Рішення № 102636052, 21.01.2022, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7024/20

Провадження № 2/645/108/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого-судді – Іващенко С.О.

Секретаря судового засідання – Костенко Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, 3-я особа: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, яким просить визнати дійсним договір № НВ-593 купівлі-продажу від 15 вересня 1997 року житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , укладений між позивачем ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_2 , як продавцем, зареєстрований на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15 вересня 1997 року на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» (на даний час Універсальна біржа «Україна»), вона придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час проїзд Смілянський). При укладанні договору купівлі-продажу сторони домовилися про всі істотні умови, що відображено в підписаному договорі № НВ-593 від 15.09.1997 року. При цьому, були виконані всі умови договору, крім нотаріального посвідчення, продавці отримали гроші і передали позивачу всі документи і ключі від житлового будинку. Вказаний договір 22.09.1997 року був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний № 55300. Позивач зазначає, що на теперішній час вона вирішила розпорядитися своєю власністю, однак нотаріусом було їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально не посвідчений, на даний час його нотаріально посвідчити не можливо у зв`язку з тим, що продавець ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, це і стало приводом для звернення позивачки до суду із зазначеним позовом.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо): не застосовувались.

Позивач надала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідачем по справі був наданий відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку з відсутністю письмової відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, відсутністю інформації щодо можливих спадкоємців продавця за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 та недоведеністю порушення прав позивача.

Третя особа не направляла пояснення по справі.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 вересня 1997 року на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» (на даний час Універсальна біржа «Україна») між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_3 , з другої сторони, був укладений договір купівлі-продажу № НВ-593 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час проїзд Смілянський).

Відповідно до п.9 Договору купівлі-продажу – на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Положенням п.9 даного Договору передбачено, що подальшого його нотаріального посвідчення не потрібно.

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» №1954-12 від 10.12.1991року (в редакції чинної на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

При укладанні договору купівлі-продажу від 15.09.1997 року сторони керувались ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», а тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Але цей закон вступив у протиріччя з нормою цивільного законодавства, яка дяла на час укладення договору купівлі-продажу - ч.1 ст.227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 15 вересня 1997 року, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ч.2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу житлового будинку від 15 вересня 1997 року був підписаний сторонами правочину - продавцями та покупцем, зареєстрований на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» (на даний час Універсальна біржа «Україна»), реєстровий № НВ-593, підписаний Президентом Харківської товарної біржи та посвідчений гербовою печаткою.

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін (п.4 Договору) товар продано за 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот гривень), які покупцем було сплачено до реєстрації угоди на Біржі.

При цьому продавець житлового будинку засвідчив своїм підписом, що відчужувана ними нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться (п.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 цього договору правовстановлюючими документами на житловий будинок у продавців було Свідоцтво про право власності на житло, яке видано ЖЕД Фрунзенського району від 13.10.1988 року на підставі рішення Фрунзенського райвиконкому від 07.07.1988 року, реєстраційний № 196/11, яке зареєстроване в бюро технічної інвентаризації міста Харкова 15.11.1988 року.

Відповідно до п.6 Договору - витрати, пов`язані з реєстрацією цього договору купівлі-продажу, було покладено на покупця.

Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час проїзд Смілянський) зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22 вересня 1997 року.

За правилом ст.47 ЦК Української РСР – нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною в цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.05.2020 року у справі № 661/3706/17 (провадження № 61-37644св18).

Як було зазначено у рішенні вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

На теперішній час у позивача виникла необхідність у відчужені належного їй на праві власності житлового будинку, однак нотаріусом, в усній формі, було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що спірний договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально і зробити це на даний час можливість відсутня у зв`язку з тим, що продавець за договором - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу житловий будинок з надвірними будівлями, укладений 15 вересня 1997 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з другої сторони, відповідав волі сторін, умови договору ними виконані у повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, тому позивач на підставі ст.ст.128, 153 ЦК України та ст.49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і правомірно володіє ним. Право власності позивача на даний житловий будинок ніким не оспорюється.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладання вищевказаного договору купівлі-продажу житлового будинку та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору № НВ-593 купівлі-продажу від 15 вересня 1997 року житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_3 , як продавцем та зареєстрованого на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна».

Також суд вважає доведеним факт неможливості нотаріального посвідчення спірної угоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , що підтверджено матеріалами справи – копією свідоцтва про смерть, виданого 04.03.2003 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції.

Таким чином суд вважає, що позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права тому, що іншим чином визнати угоду дійсною їй не надається можливим.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2 ст.5 ЦПК України).

Водночас, як правило суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Застосування конкретного способу захисту цивільного правазалежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Враховуючі наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-13,76-81,89, 158, 264-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, 3-я особа: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір № НВ-593 купівлі-продажу від 15 вересня 1997 року житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_3 , як продавцем та зареєстрований на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Харківська міська рада, 61200, м.Харків, майдан Конституції,7, ЄДРПОУ: 04059243.

Третя особа: Універсальна біржа «Україна», ЄДРПОУ: 23331780, місцезнаходження: 61200, м.Харків, майдан Конституції,1, Палац Праці, під`їзд 7, поверх 5.

Суддя -