Рішення № 102640856, 10.01.2022, Волноваський районний суд Донецької області

221/3721/21

2/221/1051/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Чальцевої Т.В.

при секретарі – Бабенко Ю.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача – Арсеньєва Е.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої заробітної плати, згідно лікарнях листів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів щодо визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої заробітної плати, згідно лікарняних листів. В обґрунтування позову зазначив, що з серпня 2011 року він працює у Структурному підрозділі «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді інженера-технолога 2 категорії. 06 травня 2019 року позивача було незаконно звільнено та в подальшому поновлено на посаді відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 09.03.2021 року. 3 22.08.2018 року по 18.09.2018 року він перебував у щорічній основній відпустці тривалістю 27 календарних днів, згідно з наказом від 08.08.2018 року. Під час перебування у відпустці він потрапив до лікарні. У період з 03.09.2018р. по 21.04.2019 року перебував на лікарняному, у зв`язку з вогнепальнім пораненням. Протягом перебування на лікарняному, позивачем були наданi на оплату наступні листи непрацездатності:

АДК № 286742, період хвороби з 02.07.2018р. по 30.07.2018р. (29 календарних днів);

АДЛ № 132999, період хвороби з 31.07.2018р. по 17.08.2018р. (18 календарних днів);

АДЛ № 133343, період хвороби 20.08.2018р. по 30.08.2018р. (11 календарних днів);

АДС № 525931, період хвороби з 03.09.2018р. по 12.09.2018р. (10 календарних днів);

АДК № 874056, період хвороби з 05.01.2019р. по 07.03.2019р. (62 календарних дні);

АДК № 874481, період хвороби з 08.03.2019р. по 20.04.2019р. (44 календарних днів).

Як зазначає позивач, листи непрацездатності надавалися ним відповідачу одразу ж після їх закриття медичними установами. У зв`язку із невиплатою йому заробітної плати за період з липня 2018р. по квітень 2019 року за вищевказаними листами непрацездатності та не направлення позивачу жодного повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження, він неодноразово звертався до відповідача із заявою з вимогою здійснити виплату за вищевказаними листами непрацездатності або надати рішення про відмову та листи непрацездатності для виправлення помилок (за наявністю). Листами від 31.10.2018 року та від 15.04 2021 року відповідачем було надано відповідь, що виплата за даними листами непрацездатності тимчасово призупинена та надано копії протоколу №23 від 30.10.2018 року та №10 від 24.04.2019 року, у поверненні листів непрацездатності для виправлення помилок (за наявності) позивачу було безпідставно відмовлено. При цьому, як зазначає позивач, даний лист не містив а ні рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково, ) а ні повідомлення про відмову у призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження Крім того, вищевказані протоколи, на думку позивача, складені відповідачем із порушенням строків передбачених ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не направлені йому в строки та у порядку, передбаченому чинним законодавством, чим порушено його право на оплату праці. Позивачем було надано у позовній заяві детальний розрахунок матеріальної допомоги по вищевказаним лікарняним листам, виходячи із розрахунку його середньоденної заробітної плати 450,04 грн. Розмір середньоденної заробітної плати, як зазначає позивач, було встановлено постановою Донецькім апеляційним судом під час розгляду справи №221/4216/19 від 19.03.2021 року. Згідно наданого розрахунку, заборгованість зі сплати матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності за період з 31.07.2018р. по 20.04.2019р. становить 9 450,84 грн. Крім того, як зазначає позивач, сума збитків, завданих йому неправомірними діями відповідача, складає суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), та повинна була бути виплачена Фондом соціального страхування України позивачу, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, за умови належного виконання відповідачем своїх обов`язки з подання заяви-розрахунку та складає, відповідно до наданого розрахунку, - 45 364, 03 грн. Окрім цього, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме - неповна виплата частини заробітної плати (матеріальне забезпечення), неподання до органів ФСС заяви-розрахунку, перешкоджання позивачу у виправлені помилок (у разі наявності) у листах непрацездатності, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаних, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, у неотриманні коштів нa проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе, принизило позивача, через що позивач зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 50 000, 00 гривень. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі, з урахуванням доводів, викладених у позові.

Представник відповідача – регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» - з позовом не погодились, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 2 КЗпП України також закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці (ст.21 КЗпП).

Судом встановлено, що позивач з серпня 2011 року перебував у трудових відносинах із структурним підрозділом «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», працював на посаді інженера-технолога 2 категорії.

06.05.2019р., згідно наказу № 96/ос, структурного підрозділу «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» трудовий договір зі ОСОБА_1 було припинено.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 09.03.2021 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді інженера-технолога 2 категорії структурного підрозділу «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 06.05.2019р.

3 22.08.2018 року по 18.09.2018 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці тривалістю 27 календарних днів, згідно з наказом від 08.08.2018 року.

Під час перебування у відпустці в потрапив до лікарні. У період з 03.09.2018р. по 21.04.2019 року перебував на лікарняному, у зв`язку з вогнепальнім пораненням. Протягом перебування на лікарняному, позивачем були наданi на оплату наступні листи непрацездатності:

АДК № 286742, період хвороби з 02.07.2018р. по 30.07.2018р. (29 календарних днів);

АДЛ № 132999, період хвороби з 31.07.2018р. по 17.08.2018р. (18 календарних днів);

АДЛ № 133343, період хвороби 20.08.2018р. по 30.08.2018р. (11 календарних днів);

АДС № 525931, період хвороби з 03.09.2018р. по 12.09.2018р. (10 календарних днів);

АДК № 874056, період хвороби з 05.01.2019р. по 07.03.2019р. (62 календарних дні);

АДК № 874481, період хвороби з 08.03.2019р. по 20.04.2019р. (44 календарних днів).

Як зазначає позивач, листи непрацездатності надавалися ним відповідачу одразу ж після їх закриття медичними установами.

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів,компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року №. 8-рп/2013 виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу і статті 1 Закону, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому, право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Допомога з тимчасової непрацездатності як раз і є однією з державних гарантій, яка включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон), Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно зі ст. 19 Закону, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, передбачених законом.

Частиною 2 стаття 22 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 34 Закону, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Питання оплати тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми регулюється також Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2007 року № 715/13982 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку у разі настання страхового випадку управління Фонду (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що підставою для оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та надання допомоги, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є виданий в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованою в Мін`юсті 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, листок непрацездатності тощо.

Отже, обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

У той же час, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом.

Відповідно до п. 3 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого Постановою КМУ №440 від 26.06.2015 року, підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до п. 2.2. Розділу Положенням про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 13. Комісія (уповноважений) соціального страхування підприємства зобов`язана приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

Таким чином комісія із страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю, у строк не пізніше десяти днів з дня надходження листів непрацездатності повинна була прийняти рішення про виплату або відмову в призначенні матеріального забезпечення за наданими позивачем листами непрацездатності.

Відповідно до п. 4.3. Розділу IV Положенням про комісію (уповноваженого) iз страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018р. № 13, Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до цього Положення.

У зв`язку із невиплатою заробітної плати за період з липня 2018р. по квітень 2019 року за вищевказаними листами непрацездатності та не направлення позивачу жодного повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження, ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявою з вимогою здійснити виплату за вищевказаними листами непрацездатності або надати рішення про відмову та листи непрацездатності для виправлення помилок (за наявністю).

Листами від 31.10.2018 року та від 15.04 2021 року відповідачем було надано відповідь, що виплата за даними листами непрацездатності тимчасово призупинена та надано копії протоколу №23 від 30.10.2018 року та №10 від 24.04.2019 року (а.с.19-20, 29-30).

При цьому як зазначає позивач, даний лист не містив а ні рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково ), а ні повідомлення про відмову у призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.

23.05.2019р. ОСОБА_1 звернувся із заявою на адресу начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з приводу «надання інформації щодо здійснення виплат за листами непрацездатності або невиплат з поясненням підстав» (с. 21).

Згідно листа структурного підрозділу «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 21.06.2019 року № 04/533, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.05.2019р., вбачається, що « ОСОБА_1 не є робітником Волноваського локомотивного депо, у зв`язку з чим йому слід звернутись до регіональної філії « Донецька залізниця» (м. Лиман) . Депо не має статусу юридичної особи та у нього відсутнє право приймати самостійне рішення щодо надання інформації або документів» ( а.с. 22).

Згідно листа структурного підрозділу «Волноваське локомотиви депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 15.04.2021 року № 02/206, « ОСОБА_1 відмовлено у наданні оригіналів листків непрацездатності та протоколів засідань комісій із соціального страхування» (а.с. 24 ).

Днi тимчасової непрацездатності не оплачуються з підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до частини першої статті 23 Закону, допомога з тимчасово непрацездатності не надається :

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Відповідно до абз.5 ст. 5 «Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», одним з принципів законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є обов`язковість фінансування страховими фондами витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено статтею 29 Основ, страховики несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством. Тобто, у статті 23 чітко зазначено перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Порушення лікарем порядку заповнення бланків лікарняних не є підставою для відмови в оплаті матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для нездійснення оплати наданих позивачем листів непрацездатності, передбачених ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відсутні.

Таким чином, дії відповідача, щодо неприйняття лікарняних листів та перерахунку до виплати заробітної плати за липень 2018р. – квітень 2019р. є неправомірними. Аналогічного висновку у своїй Постанові від 04.09.2019 року дійшов ВС по справі № 404/3447/17.

Для отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності працівник має передати лікарняний листок своєму роботодавцю. На підставі листка непрацездатності, відповідно до рішення Комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства (рішення приймаються упродовж 10 календарних днів), роботодавцем оформлюється та подається до фонду заява-розрахунок на виплату матеріального забезпечення працівнику - на це відведено до 5 робочих днів. Саме від дати подання заяви-розрахунку роботодавцем залежить дата фінансування лікарняних виплат.

Фонд здійснює перерахування коштів для виплати допомог працівникам на рахунок страхувальника (роботодавця), який має здійснити виплату у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати, або одразу після отримання коштів від ФССУ. Строки подання заяви-розрахунку затверджено постановою правління Фонду соцстраху від 19.07.2018 р. №12 «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок кошт ФССУ».

Відповідно до п.п. 5-6 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок кошт ФССУ, страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.

Заява-розрахунок подається страхувальником у паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису. Відповідно до п.п. 8 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріально забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництв за рахунок коштів ФССУ, робочий орган виконавчої дирекції фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництв (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві -розрахунку.

Відповідач у своїх листах, направлених позивачу, зазначив, що надані листи непрацездатності неоплачені у зв`язку з наявністю у них помилок. Відповідно до листа ФСС від 17.11 2016 р. № 2.4-16-2018, лікарняні листи, заповнені з порушенням установленого законодавством порядку, мають бути повернень до закладів охорони здоров`я за місцем їх видачі для належного оформлення – « слід наголосити, що саме Koмісія зобов`язана вживати заходи щодо своєчасного надання на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення. Зокрема, з метою захисту права застрахованої особи на своєчасне отримання матеріального забезпечення, яке порушується у зв`язку із неналежним оформленням бланка листа непрацездатності, комісія повинна сприяти працівнику у виправленні зазначених помилок. Так, листи непрацездатності, що заповнені з порушенням встановленого законодавством порядку, мають бути повернені в заклади охорони здоров`я за місцем їх видачі для оформлення належним чином. Лише після цього комісія приймає ґрунтовне рішення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Комісія повинна постійно проводити на підприємстві роз`яснювальну роботу та надавати консультації з питань надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.»

При цьому на дату подання даної позовної заяви, вищевказані листи непрацездатності відповідачем оплачені не були та, в порушення діючого законодавства, відповідачем не було складено та подано до органу ФСС заяви - розрахунки. Крім того, відповідач безпідставно відмовив позивачу у поверненні даних листів непрацездатності аби мати змогу виправити помилки (за наявності).

3 аналізу вищевикладеного вбачається, що має місце безпідставне неприйняття відповідачем до виплат листків непрацездатності з 02.07.2018 року по 20.04.2019 року.

Посилання відповідача на той факт, що у листках непрацездатності була помилки, в зв`язку з чим відповідач відмовив позивачу y виплаті компенсації за наданими лікарняними є безпідставними. Так, згідно відповіді заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області № 8.2-16/6200 від 04.12.2018 року та відповіді начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області №08-4764 від 04.12.2018 року, щодо перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності позивачу, всі листки непрацездатності видано обґрунтовано. (а.с. 26-27).

Загальна тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 за період тимчасової непрацездатності по даним листкам становить 174 дні.

Розрахунок матеріальної допомоги по вищевказаним лікарняним листам проводиться, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати. Відповідно до Постанови Донецького апеляційного суду від 19.03.2021р., розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 450,04 грн. з урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що розмір несплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності за липень 2018р. – квітень 2019р. становить: за рахунок підприємства з урахуванням стажу – 9 450, 84 грн.; за рахунок ФСС з урахуванням стажу – 45 364,03 грн. ( а.с. 5)

За змістом пунктів 5, 6 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року N 439 (у редакції, чинній в оспорюваний період непрацездатності), дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п`яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п`яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Обчислення розміру заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності провадиться у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, за змістом пункту 1 якого цей Порядок визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 20 наведеного Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п`ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п`ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим розрахунок суми лікарняних, здійснений позивачем, який, на думку останнього, повинен був бути здійснений за рахунок коштів відповідача, як роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до Правової позиції ВСУ, викладеної в постанові від 18.05.2016 року у справі № 6-237 цс 16, відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Діями відповідача, зокрема, неприйняттям листів непрацездатності - АДК № 286742, АДЛ № 132999, АДЛ № 133343, АДС № 525931, АДК № 874056, АДК № 874481, неподанням до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місце знаходженням, заяв-розрахунків на виплату матеріального забезпечення, у строки встановлені чинним законодавством та не повернення позивачу у такі строки листів непрацездатності для виправлення помилок (у разі їх наявності), за вищевказаними листами непрацездатності, було завдано збитки позивачу, які полягали в не нарахуванні йому заробітної плати за період з липня 2018 року по квітень 2019 року, без врахування матеріального забезпечення за листами непрацездатності АДК № 286742, АДЛ № 132999, АДЛ № 133343, АДС № 525931, АДК № 874056, АДК № 874481.

Відповідно до п.2 ч. 2ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає в наслідок порушення його цивільного права.

Сума збитків, завданих відповідачем позивачу, складає суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) та повинна була бути виплачена Фондом соціального страхування України позивачу, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, за умови належного виконання відповідачем своїх обов`язки з подання заяви-розрахунку, та складає, відповідно, 45 364, 03 грн., згідно розрахунку.

Згідно з ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна школа полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких вона зазнає.

Відповідно до п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з ст.237 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, отримання позивачем вогнепального поранення, подальше тривале лікування позивача, поновлення на посаді після скасування наказу про звільнення, неприйняття листів непрацездатності та, відповідно, відсутність виплати матеріальної допомоги за листами непрацездатності, безумовно, негативно вплинуло не тільки на матеріальний, а й на моральний стан позивача, завдало йому душевних страждань; він постійно перебував у стресовому стані, вищевикладені події завдали йому моральних страждань, крім того, позивач був вимушений приймати участь у судових діях. Протягом цього періоду позивач був у постійному психологічному напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, працездатність, продуктивність праці , що, у свою чергу, також завдавало йому душевних страждань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 щодо визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої заробітної плати, згідно лікарняних листів, та відшкодування моральної шкоди є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 137, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати, а саме - сплачений судовий збір у сумі 908,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 19, 43 Конституції України, ст.94, 232, 233, 237-1КЗпП України, cт.ст. 28,43,49,84, 175, 177, 258-273 ЦПК України, ст.cт. 15,16, 22,23 1167, 1172 ЦК України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхуванням, Постановою КМУ №440 від 26.06.2015 року, Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13, Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів ФССУ, затвердженим постановою правління Фонду соцстраху від 19.07.2018 р. №12, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої заробітної плати, згідно лікарнях листів – задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», щодо неприйняття листів непрацездатності АДК №286742, АДЛ №132999, АДС №525931, АДЛ №133343, АДК №874056, АДК №874481 та зобов`язати провести перерахунок заробітної плати (допомоги по тимчасовій непрацездатності) за період липень 2018 - квітень 2019 роки, з урахуванням листів непрацездатності АДК №286742, АДЛ №132999, АДС №525931, АДЛ №133343, АДК №874056, АДК №874481.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 , матеріальну допомогу з тимчасової непрацездатності, за період з 02 липня 2018 року по 20 квітня 2019 року включно, за листами непрацездатності АДК №286742, АДЛ №132999, АДС №525931, АДЛ №133343, АДК №874056, АДК №874481, у сумі 9 450 гривень 84 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» подати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням, заяву-розрахунок на виплату матеріального забезпечення працівнику ОСОБА_1 за листами непрацездатності АДК №286742, АДЛ №132999, АДС №525931, АДЛ №133343, АДК №874056, АДК №874481.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 , збитки (упущену вигоду) у сумі 45 364 (сорок п`ять тисяч триста шістдесят чотири) гривні 03 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» понесені позивачем судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, безпосередньо до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 січня 2022 року.

Суддя: Т.В. Чальцева