Рішення № 102641614, 13.01.2022, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/11/2022

Єдиний унікальний номер судової справи 242/769/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2022 м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,

за участю

секретаря Федорцової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманого доходу,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Про стягнення недоотриманого доходу.

10.06.2021. справу прийнято до свого провадження суддею Скиба М.М.

19.08.2021 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та призначений судовий розгляд.

08.10.2021 справу прийнято до свого провадження суддею Челюбєєвим Є.В.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до Договору відновлюваної кредитної лінії № 3540 від 24.07.2007 року надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 52000,00 доларів США зі сплатою 12,5% відсотків річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення 23 липня 2017 року.

Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 24 місяці, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 23 липня 2017 року.

Відповідно до п.п.1.5.1.3 Договору нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу. Сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в установах ВАТ «Ощадбанк».

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань позивач у 2011 році звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та надання відповідних повноважень представнику банку. Заборгованість розрахована станом на 01.09.2011 року та складала: сума основного боргу за кредитом – 52000,00 доларів США, що згідно із курсом НБУ в гривневому еквіваленті станом на 01.09.2011 року складає 414502,40 гривень; пеня за непогашення в строк основної суми боргу за кредитом 24636,64 гривень; прострочені відсотки за користування кредитом 9491,60 доларів США, що згідно із курсом НБУ в гривневому еквіваленті станом на 01.09.2011 року складає 75659,44 гривень; пеня за непогашення в строк відсотків 14714,33 гривень. Всього заборгованість за кредитним договором складає 529512,81 гривень.

У зв`язку з тим, що станом на дату подання позову були відсутні механізми примусового стягнення заборгованості в іноземній валюті (органи ДВС не мали відповідних валютних рахунків тощо), сума позову була розрахована у гривні за чинним на той момент курсом іноземної валюти. Станом на дату розрахунку заборгованості при зверненні з первісним позовом, а саме, на 01.09.2011 року, офіційний курс НБУ становив 7,97 грн. за купівлю 1 долара США.

16 січня 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька було винесено рішення на користь позивача, яким позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та надання відповідних повноважень представнику банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька суму заборгованості 529512,81 гривень, судовий збір у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн., а всього 531332,81 грн. Розірвано договір не відновлюваної кредитної лінії №3540 від 24.07.2007 р., укладений між філією – Ворошиловьке відділення №25 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 .

Вказане рішення не виконується з 2012 року до теперішнього часу, за цей період не відбулося жодного погашення, при цьому за цей час курс долара США виріс втричі. Отже філія - Донецьке обласне управління AT «Ощадбанк» понесла збитки пов`язані із знеціненням валюти на день платежу в розмірі різниці між гривневим еквівалентом заборгованості суми.

Загальна сума заборгованості відповідача, що обліковується на рахунках відкритих в AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 станом на 14.01.2021 р. за Договором складає 62298,61 доларів США, а саме: заборгованість за основним боргом – 52000,00 доларів США; заборгованість за нарахованими відсотками – 5361,97 доларів США; пеня 4936,64 доларів США (за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 р.)

Враховуючи те що рішенням від 16.01.2012 р. у справі № 2-3666/11 вже було стягнуто заборгованість за основним боргом та процентами в сумі 490161,84 грн. (станом на 14.01.2021 р. – 17524,24 доларів США) заборгованість відповідача за основним боргом та процентами станом на 14.01.2021 р. становить 44774,37 доларів США.

Загальна сума 3% річних, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за цим договором, складає 14569,11 доларів США.

Згідно п.п.5.1, 5.2. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення і становить за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 року – 4936,64 доларів США.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача становить 64280,12 доларів США, що становить, відповідно до курсу валют у відношенні до української гривні, встановленні Національним банком України станом на 14.01.2021 року – 1797947,10 грн.

Оскільки рішенням Ворошиловським районним судом м. Донецька від 16.01.2012 р. у справі № 2-3666/11 була стягнена заборгованість станом на вересень 2011 року у гривневому еквіваленті на теперішній час заборгованість відповідача збільшилась перед позивачем у вигляді недоотриманих доходів, які підлягають стягненню на користь банку на підставі ст.ст 22,625 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належно. Заяви про відкладення розгляду справи, або відзиву на позов не надав. У зв`язку з чим зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до Договору відновлюваної кредитної лінії № 3540 від 24.07.2007 року надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 52000,00 доларів США зі сплатою 12,5% відсотків річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення 23 липня 2017 року.

Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 24 місяці, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 23 липня 2017 року.

Відповідно до п.п.1.5.1.3 Договору нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу. Сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в установах ВАТ «Ощадбанк».

16 січня 2012 Ворошиловським районним судом м. Донецька було винесено рішення на користь позивача, яким позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та надання відповідних повноважень представнику банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька суму заборгованості 529512,81 гривень, судовий збір у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн., а всього 531332,81 грн. Розірвано договір не відновлюваної кредитної лінії №3540 від 24.07.2007 р., укладений між філією – Ворошиловьке відділення №25 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 .

Вказане рішення до теперішнього часу не виконано, отже позивач вважає, що поніс збитки, пов`язані із знеціненням валюти на день платежу в розмірі різниці між гривневим еквівалентом заборгованості суми, при цьому посилається на ст.. 22, 625 ЦК України.

Загальна сума заборгованості відповідача, що обліковується на рахунках відкритих в AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 станом на 14.01.2021 р. за Договором складає 62298,61 доларів США, а саме: заборгованість за основним боргом – 52000,00 доларів США; заборгованість за нарахованими відсотками – 5361,97 доларів США; пеня 4936,64 доларів США (за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 р.)

Враховуючи те що рішенням від 16.01.2012 р. у справі № 2-3666/11 вже було стягнуто заборгованість за основним боргом та процентами в сумі 490161,84 грн. (станом на 14.01.2021 р. – 17524,24 доларів США) заборгованість відповідача, як розраховує позивач, за основним боргом та процентами станом на 14.01.2021 р. становить 44774,37 доларів США.

Загальна сума 3% річних, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за цим договором, за розрахунком позивача, складає 14569,11 доларів США.

Згідно п.п.5.1, 5.2. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення і становить за розрахунками позивача за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 року – 4936,64 доларів США.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічне положення містить і ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на садах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти -гривні. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі 750/8676/15-ц вказано, що курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу та застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.

Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її на підставі ч.1 статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли на підставі прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивачем суду не доведено, що він міг і повинен був отримати доходи визначені в позові в сумі 44774,37 доларів США, і що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16, в постанові від 16 березня 2020 року у справі №61-15738св19.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Такі правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що підстави для стягнення курсової різниці заборгованості відсутні, оскільки позивачем не надано суду доказів, що збитки по договору не відновлюваної кредитної лінії №3540 від 24.07.2007 в сумі 44774,37 доларів США відображені в балансі позивача, а стягнення заборгованості за кредитним договором відбулося у національній валюті, виходячи з офіційного курсу Національного банку України на момент ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за договором.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року у справі №757/37961/15-ц, викладена правова позиція, яку підтримала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.03.2018 року по справі №357/16594/15-ц, відповідно до якої - за невиконання зобов`язання за рішенням суду, яке не виконане боржником, він може нести відповідальність лише на підставі ст.625 ЦК України, а тому з нього не може бути стягнута курсова різниця між присудженою за рішенням суду та виплаченою сумою заборгованості.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44774,37 доларів США в рахунок збитку, спричиненого внаслідок різниці валютного курсу на день ухвалення судового рішення про стягнення боргу в доларах США в гривневому еквіваленті та на момент його фактичного виконання - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені за кредитним договором за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 р. в сумі 4936,64 доларів США, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.5.1, 5.2. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення і становить за розрахунками позивача за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 року – 4936,64 доларів США.

16 січня 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька було винесено рішення на користь позивача, яким позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та надання відповідних повноважень представнику банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловського відділення № 25 м. Донецька суму заборгованості 529512,81 гривень, судовий збір у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн., а всього 531332,81 грн.

Вказаним рішенням розірвано договір невідновлюваної кредитної лінії №3540 від 24.07.2007 р., укладений між філією – Ворошиловьке відділення №25 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 .

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо не виконав його у строк встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду у своій постанові від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зазначила, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Тобто, у позивача відсутнє право нараховувати й стягувати пеню після закінчення строку дії кредитного договору та ухвалення рішення суду про стягнення з боржника повного розміру заборгованості за кредитним договором, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц(провадження № 14-154цс18).

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені за кредитним договором за період з 19.12.2011 р. по 06.11.2013 р. в сумі 4936,64 доларів США, задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 14569,11 доларів США грн., за період з 24.07.2007 по 14.01.2021.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (дати останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача перед позивачем за договором можна вважати припиненим у день остаточного погашення заборгованості.

Позивач розрахував 3 % річних за період з 24.07.2007 по 14.01.2021 в сумі 14569,11 доларів США.

Як раніше зазначалося судом, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Так, прострочена сума заборгованості, яка визначена рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 січня 2012, становить 529512,81 гривень.

Отже, при розрахунку 3 % річних, необхідно брати саме цю прострочену суму заборгованості.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 21.01.2021 (згідно штемпеля вихідного поштового віправлення).

Оскільки позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 3 % річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 24.07.2007 по 14.01.2021, то суд вважає, що підлягає стягненню сума 3 % річних за період з 21.01.2018 по 14.01.2021.

З огляду на зазначене, установивши, що заборгованість яка встановлена судовим рішенням складає 529512,81 грн., зазначена сума відповідачем не погашена, суд доходить до висновку щодо наявності у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов`язання в сумі 529512,81 грн., що дає підстави для застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми за період з 21.01.2018 по 14.01.2021.

Судом здійснений розрахунок 3 % річних за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Сума заборгованості 529512,81 грн.

Дата початку нарахування:21.01.2018, дата закінчення нарахування:14.01.2021, кількість днів 1090.

Відсоткова ставка:3% річних.

529512,81 грн. х 3%/100%/365 днів х 1090 днів = 47395,01 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню саме в сумі 47395,01 грн., тобто частково.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (місце знаходження: м. Краматорськ, вул. Сіверська, буд. 54, ЄДРПОУ 09334702) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) про стягнення недоотриманого доходу– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" суму 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України у розмірі 47395,01 грн. (сорок сім тисяч триста дев`яносто п`ять грн. 01 коп.).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" витрати на сплату судового збору у розмірі 580,23 грн. (п`ятсот вісімдесят грн. 23 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Є.В. Челюбєєв