Рішення № 10263732, 30.04.2010, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 2 1830/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2010 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ? Мусієвського Є.П.

при секретарі ? Пелещишин І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтранс» до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по комунальним витратам в розмірі 3400 грн., державне мито в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ 120 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між відповідачем та Львівською обласною радою Спілки наукових та інженерних обєднань України, правонаступником якої є він, 11.04.1994 р. було укладено договір про співпрацю відповідно до якого відповідач зобовязаний здійснювати часткову компенсацію комунальних витрат в розмірі 100 грн. щомісячно, однак відповідач свого обов'язку не виконав, що змусило звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав покликаючись на мотиви позовної заяви, та доповнив, що на підставі договору про співпрацю від 11.04.1994р., укладеного між відповідачем та Львівською обласною радою Спілки НІО України, відповідач мав право користуватися актовою залою будинку по вул. Драгоманова, 48 у м. Львові, у т.ч. зберігав там своє майно. Отже, договір про співпрацю від 11.04.1994р. є договором найму приміщення актового залу, тому ліквідація Львівської обласної ради Спілки НІО України не припинила правовідносин відповідача і нового власника приміщення-позивача згідно, однак відповідач до даного часу ухиляється від виконання свого обовязку сплатити часткову компенсацію комунальних витрат так як стороною по договору про співпрацю є Львівська обласна рада Спілки НІО України, а не Спілка НІО України, що покладає на відповідача зобов'язання передбаченого договором, просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позову не визнав та пояснив, що відповідачем було укладено договір про співпрацю від 11.04.1994р. з Всеукраїнською Спілкою НІО України, а не з Львівською обласною радою Спілки НІО України, яка відчужила даний будинок позивачу, ніколи його не орендувала, не мала права на його приватизацію, незаконно набула право власності на будинок, а тому не вправі була відчужувати його позивачу, зазначене покликаючись на те, що орендарем цього будинку була Всеукраїнська Спілка НІО України, а Львівська обласна рада Спілки НІО України на той час не була навіть юридичною особою, крім того остання була ліквідована ще в 2007 році, а відтак, припинив свою дію і договір про співпрацю від 11.04.1994р., а договір оренди між сторонами ніколи не укладався. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до договору про співпрацю від 11.04.1994р. /а. с. 6-8/ сторонами даного договору зазначено відповідача та Спілку наукових та інженерних обєднань України (Спілка НІО України), однак, як вбачається зі змісту вказаного договору, він був підписаний не посадовими особами Спілки НІО України, а заступником голови Львівської обласної ради даної спілки ОСОБА_4., який діяв від імені Львівської обласної ради Спілки НІО України згідно повноважень, визначених Розподілом обовязків серед членів Президії Ради Спілки НІО Львівської області від 15.06.1991р. /а.с. 41-42/, а сам договір містив реквізити, юридичну адресу, номер рахунку та код ЗКПО саме Львівської обласної ради Спілки НІО України та засвідчений її печаткою. Доказів наявності у ОСОБА_4 повноважень представляти Всеукраїнську Спілку НІО України суду не надано, а з матеріалів справи не вбачається факту укладення даного договору вказаною особою від імені Спілки НІО України. Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною договору про співпрацю від 11.04.1994 р. була не Спілка наукових та інженерних обєднань України, а Львівська обласна рада спілки наукових та інженерних обєднань України, чим спростовуються посилання відповідача.

Не підтверджується матеріалами справи також покликання відповідача про те, що станом на дату укладення зазначеного договору Львівська обласна рада Спілки НІО України не була орендарем нежитлових приміщень будинку по вул. Драгоманова, 48 у м. Львові, оскільки з договору №2791 від 08.11.1993р. на оренду нежитлових приміщень (переоформлення) /а.с. 47-49/ вбачається що, він був укладений між орендодавцем, зазначеним як Львівська міська рада народних депутатів, Фонд комунального майна м. Львова та орендарем, зазначеним як Спілка наукових та інженерних обєднань України (Спілка НІО України). Із змісту ж даного договору випливає, що він був підписаний головою Львівської обласної ради Спілки НІО України ОСОБА_5, який діяв згідно повноважень, визначених Розподілом обовязків серед членів Президії Ради Спілки НІО Львівської області від 15.06.1991р. і не був наділений повноваженнями представляти Спілку НІО України, що підтверджується записом у вказаному договорі на підставу його повноважень. Так, ОСОБА_5 діяв на підставі статуту Спілки НІО України, перереєстрованого Міністерством юстиції України 23.11.1992 р., згідно із п. 4.21 якого, в регіонах України створюються первинні організації Спілки НІО України, діяльність яких регламентується даним чи власними статутами. Таким чином, ОСОБА_5 при укладенні договору діяв від імені первинної організації Львівської обласної ради Спілки НІО України. Зазначене також підтверджується тим, що договір містить реквізити, адресу, номер банківського рахунку саме Львівської обласної ради Спілки НІО України, а також скріплений її печаткою. Матеріали справи свідчать, що саме Львівська обласна рада Спілки НІО України виконувала умови вказаного договору, сплачувала орендну плату, забезпечувала внесення змін до вказаного договору, а орендодавець приймав таке виконання. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що орендарем за договором №2791 від 08.11.1993 р., на оренду нежитлових приміщень була Львівська обласна рада спілки наукових та інженерних обєднань України, а не Спілка наукових та інженерних обєднань України.

Посилання відповідача на те, що Львівська обласна рада спілки наукових та інженерних обєднань України не могла бути стороною зазначених договорів, оскільки на дату їх укладення не була зареєстрована як юридична особа, не відповідає матеріалам справи та нормам законодавства, яке регулювало відповідні відносини.

Відповідно до статуту Спілки НІО України, затвердженого конференцією наукових та інженерних обєднань України 30.11.1990р. /а.с.30-33/ Спілка НІО України є правонаступником Української республіканської організації Спілки наукових та інженерних товариств СРСР. З даного статуту також вбачається, що для виконання завдань Спілки НІО України в регіонах республіки створюються обласні, міські, районні й первинні організації Спілки НІО України, діяльність яких регламентується цим Статутом чи власними статутами. Згідно вказаного статуту Ради Спілки НІО України в особі їх виконкомів є юридичними особами, мають розрахункові рахунки в банку, печатки, штампи з назвами своїх організацій, символіку, яку затверджують Ради Спілки НІО України. Статут Спілки НІО України в перереєстрованій 23.11.1992р. редакції також передбачає, що в регіонах України створюються обласні організації Спілки НІО України, діяльність яких може регламентуватися статутом всеукраїнської організації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням установчих зборів повноважних представників науково-технічних товариств Львівської області від 15.05.1991р. /а.с.40/ було створено Львівську обласну спілку наукових і інженерних обєднань України, яка у своїй роботі керувалася Статутом Спілки наукових та інженерних обєднань України, зареєстрованого Міністерством юстиції УРСР 06.03.1991р. за №47 та стала правонаступником Львівського обласного правління Спілки наукових і інженерних товариств СРСР.

Згідно із ч. 2 ст. 28 ЦК УРСР, громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому статутом. Відповідно із ч. 2 ст. 26 ЦК УРСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. І лише у випадку, якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації. З Протоколу-стенограми установчих зборів повноважних представників галузевих науково-технічних товариств Львівської області від 15.05.1991р. /а.с.35-39/ вбачається, що даними зборами крім прийнятого рішення про створення обласної організації було обрано голову обласної Ради (ОСОБА_5.) та голову виконкому (ОСОБА_4.). Наявне в матеріалах справи Рішення про створення Львівської обласної спілки наукових та інженерних обєднань України від 15.05.1991р. /а.с.40/ підписане головою Львівської обласної ради Спілки НІО України ОСОБА_5 та скріплено гербовою печаткою Львівської обласної ради спілки НІО України. Таким чином, з наявних документів вбачається, що 15.05.1991р. компетентним органом (установчими зборами) у відповідності з всеукраїнським Статутом було утворено територіальну громадську організацію Львівська обласна рада спілки наукових та інженерних обєднань України, яка набула статусу юридичної особи.

Відтак, Львівська обласна рада Спілки НІО України мала статус юридичної особи на дату укладення договору №2791 від 08.11.1993р. на оренду нежитлових приміщень та договору про співпрацю від 11.04.1994р. Цей факт не спростовує та обставина, що Свідоцтво про реєстрацію Львівської обласної ради Спілки НІО України як обєднання громадян за №478 було видано державним органом незалежної України лише 02.10.1997р., оскільки на час створення Львівської обласної ради Спілки НІО України в 1991 році ще не набрав чинності Закон України «Про обєднання громадян», який передбачав обовязкову реєстрацію громадських обєднань для набуття ними статусу юридичних осіб. З наявних у матеріалах справи листів Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 05.01.2010р. та 02.04.2010р. /а.с.55/ також випливає, що вже станом на 01.01.1994р . Львівська обласна рада Спілки НІО України була юридичною особою з кодом ЗКПО 05426726.

Крім того, згідно із п. 1.9 статуту Львівської обласної ради Спілки НІО України, погодженого 04.10.2005р. Управлінням юстиції Львівської області, Львівська обласна рада Спілки НІО України є правонаступником Львівської обласної ради науково-технічних товариств СРСР та Львівської обласної ради спілки наукових та інженерних обєднань УРСР і факт такого правонаступництва доведений в судових засіданнях /а.с.52-54/. Вищезазначене підтверджується, зокрема, лист Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та 05.03.2010р. /а.с. 57/ з якого вбачається, що банківська юридична справа Львівської обласної ради Спілки НІО України містить установчі та інші документи її правопопередників - Львівського обласного правління спілки наукових і інженерних товариств СРСР та Львівської обласної ради науково-технічних товариств СРСР, дані організації користувались тими самими банківськими рахунками та іншими реквізитами. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих за №304, ще 16.06.1977р. /а.с. 46/ приміщення по вул. Драгоманова, 48 були передані в оренду Львівській обласній раді науково-технічних товариств, правонаступником якої є Львівська обласна рада Спілки НІО України.

Не знаходить підтвердження у матеріалах справи також посилання відповідача на порушення закону, допущені у процесі приватизації будинку по вул. Драгоманова, 48 Львівською обласною радою Спілки НІО України. Так, з заяви про приватизацію та інших наявних документів вбачається, що вони були подані на бланках Львівської обласної ради Спілки НІО України та за підписом її посадових осіб або представників. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані документи були подані від імені Львівської обласної ради Спілки НІО України, а не від імені Всеукраїнської Спілки наукових та інженерних обєднань України, що не суперечать чинному законодавству.

Ухвалою Львівської міської ради № 3057 від 29.12.2005р. “Про приватизацію обєктів комунальної власності способом викупу” (п. 68 додатку) /а.с. 58/, з урахуванням п. 1.4 ухвали Львівської №3409 від 16.03.2006р. “Про внесення змін до ухвали міської ради від 29.12.2005р. №3057” /а.с. 60/ Львівську обласну раду Спілки НІО України було включено як покупця обєкту по вул. Драгоманова, 48 у м. Львові способом викупу. Ухвалою Львівської міської ради №3401 від 16.03.2006р. “Про встановлення ціни продажу обєктів комунальної власності” /а.с. 61/, було затверджено ціну продажу вказаного обєкту. Зазначені ухвали відповідають вимогам закону, були реалізовані у встановленому порядку, передбачені законодавством підстави для їх неприйняття до уваги як таких, що суперечать законодавству, відсутні.

Вичерпний перелік підстав для приватизації обєктів способом викупу містить ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” яка, в редакції станом на дату існування спірних відносин, передбачала, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна". Будинок по вул. Драгоманова, 48 у м. Львові ухвалою Львівської міської ради №3057 від 29.12.2005 р. “Про приватизацію обєктів комунальної власності способом викупу” був включений до переліку обєктів, які підлягають приватизації способом викупу.

04.04.2006р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (продавець) та Львівською обласною радою Спілки НІО України (покупець) був укладений договір №1500 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу /а.с. 63-64/. Договір належно виконаний сторонами і на його підставі у Львівської обласної ради Спілки НІО України виникло право власності на обєкт приватизації. Передбачені у ст. ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання такого договору нікчемним відсутні. З матеріалів справи не вбачається також підстав для недійсності вказаного договору, на які посилається відповідач.

06.05.2006 р. між позивачем (іпотекодержатель) та Львівською обласною радою Спілки НІО України (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки /а.с. 67-68/, яким забезпечувалось виконання зобовязань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя, що виникли на підставі договору від 03.05.2006р. безпроцентної цільової позики/а.с. 66/. З матеріалів справи вбачається, що у звязку із невиконанням Львівською обласною радою Спілки НІО України своїх зобовязань, позивач правомірно набув право власності на вказаний будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.06.2006р. /а.с.10/ Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2007р. Львівська обласна рада Спілки НІО України була ліквідована.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається лише на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Суд приходить до висновку, що позивач підставно, у відповідності до закону набув право власності на будинок по вул. Драгоманова, 48 у м. Львові і ТзОВ «Хімтранс» є добросовісним набувачем даного нерухомого майна, а покликання відповідача на можливу протиправну домовленість представників Львівської обласної ради Спілки НІО України та позивача при укладенні договору іпотеки від 06.05.2006 р. не підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 430 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення зазначеного договору, за договором про сумісну діяльність сторони зобовязуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. За своїм змістом договір від 11.04.1994р. належить саме до договорів про сумісну діяльність і не є договором оренди, у звязку із чим позивач безпідставно посилається на ч. 1 ст. 770 ЦК України, якою регулюються правовідносини майнового найму. Отже, позивач не має права на компенсацію комунальних витрат згідно цього договору, який припинив дію в звязку з ліквідацією сторони ? Львівської обласної ради Спілки НІО України, тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 8, 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” ст.ст. 26, 28, 430 ЦК УРСР, ст. 328 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтранс» до ОСОБА_3 про стягнення боргу ? відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження, а після подачі заяви протягом 20-ти днів апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції, який ухвалив дане рішення.

Суддя