Рішення № 102634506, 21.01.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8158/21

(2-а/199/2/22)

РІШЕННЯ

іменем України

21.01.2022 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що постановою РАП №297897800 до повідомлення серії ІД №00366641 головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубовика Ю.І. від 07.06.2021 на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що 28.04.2021 року о 16 год. 02 хв. транспортним засобом Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Д1006, вул. Харківська від Магдебурзького права (вул. Гопнер) до вул. Глинки м. Дніпро з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Вказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою з наступних підстав.

На час прийняття оскаржуваної постанови (07.06.2021) у м. Дніпрі були затверджені тарифи рішенням виконкому міської ради 573 від 03.06.2021, тобто вони не діяли станом на 28.04.2021 (день винесення повідомлення ІД № 00366641), а попередні рішення виконавчого комітету міської ради з цього приводу були визнані протиправними та скасовані у судовому порядку. Отже, на переконання позивача, за відсутності затверджених тарифів відсутні підстави для оплати за користування майданчиком для паркування транспортних засобів.

Як зазначається позивачем, тарифи на користування послугами майданчиками для платного паркування на території м. Дніпра були встановлені: рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.04.11 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську» та рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1231 від 28.09.11, № 943 від 05.12.17, № 323 від 24.04.18, № 1039 від 23.10.18. № 743 від 23.07.19, № 253 від 18.02.20 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.04.11 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську»; рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.08.20 № 882; рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.09.20 № 90/60.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.09.20 № 90/60 було скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.08.20 № 882.

У свою чергу, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.09.20 №90/60 було скасовано у судовому порядку рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 р.

Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.04.11 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.11 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» визнані протиправними та не чинними у судовому порядку (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.20 у справі № 160/12303/19).

Отже, як вказує позивач, станом на час притягнення до адміністративної відповідальності не існувало рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на паркування, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для оплати послуг паркування з огляду на те, що такі послуги оплачуються, виходячи із тарифів, установлених виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством.

Також в обґрунтування позову позивач зазначає, що паркувальний майданчик не був позначений належним чином, відповідно це не дозволило пересвідчитися в тому, що користування відбувається саме платним майданчиком. Фотографії, розміщені на сайті Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, не підтверджують факту скоєння правопорушення, оскільки не підтверджують факт наявності суцільної синьої (блакитної) смуги на проїзній частині і відповідних дорожніх знаків (з табличками), що позначають майданчик для платного паркування, та які б відповідали вимогам національного стандарту.

Позивач також вказує, що не було дотримано процедуру при винесенні оскаржуваної постанови, оскільки було порушено вимоги ст.ст. 251,252,280 КУпАП.

Позовна заява містить вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.

Позивач не скористалася правом брати участь у судовому засіданні; в окремо поданій заяві просила розглядати справу у її відсутність.

Відповідач не скористався правом брати участь у судових; у відзиві на позовну заяву зазначив, що 28.04.2021 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубовиком Юрієм Івановичем (далі - інспектором з паркування) було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 на паркувальному майданчику Д1006, за адресою вул. Воскресенська, 3-13, м. Дніпро, чим було порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 року.

У відповідності до положень статті 142 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано:

1)дату порушення 28.04.2021 року;

2)місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурського права до вул. Глинки;

3)географічні координати: 48.464135, 35.050483;

4)час вчинення порушення: 16.02 (16 год. 02 хв.).

Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у частині першій статті 142 КУпАП на місці вчинення правопорушення (яка є суб`єктом правопорушення), інспектором з паркування у повній відповідності до вимог ст. 2791 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД №00366641 на лобовому склі транспортного засобу.

Після встановлення відповідальної особи, 07.06.2021 року інспектором з паркування було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №297897800 згідно з ч. 5 ст. 2791, ст.ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказана постанова надсилається відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до ч. 7 ст. 2791 КУпАП.

Щодо посилань позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі 160/10500/20.

Згідно з вимогами ст. 265 КАС України, з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі 160/10500/20 набрало чинності лише 15.06.2021 року, а відповідно до 15.06.2021 року мав законну силу п. 3 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», правопорушення вчинено позивачем 28.04.2021 року, а постанова серії РАП №297897800 винесена 07.06.2021 року, тобто до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі 160/10500/20.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тобто, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин п. 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у місті Дніпрі» був діючими і таким, що підлягав обов`язковому застосуванню та не відміняє факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке законом передбачена відповідальність.

Щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 1521 КУпАП, то у відзиві зазначається, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 1521 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Відповідно до ч. 4 Примітки до вказаної статті під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбуваються під час виїзду з майданчика).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.

Як зазначається у відзиві, інспектором з паркування було зроблено фотофіксацію обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення 28.04.2021; 2) місце розташування транспортного засобу та майданчика для платного паркування по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурського права до вулиці Глинки; 3) географічні координати: 48.464135, 35.050483; 4) час вчинення порушення: з 15:48 (15 год. 48 хв.) до 16:02 (16 год. 02 хв.), тобто більше 10 хвилин.

Зазначена фотофіксація, у відповідності до вимог ст. 283 КУпАГІ, розміщена на веб-сайті та є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Відповідно до вимог п. 13, 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 року відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

На матеріалах фотофіксації чітко вбачаються суцільні сині (блакитні) смуги відповідно до вищевказаних вимог.

На дату скоєння позивачем адміністративного правопорушення 28.04.2021 року, оператором майданчику для платного паркування за адресою м. Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурського права до вул. Глинки, визначено ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ».

Відповідно до доказів наданих ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» на майданчику для платного паркування за адресою: місто Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурського права до вул. Глинки, було встановлено та підключено до автоматизованої системи контролю оплати паркування 2 паркомати, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Вказаний майданчик обладнано відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМ України від 03.12.2009 року №1342, що підтверджується листом погодження схеми організації дорожнього руху від 19.12.2019 року №13724/41/19/01-2019 та погодженою схемою організації дорожнього руху майданчика для паркування за вказаною адресою (вказані докази додано до відзиву). На вказаних документах чітко видно відповідні інформаційні знаки про способи та порядок оплати вартості послуг за користування майданчиками для платного паркування, дорожні знаки і розмітку.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач посилається на те, що на час виникнення спірних правовідносин п. 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.20 № 90/60 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у місті Дніпрі» був діючим і таким, що підлягав обов`язковому застосуванню та не відміняє факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке законом передбачена відповідальність. При цьому відповідач посилається на ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, але відповідач не у повному обсязі процитував ст. 58 Конституції України, оскільки в повному обсязі ч. 1 ст. 58 Конституції України виглядає так: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи», отже, на переконання позивача, в даному випадку заперечення відповідача безпідставні.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Як встановлено судом на підставі відповідної постанови, постановою (РАП №297897800 до повідомлення серії ІД №00366641) на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Згідно з оскаржуваною постановою, 28.04.2021 року о 16 год. 02 хв. транспортним засобом Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Д1006, вул. Харківська від Магдебурзького права (вул. Гопнер) до вул. Глинки м. Дніпро з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП (а.с. 4).

Правовідносини виникли із дій суб`єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.

Дослідив докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342), місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; паркування транспортних засобів паркування - це розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Згідно з абз. 2 п. 26 Правил № 1342, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Частиною 1 ст. 152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

У примітці до статті 152-1 КУпАП роз`яснено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Відповідно до примітки до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підтвердження факту фіксації місця та часу розташування транспортного засобу позивача, відповідачем було надано суду копії: фотознімків транспортного засобу, з яких вбачається транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 та момент вчинення правопорушення, на яких зафіксовано: 1) дату порушення 28.04.2021; 2) місце розташування транспортного засобу та майданчика для платного паркування по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурського права до вулиці Глинки; 3) географічні координати: 48.464135, 35.050483; 4) час вчинення порушення: з 15:48 (15 год. 48 хв.) до 16:02 (16 год. 02 хв.), тобто більше 10 хвилин. З наданих фото також вбачається, що на паркувань не місце позначено білими смугами та блакитною смугою на бордюрі.

На підтвердження факту встановленої вартості послуг за паркування та щодо організації паркування транспортних засобів, організації дорожнього руху при влаштуванні майданчику для паркування транспортних засобів станом на 28.04.2021 року відповідач надав суду:

- витяг з рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2020 року № 254 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» та додаток до нього;

- витяг з рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 року № 1272 «Про впровадження у межах м. Дніпрі автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування»;

- витяг з рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі;

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів .

За судового розгляду було встановлено, що оскаржувана постанова містить вказівку на те, що фотозйомка була здійснена за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K80V2.

Відтак, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, надав фотознімки подій, зафіксованих оскаржуваною постановою, із зображенням транспортного засобу із зазначенням місця та часу фіксації порушення.

При зверненні до суду із вказаним позовом, позивач також посилалася на те, що 15.06.2021 року набрало законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі № 160/10500/21 про визнання протиправним та нечинним пункту 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів м. Дніпрі», яким скасовано оплату за паркування в м. Дніпрі, а тому на її переконання, вона в розумінні ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи».

Втім, суд не знаходить слушними такі доводи позивача, виходячи з наступного.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, яке набрало законної сили 15.06.2021 р. (справа № 160/10500/20) в адміністративній справі за позовною заявою Громадської організації «Платформи Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» про визнання протиправними та нечинними рішень, частково задоволено позовну заяву Громадської організації «Платформи Громадський Контроль»; визнано протиправним та нечинним пункт 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96244318).

В свою чергу, рішення Дніпровської міської ради є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування та у п. 3 якого встановлювався розмір місцевого збору - плата за паркування транспортних засобів, який був чинним на момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, тобто станом на 28.04.2021 року.

Водночас, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України в Рішенні про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, розтлумачив, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 розтлумачено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Так, частиною 1 статті 152-1 КУпАП визначено наступне правопорушення: «порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування», санкцією якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу.

Відтак, позивач не звільняється від відповідальності за порушення норм КУпАП, зокрема, ч. 1 ст. 152-1.

Суд також не визнає слушними твердження позивача про те, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.04.11 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 512 від 11.04.11 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» визнані протиправними та не чинними у судовому порядку (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі № 160/12303/19), а тому на час її притягнення до відповідальності не існувало рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на паркування, оскільки ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 р. зупинено дію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №160/12303/19 за позовом Громадської Організації "Платформа Громадський контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркт Сервіс Группе", про визнання протиправним та скасування рішення, до закінчення її перегляду в касаційному порядку (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92624649).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тому з урахуванням наявних в матеріалах справи фототаблиць, які є належними та допустимими доказами по справі, у відповідача були правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Суд приходить до висновку, що висновку, що надані відповідачем фотознімки подій 28.04.2021 року є належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки ними зафіксований факт користування позивачем майданчиком для платного паркування більше як 10 хвилин у відповідну добу користування та за судового розгляду встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП (вчинення адміністративного правопорушення), у зв`язку з чим, оскаржувана постанови була прийнята правомірно, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат (судовий збір), то на підставі ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 09.12.2021, то судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2-3, 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, ч. 5 ст. 139, ч. 1 ст. 143, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 241, ст. 242, ч. 1 та ч. 2 ст. 243, ст. 244, ч. 1 ст. 245, ст.ст. 246, 250, ч. 1 ст. 251, ст.ст. 255, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Повне судове рішення складене та підписане 21.01.2022 р

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї