Вирок № 102639136, 18.01.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14066/21

Провадження № 1-кп/127/564/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2022 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Чорна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2021 р. за № 12021025010000297, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жванець Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, раніше судимого:

13.03.2001 року Кам`янець-Подільським райсудом Хмельницької області за ч. 2 ст. 206 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. ст. 44, 46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 1 рік без сплати штрафу;

23.09.2002 року Кам`янець-Подільським райсудом Хмельницької області за ч. 3 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України, з врахуванням ст. ст. 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

25.01.2008 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого належного йому майна;

16.06.2014 року Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 187, ч. ч. 1, 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, з врахуванням ст. ст. 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Таранюк Л.Ю., Клітченка С.С.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Назаренка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , здійснивши 28.03.2021 року приблизно о 01 год. 00 хв. пасажирське перевезення на автомобілі марки «Opel Meriva» д.н.з. НОМЕР_2 по місту Вінниці ОСОБА_2 маршрутом з вулиці Станіславського на вулицю Матроса Кошки, оглянувши салон автомобіля, між правим переднім сидінням та дверима виявив паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_2 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 1 600 гривень, картка фізичної особи-платника податків та пенсійне посвідчення, видані на ім`я ОСОБА_2 , та банківська платіжна картка AT КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 . В цей час у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на крадіжку грошових коштів та документа. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 , користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, оглянув вищеперераховані речі та викинув до смітника паспорт громадянина України, картку фізичної особи-платника податків і пенсійне посвідчення, видані на ім`я ОСОБА_2 , забравши собі кошти в сумі 1 600 гривень та банківську картку AT КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_2 . Після чого, зрозумівши, що на платіжній банківській картці присутня безконтактна технологія «Pay Pass», що передбачає відсутність необхідності введення пін-коду для розрахунку за товар, ОСОБА_1 , діючи умисно, маючи умисел, спрямований на викрадення офіційного документу, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не повідомивши про наявність у нього банківської картки її власника ОСОБА_2 , працівників AT КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи, з метою подальшого використання у корисливих цілях, а саме для заволодіння грошовими коштами, залишив собі належну потерпілому пластикову банківську платіжну картку AT КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 , яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, що підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити. Заволодівши викраденою банківською платіжною карткою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 розпорядився викраденим документом на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 , надалі реалізуючи умисел, направлений на незаконне викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, продовжуючи свою протиправну діяльність, після викрадення 28.03.2021 року приблизно о 01 год. 00 хв. офіційного документа, а саме банківської платіжної карти АТ КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 , відкритої на ім`я ОСОБА_2 з відкритим рахунком номер НОМЕР_4 , яка перебувала у його володінні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків для власника банківської картки, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, під час перебування 28.03.2021 року на АЗС «ОККО» по вул. Пирогова, 141 у м. Вінниці, приблизно о 01 год. 06 хв., здійснив розрахунок за обраний на автозаправній станції товар банківською карткою AT КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 за допомогою безконтактної технології «Pay Pass», заволодівши грошовими коштами на загальну суму 1 797,60 грн., а саме: о 01 год. 06 хв. на суму 324, 90 грн., о 01 год. 07 хв. на суму 649, 80 грн., о 01 год. 14 хв. на суму 498, 00 грн., о 01 год. 15 хв. на суму 324, 90 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного єдиного умислу, направленого на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків для власника банківської картки, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, під час перебування 28.03.2021 року на автозаправній станції «WOG» по вул. В. Порика, 28 в м. Вінниці, здійснюючи розрахунок за обраний на автозаправній станції товар банківською карткою AT КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 за допомогою безконтактної технології «Pay Pass», заволодів грошовими коштами на загальну суму 287, 00 грн., а саме: о 01 год. 31 хв. на суму 138, 00 грн. та о 01 год. 32 хв. на суму 149,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного єдиного умислу, направленого на таємне повторне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, під час перебування 28.03.2021 року о 10 год. 50 хв. на автозаправній станції «ОККО» по вул. Пирогова, 141 у м. Вінниці, здійснюючи розрахунок за обраний на автозаправній станції товар банківською карткою AT КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_3 шляхом розрахунку за допомогою безконтактної технології «Pay Pass» заволодів грошовими коштами на суму 1 699 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 5 383,60 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень визнав та показав, що дійсно вчинив дані кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Завдану шкоду потерпілому відшкодував. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати, надати йому шанс на виправлення, про вчинене жалкує та завіряє суд, що подібне більше не повториться, просить вибачення у потерпілого.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що обвинувачений вчинив дані кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Шкоду обвинуваченим йому відшкодовано в повному обсязі, претензій майнового характеру до обвинуваченого не має та просить його суворо не карати.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого та потерпілого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінальних правопорушень, допитавши потерпілого, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого та потерпілого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ними обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності їх позицій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, як викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, та за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує положення ст. 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, одружений, непрацевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається, завіряє суд, що подібне більше не повториться, просить вибачення за вчинене.

Обставинами, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Також суд враховує відсутність будь-яких майнових вимог потерпілого до обвинуваченого та позицію потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно положень ст. 75 Кримінального кодексу України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини кримінального провадження, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Під час судового провадження встановлено, що обвинувачений раніше судимий, непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у вчиненому щиро кається та завіряє суд, що подібне більше не повториться, завдану потерпілому шкоду відшкодував в повному обсязі.

Суд вважає, що викладені обставини дають підстави вважати можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі у межах санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України, та із звільненням обвинуваченого від відбування остаточного покарання відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені, згідно ст. 76 Кримінального кодексу України, обов`язки.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Судових витрат у кримінальному провадженні немає.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування остаточного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – інформацію в друкованому та електронному вигляді щодо руху коштів та власника рахунків клієнта банку АТ "ПриватБанк", яку відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 26.05.2021 року, приєднано до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – DVD-диск з відеозаписом з камер спостереження АЗС "ОККО", який відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 06.05.2021 року, приєднано до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя