України.

25 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуваючи у м. Краматорську Донецької області, діючи умисно, будучи незадоволеним своїм матеріальним становищем, маючи на меті отримання незаконного прибутку та стабільного джерела доходу, у невстановлений у ході досудового розслідування час, але не пізніше початку липня 2021 року, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими не встановленими у ході досудового розслідування особами спрямовану на незаконну порубку дерев, чагарників у захисних лісових насадженнях.

17.09.2021, точний час у ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_1 діючи умисно, разом з вантажником ОСОБА_3 , який діючи умисно повторно, разом з іншими не встановленими у ході досудового розслідування робітниками з числа вантажників, за вказівками та під особистим керівництвом ОСОБА_2 , який діючи умисно, повторно, здійснив незаконну порубку 26 дерева породи: клен, ясен, дуб, берест, акація шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту на ділянці лісосмуги розташованої на території Краматорської міської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області, чим спричинили тяжкі наслідки навколишньому природному середовищу на загальну суму 160 617 гривень 25 копійок.

01.10.2021, точний час у ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, разом з вантажником ОСОБА_3 , який діючи умисно повторно, разом з іншими не встановленими у ході досудового розслідування робітниками з числа вантажників, за вказівками та під особистим керівництвом ОСОБА_2 , який діючи умисно, повторно, здійснив незаконну порубку 20 дерева породи: клен, ясен, акація шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту на ділянці лісосмуги розташованої поблизу с. Андріївка, Краматорського району, Донецької області, чим спричинили тяжкі наслідки навколишньому природному середовищу на загальну суму 157 358 гривень 92 копійки.

В подальшому незаконно спиляні та порубані дерева ОСОБА_2 як особисто так і за допомогою залучених ним невстановлених на даний час осіб із числа водіїв, за вказівками ОСОБА_2 за допомогою вантажних транспортних засобів перевезли до тимчасових місць зберігання, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.

У порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 затриманий не був.

13 січня 2022 року до суду надійшло клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 діб з визначенням розміру застави у сумі 1 000 000 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 27, ст. 107 КПК України проводилася повна аудіо-, відеофіксація судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування «Аккорд».

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Нещерет О.С. – заперечував проти клопотання слідчого, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, або домашнього арешту, оскільки вирубка дерев саме ОСОБА_1 є недоведеною, тому підозра не обґрунтована. Ризики відсутні, оскільки ОСОБА_1 має цивільну дружину, дружина перебуває на обліку по вагітності.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав свого захисника, заперечував проти клопотання слідчого.

Вирішуючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З цього приводу, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України», «Малик проти України» зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколами допитів свідків, протоколами оглядів місць події, матеріалами отриманими під час проведення НСРД, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Проводячи оцінку поданих до клопотання матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра є обґрунтованою, наявність або ж відсутність протиправних дій ОСОБА_1 підлягає встановленню лише під час судового розгляду обвинувального акта, а на стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості такої підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КП України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Отже, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Щодо наявності ризиків, то слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер пред`явленої підозри, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, офіційно не працевлаштований, не має постійної адреси реєстрації та мешкання, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину передбаченого ст. 246 ч. 4 КК України. У зв`язку з чим, на думку слідчого, наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, слідчий суддя вважає, що ризик втечі та переховування ОСОБА_1 є маловірогідним, оскільки він постійно проживає у м. Краматорську Донецької області, має посередню побутову характеристику, має цивільну дружину, такі обставини слідчим та прокурором не спростовані, тобто ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, а також приписами п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачений обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що при застосуванні до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, унеможливить його вільне пересування, а тим більше виїзд за межі України або на тимчасово окуповану територію. Справедливо зазначено твердження настає, з огляду на відсутність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України, що фактично позбавляє останнього можливості пересуватись за межами країни. При цьому, прокурором не доведено, що ОСОБА_1 не тільки вчинив дії на переховування від слідства, а й має намір на їх вчинення, а слідчим суддею, у свою чергу, приймається до уваги та обставина, що ОСОБА_1 не був затриманий у порядку статті 208 КПК України та добровільно і самостійно з`явився до суду для розгляду вказаного клопотання слідчого за першим викликом суду.

У той же час, слідчий суддя не вбачає ризику незаконного впливу на свідків, оскільки приписами п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачений обов`язок утриматися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, що при застосуванні до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, унеможливить вчинення таких дій, а у разі їх вчинення – це буде наслідком застосування примусу у вигляді зміни запобіжного заходу на більш жорсткий запобіжний захід, і саме орган досудового розслідування повинен ці обставини контролювати та за їх наявності вчинити дії на звернення до суду із відповідним клопотанням.

Також, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки на обґрунтування ризиків слідчий в клопотанні посилається на обставини, а саме відсутність працевлаштування та міцних соціальних зв`язків, які не знайшли підтвердження в ході розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу та спростовуються наданими стороною захисту доказами, а саме тим, що ОСОБА_1 має місце проживання, має цивільну дружину, яка перебуває на обліку по вагітності, посередньо характеризується за місцем проживання.

Інших ризиків слідчий у клопотанні не наводить та прокурором у судовому засіданні не озвучено, тому відповідно до вимог ст. 26 КПК України слідчий суддя їх не перевіряє.

При застосуванні запобіжного заходу суд враховує приписи статті 178 КПК України як з точки зору вагомості доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, яке йому загрожує, так і міцності соціальних зв`язків ОСОБА_1 , які полягають в обставинах, зазначених вище.

Положеннями статей 21, 24 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

З огляду на імперативні норми Конституції України, висновки Європейського суду з прав людини, викладені у різних рішеннях, враховуючи обставини відсутності реальних ризиків, не доведення неправомірної поведінки підозрюваним під час досудового розслідування, слід дійти висновку, що органом досудового розслідування не доведено, що більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, указаним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом ст. 176 КПК України найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У відповідності до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, враховуючи кожну обставину окремо та в сукупності, проводячи оцінку поданих доказів, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст. 177 КПК України, слід дійти висновку про часткове задоволення клопотання слідчого, на підставі вимог ч.4 ст.194 КПК України, вважає необхідним застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні та наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж утримання під вартою, як просила сторона обвинувачення, у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування, з покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, які на думку слідчого судді будуть достатньою мірою для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та у достатній мірі забезпечить правомірну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 27, 107, 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шабалтія А. О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 43 дні, тобто до 25 лютого 2022 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Краматорськ Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали покласти на ГУНП в Донецькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.Л. Соловйов