Рішення № 102639086, 11.01.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31069/21

Провадження № 2/127/5145/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

представника позивача – адвоката Дмитрійчук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Дмитрійчука А.А. звернулася до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5736, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №06/08/2007/840-АП\351, укладеним 06 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Надра». Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Комерційний Банк «Надра» за вказаним кредитним договором є ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26 серпня 2020 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26 серпня 2020 року по 19 жовтня 2020 року. Загальна заборгованість становить 130 149,83 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 48 779,63 грн; заборгованості за відсотками – 45 166,95 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 35 903,25 грн та плати за вчинення виконавчого напису – 300,00 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Турським О. В. 17 червня 2021 року відкрите виконавче провадження №65839187. 29 жовтня 2021 року приватним виконавцем Турським О. В. винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на зарплатний рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» із спеціальним режимом використання, а саме для виплати заробітної плати ОСОБА_1 . Позивач вказує, що кредитний договір №06/08/2007/840-АП\351 від 06 серпня 2007 року не був нотаріально посвідчений, через що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, так як законодавством не передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Крім того, позивач зазначає, що кредитна заборгованість не є безспірною, виконавчий напис вчинений за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача, також вказує на порушення строків вчинення виконавчого напису та строків позовної давності, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Також, позивач зазначає, що ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» використало право кредитора по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №06/08/2007/840-АП\351 від 06 серпня 2007 року в судовому порядку про, що свідчить виконавчий лист суду за № 2-2056/09 від 16 лютого 2010 року, який був пред`явлений до виконання в Староміський відділ ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький) та на підставі якого стягується 20 % із заробітної плати ОСОБА_1 на погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору, однак незважаючи на викладену обставину банк подав заяву на вчинення виконавчого напису, чим здійснив подвійне стягнення заборгованості поза межами строку дії договору та строків позовної давності. Крім того, банком безпідставно було здійснено нарахування штрафу та пені після закінчення дії договору, оскільки кредитор після закінчення дії договору мав право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а вимог щодо стягнення пені та процентів банком заявлено не було. Також, приватним нотаріусом на час вчинення виконавчого напису керувався нормативно-правовим актом, який втратив чинність, оскільки перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 у редакції на час вчинення оспорюваного виконавчого напису стосується лише нотаріально-посвідчених договорів.

До того ж позивач зазначає, що виконавчий напис було вчинено особою, яка не мала на це повноважень, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2021 року, № 1358/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 квітня 2021 року, №2 та на підставі підпункту «е» пункту 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з неодноразовим порушення законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановленні рішенням судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю видане на ім`я ОСОБА_2 анульоване.

Вказане і стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Позивач просить визнати цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову було задоволено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в загальному позовному провадженні та до участі в справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т. В. та приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В.

Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Треті особи своїм пояснень не надали.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2021 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Дмитрійчук А.А. позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку визначеному чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 06 серпня 2007 року між позивачем та ВАТ «Комерційний Банк «Надра» укладений договір «Автопакет» №06/08/2007/840-АП\351 відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 6 748,00 доларів США строком до 06 серпня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_1 перед ВАТ «Комерційний Банк «Надра» зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 10 грудня 2009 року у справі №127/2-2056/09 позов ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ Надра Вінницьке регіональне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №06/08/2007/840-АП\351 від 06 серпня 2007 року в розмірі 50 886,82 грн, судового збору - 508,87 грн та 120,00 грн витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ.

На підставі вказаного рішення 16 лютого 2010 року стягувачу виданий виконавчий лист, який в подальшому був направлений на виконання до Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

13 лютого 2020 року постановою головного державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дзюбенком С. М. звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно до виплати загальної суми боргу в розмірі 55 015,49 грн, яку остання отримує у КЗ «ЗШ І-ІІІ ступенів №32 ВМР»(а.с.34).

З листа Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 18 травня 2021 року, № 26230/18-25/30 слідує, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження № 59941594 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувачів заборгованостей. Дане виконавче провадження об`єднує в собі два провадження № 49955523 з виконання виконавчого листа № 2-5056/09 від 16 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 51515,69 грн та виконавчого провадження №49480535 з виконання виконавчого листа № 2-5055/09 від 16 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості в розмірі 57672,16 грн. На даний час заборгованість не погашена в повному обсязі та в процесі виконання даних виконавчих листів із заробітної плати ОСОБА_1 проводиться примусові відрахування(а.с.35).

04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5736, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №06/08/2007/840-АП\351, укладеним 06 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Надра». Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Комерційний Банк «Надра» за вказаним кредитним договором є ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26 серпня 2020 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26 серпня 2020 року по 19 жовтня 2020 року, загальна сума заборгованості становить 130149,83 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 48 779,63 грн; заборгованості за відсотками – 45 166,95 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 35 903,25 грн та плати за вчинення виконавчого напису – 300,00 грн(а.с.20).

На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Турським О. В. 17 червня 2021 року відкрите виконавче провадження №65839187 (а.с.29).

29 жовтня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, а саме на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконаного збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 143 564,81 грн(а.с.32).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Тобто, виконавчий напис було вчинено 04 грудня 2020 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Укладений між позивачем та ВАТ «Комерційний Банк «Надра» кредитний договір №06/08/2007/840-АП\351 від 06 серпня 2007 року (а.с.22-28), який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Даний висновок відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі №910/10374/17.

Що стосується безспірності заборгованості суд звертає увагу на те, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком та нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі №201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі №285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Однак, розмір боргових зобов`язань позивача перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який визначений у виконавчому написі нотаріуса, в сумі 45 166,95 грн не є безспірним, оскільки відсотки були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору за період 26 серпня 2020 року по 19 жовтня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Слід звернути увагу, що, як вказувалося, сторони обумовили розмір процентів в розмірі 12,9% річних, що підтверджується договором, який підписаний сторонами та дійсно містять умови нарахування відсотків за користування кредитними коштами в погодженому розмірі у фіксованій ставці в межах строку кредитування. При цьому умови договору не містять погоджених положень щодо нарахування та сплати процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Однак, розрахунок заборгованості по процентам, зазначений у виконавчому написі, проведений за період з 26 серпня 2020 року по 19 жовтня 2020 року. В той же, як слідує з умов кредитного договору, сторони погодили строк кредитування до 06 серпня 2014 року.

Таким чином, нарахування процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц.

Так у постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після закінчення строку кредитування позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитором повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

З огляду на наведене Велика Палата ВС зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд звертає увагу також на норми ст. 1050 ЦК України якими передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, кредитор має право на отримання гарантій неналежного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, однак таких вимог банк не заявляв.

Також, слід звернути увагу, що відповідачем не надано будь-яких заперечень, аргументів та доказів на спростування доводів позивача про відсутність підтвердження безспірності заборгованості, зокрема, і в частині нарахування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Штрафні санкції визначені за період з 26 серпня 2020 року по 19 жовтня 2020 року.

В той же час, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Вказані положення набрали чинності 04.07.2020.

У силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 та надалі його дію продовжено.

Відтак, починаючи з 12.03.2020, позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії карантину.

Вказані обставини також свідчать про те, що сума, яка визначена у виконавчому написі та підлягає стягненню з ОСОБА_1 , не є безспірною.

Крім того, слід зауважити, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Слід також зазначити, що відповідач не спростував доводи позивача і не надав доказів того, що позивач отримав вимогу про усунення порушень за кредитним договором, а отже позивач був позбавлений можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості.

За таких обставин у приватного нотаріуса об`єктивно були відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом видачі виконавчого напису.

Крім того, судом установлено, що наказом Міністерства юстиції від 14 квітня 2021 року, №1358/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 квітня 2021 року, №2 та на підставі підпункту «е» пункту 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з неодноразовим порушення законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановленні рішенням судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю видане на ім`я ОСОБА_2 анульоване.

Виконавчий напис було вчинено 04 грудня 2020 року, тобто після анулювання свідоцтва.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат» анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є підставою для припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

З наведеного слідує, що вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, яка може вчинятися лише нотаріусом, тобто особою, яка має діюче свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

В той же час оспорюваний виконавчий напис вчинено особою, яка не мала права на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем доказів на спростування вказаних доводів позивача щодо безпідставного стягнення заборгованості за кредитним договором не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1362,00 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 грудня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №5736, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №06/08/2007/840-АП/351 від 06 серпня 2007 року в загальній сумі 130 149,83 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 1362,00 грн судового збору.

Роз`яснити сторонам, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків); такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення, зважаючи, що сторона позивача зробила про це заяву в установленому порядку.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення (складення). Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення (складення) рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», адреса: м. Київ, провулок Ковальський,19,офіс 147, код ЄДРПОУ 40340222,

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського,19 ,

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, м. Вінниця,вул. Герої Крутів,4-В, прим.47.

Суддя: