Ухвала суду № 102634629, 18.01.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/260/22

Провадження № 2/210/889/22

У Х В А Л А

іменем України

"18" січня 2022 р.

Суддя Дзержинського районного суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., перевіривши матеріали позовної заяви Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50050,Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.ХХІІ Партз`їзду, буд.6, кв.46) до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, буд. 1), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул.Митрополита В.Липківського, буд.35) про зобов`язання дотримуватися умов Галузевої угоди та Генеральної угоди та про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Незалежна первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» ( ідентифікаційний код юридичної особи 37664631) звернувся до суду 14.01.2022 року з вищезгаданою позовною заявою, в якій просить суд:

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ідентифікаційний код юридичної особи 24432974) дотримуватися

вимог законодавства України щодо забезпечення гарантій працівників Публічного акціонерного

товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» та не допустити вивільнення (скорочення) працівників при реорганізації підрозділів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» у

зв`язку з неможливістю провадити діяльність у Коксохімічному виробництві. Проммайданчику №1 та Проммайданчику №2;

- визнати протиправними дії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ( ідентифікаційний код юридичної особи 43672853) щодо порушення гарантованих прав на працю, шляхом бездіяльності пов`язаної з невидачеюдозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря існуючих джерел викидів Коксохімічного виробництва Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- визнати протиправними дії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

щодо порушення гарантованих прав на працю, шляхом бездіяльності пов`язаної з невидачею

дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря існуючих джерел викидів

Проммайданчика №1 Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- визнати протиправними дії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

щодо порушення гарантованих прав на працю, шляхом бездіяльності пов`язаної з невидачею

дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря існуючих джерел викидів

Проммайданчика №2 Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Позов пред`явлено до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за правилами цивільної юрисдикції.

Перевіривши позов та додані до нього документи з метою визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд приходить до наступних висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Таким чином, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Предметом позову у цій справі ( перша позовна вимога) є зобов`язання відповідача щодо забезпечення гарантій працівників підприємства та недопущення вивільнення (скорочення) працівників. Забезпечення соціальних та трудовий гарантій передбачено Галузевою угодою та Генеральною угодою.

28 липня 2011 року Міністерством праці та соціальної політики України зареєстровано за номером 40 Галузеву угоду гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 року, до якої 24.11.2011 року приєдналося ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» шляхом підписання спільної заяви.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від 15 вересня 1999 року

№ 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, – через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України).

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки – добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України від 03 березня 1998 року № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

Зокрема, статтею 7 указаного Закону передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені статтею 9 цього Закону – трудовим арбітражем.

При цьому за статтею 13 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та статті 44 Конституції України є страйк.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що сторонами цього спору ( перша позовна вимога) є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник щодо дотримання гарантій передбачених Галузевою угодою та Генеральною угодою.

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних – це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Зазначена вище позиція відповідає правовим висновкам ВП ВС від 01 жовтня 2019 року у справі № 916/2721/18 (номер судового провадження: 12-64гс19), від 03 липня 2019 року справа № 761/33069/16-ц (провадження № 14-3цс19), враховуючи положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак , з урахуванням викладеного, позовна вимога до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» – не може бути розглянута за правилами позовного провадження.

Щодо стосується позовних вимог до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 р. № 614 , Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки;формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;формування державної політики: у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів; у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення (далі - поводження з радіоактивними відходами); щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Таким чином, позовні вимоги до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки спір виник між юридичною особою та органом виконавчої влади, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього органу (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Вказані обставини свідчать про відсутність передумов для відкриття провадження у справі за заявленим позовом та являються підставою для відмови у відкритті провадження у справі в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 9080, 00 грн., який зараховано до бюджету 29.12.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 186, 258 - 260 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження за позовною заявою Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про зобов`язання дотримуватися умов Галузевої угоди та Генеральної угоди та про визнання дій протиправними - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до статті 7 указаного Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» - розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені статтею 9 цього Закону – трудовим арбітражем.

Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому позивач має право звернутися до Дніпровського окружного адміністративного суду.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд.№1 повернути позивачу Незалежній первинній профспілковій організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» ( ідентифікаційний код юридичної особи 37664631) суму сплаченого судового збору в розмірі 9080 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), згідно з платіжним дорученням №0.0.2399554838.1 від 29 грудня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р. Є. Скотар