Постанова № 10263376, 16.06.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 рокуСправа № 2а-749/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представника позивача Шишути Ю.В.,

представника відповідача Шептур Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сосна» (ТзОВ «Сосна») звернулося з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції (Камінь-Каширська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3 від 14 грудня 2009 року, посилаючись на такі обставини.

Камінь-Каширською МДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Сосна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2/23-1/35035021 від 19 червня 2009 року. На підставі акту перевірки відповідачем 01 липня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000882301/0, №0000842301/0, №0000101700/0. Після оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку вони були змінені рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області (ДПА у Волинській області) від 29 вересня 2009 року, з чим погодилась Державна податкова адміністрація України (ДПА України). 14 грудня 2009 року Камінь-Каширською МДПІ прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3, якими позивачу визначені податкові зобовязання : податковим повідомленням-рішенням №0001212301/3 за платежем «податок на додану вартість» (ПДВ) на суму 12013 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податковим повідомленням-рішенням №0001202301/3 за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 20610 грн.20 коп., з них за основним платежем 15779 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 4831 грн.20 коп.; податковим повідомленням-рішенням №0000101700/3 за платежем «податок з доходів найманих працівників» на суму 35335 грн.32 коп., з них за основним платежем 11778 грн.44 коп. і за штрафними (фінансовими) санкціями 23556 грн.88 коп.

Податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті незаконно з наступних підстав.

Основним видом діяльності ТзОВ «Сосна» є приймання від сільськогосподарських товаровиробників і населення та переробка продукції тваринництва.

В періоді, що перевірявся, позивач знаходився на загальній системі оподаткування та користувався пільгою зі сплати ПДВ. Так, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».

У грудні 2008 року ТзОВ «Сосна» реалізувало приватним підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 субпродукти від мясопереробки. Підприємцями проведена попередня оплата за мясопродукти відповідно на суми 73486 грн. 04 коп. і 154256 грн. 98 коп., однак ТзОВ «Сосна» відвантажено підприємцям товарів на суми відповідно 38220 грн.28 коп. і 118464 грн. 06 коп. та не включено до складу податкового зобовязання залишок коштів на суму 71058 грн.68 коп. ( 73486 грн.04 коп. - 38220 грн.28 коп. = 35265 грн.76 коп.; 154256 грн. 98 коп. - 118464 грн. = 35792 грн.92 коп.; 35265 грн.76 коп. + 35792 грн. 92 коп. = 71058 грн.68 коп.), в тому числі ПДВ за грудень 2008 року на суму 11843 грн. Ця сума ПДВ не була спрямована на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Не дивлячись на те, що в ході перевірки позивачем були надані відповідачу докази про повернення в січні 2009 року підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишку коштів відповідно на суму 35265 грн.76 коп. і 35792 грн.92 коп., відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001212301/3, яким визначив позивачеві податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на суму 12013 грн. штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням штрафної (фінансової) санкції 170 грн. за неподання позивачем окремої податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року (11843 грн. + 170 грн. = 12013 грн.).

Безпідставно податковим органом визначене податковим повідомленням-рішенням №0001202301/3 податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 20610 грн.20 коп., з них за основним платежем 15779 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 4831 грн.20 коп. ТзОВ «Сосна» у грудні 2008 року включено до складу валового доходу від продажу товарів приватним підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суми 38220 грн.28 коп. і 118464 грн. 06 коп., хоч підприємці здійснили попередню оплату на суми відповідно 73486 грн. 04 коп. і 154256 грн. 98 коп., тобто сума 59216 грн. залишок коштів від попередньої оплати підприємцями мясопродуктів (71058 грн. суму ПДВ 11843 грн. = 59215 грн.68 коп.) не була включена до складу валового доходу від продажу товарів, оскільки в січні 2009 року була повернута контрагентам. Однак, податковий орган донарахував податок на прибуток в розмірі 14804 грн. (25% від 59216 грн. = 14804 грн.) і штрафну (фінансову) санкцію. Крім того, 18 серпня 2008 року позивачем було закуплено у ОСОБА_5 одну голову молодняка великої рогатої худоби (ВРХ) по квитанції №393, за що сплачено 4680 грн., нараховано дотацію в розмірі 780 грн. Суму 4680 грн. правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат, однак податковий орган прийшов до висновку, що квитанція не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а тому відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума 4680 грн. не належить до складу валових витрат, тому донараховано суму податку на прибуток 975 грн. (4680 грн. дотація 780 грн. =3900 грн.; 25% від 3900 грн. = 975 грн.) і штрафну (фінансову санкцію).

Податковим повідомленням-рішенням №0000101700/3 відповідачем незаконно визначене ТзОВ «Сосна» податкове зобовязання за платежем «податок з доходів найманих працівників» на суму 35335 грн.32 коп., з них за основним платежем 11778 грн.44 коп. і за штрафними (фінансовими) санкціями 23556 грн.88 коп. Так, ТзОВ «Сосна» у 2008 році здійснювало закупівлю ВРХ від фізичних осіб. При цьому фізичні особи надавали довідки, видані сільськими радами, форми №3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Проте, Камінь-Каширською МДПІ зроблено висновок, що товариство здійснювало закупівлю ВРХ без витребування від фізичних осіб зазначених довідок або ці довідки за формою не відповідали вимогам Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1063, а тому було донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 11778 грн. 44 коп. та фінансову санкцію 23556 грн. 88 коп. Цей висновок податкового органу не відповідає дійсності, оскільки довідки були, а перевірка правильності оформлення таких довідок не належить до компетенції податкового агента.

В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач посилається на правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, просить в позові відмовити повністю з наступних підстав.

Позивач користувався пільгою зі сплати ПДВ, передбаченою пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої до 01 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі». Згідно з частиною 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30 травня 1997 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року №250/2054), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами. Перевіркою встановлено, що позивачем у грудні 2008 року не включено до складу податкових зобовязань з ПДВ 11843 грн. Ці зобовязання виникли внаслідок проведення в грудні 2008 року підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 попередньої оплати товарів на суми 73486 грн.04 коп. і 154256 грн.76 коп. Хоч позивачем відвантажено підприємцям товарів на суми 38220 грн.28 коп. і 118464 грн., різниця в сумі 71058 грн.68 коп. ( 73486 грн. 04 коп. - 38220 грн. 28 коп. = 35265 грн.76 коп.; 154256 грн. 98 коп. - 118464 грн. = 35792 грн.92 коп.; 35265 грн.76 коп. + 35792 грн. 92 коп. = 71058 грн. 68 коп.), в тому числі ПДВ за грудень 2008 року на суму 11843 грн. не були включені до складу податкового зобовязання. Пояснення позивача про повернення підприємцям у січні 2009 року 71058 грн.68 коп. не дають підстав для невключення до складу податкових зобовязань 11843 грн. ПДВ, оскільки відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Підприємцями здійснена попередня оплата товарів у грудні 2008 року, тому 11843 грн. мали бути в обовязковому порядку включені до складу податкових зобовязань з ПДВ. Отже, згідно з частиною 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 «Про затвердження Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» не перераховані на небюджетні рахунки суми ПДВ та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Крім того, позивачем не подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2008 року відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податковим органом правильно, згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 170 грн.

Так само правило «першої події» діє і в частині нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 14804 грн. щодо проведених операцій з приватними підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сума попередньої оплати 59216 грн. не включена до суми валових доходів від продажу в грудні 2008 року).

Безпідставно позивачем віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 4680 грн. на закупівлю у ОСОБА_5 по квитанції №393 від 18 серпня 2008 року однієї голови молодняка ВРХ, оскільки ця квитанція не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тому правильно податковим органом донараховано суму податку на прибуток 975 грн.

ТзОВ «Сосна» здійснювалась закупівля ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) без надання підприємству такими громадянами довідок за формою №3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Податок з доходів фізичних осіб з таких громадян не утримувався і до бюджету не перераховано всього 3716 грн.16 коп. Крім того, позивачем здійснювалась закупівля ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.) з наданням ними довідок за формою №3 ДФ, у яких відсутні зазначені види вирощеної продукції, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми» податковий агент повинен перевіряти чи є довідка встановленої форми та чи заповнені всі реквізити. Якщо вид продукції, що реалізовується фізичною особою, не зазначений у частині довідки щодо найменування сільгосппродукції, то податковий агент зобовязаний утримати податок із всієї суми, виплаченої за закупівлю такої продукції. Не утримано і не перераховано до бюджету за зазначеними довідками 8062 грн. 28 коп. податку з доходів фізичних осіб. А всього підлягає до стягнення з позивача 11778 грн. 44 коп. податку з доходів фізичних осіб (3716 грн. 16 коп. + 8062 грн. 28 коп. =11778 грн. 44 коп.) і 23556 грн. 88 коп. штрафна санкція.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» була прийнята відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Пунктом 4 розділу II Закону України від 31 жовтня 2008 року №639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про податок на додану вартість» пункти 11.21 і 11.29 статті 11 виключено з 01 січня 2009 року. Отже, фінансова санкція за платежем «податок на додану вартість» в сумі 11843 грн. застосована до позивача безпідставно, оскільки податкова декларація з ПДВ подається в наступному періоді, а в січні 2009 року сума попередньої оплати 71058 грн.68 коп. повернута підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Крім того, пояснив, що лист ДПА України від 22 грудня 2006 року №24159/7/17-0717 «Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми» не є нормативно-правовим актом, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не є обовязковим до виконання.

Представники відповідача Швайко Н.І. і Шептур Т.В. позов не визнали повністю з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача Шишути Ю.В., представників відповідача Швайко Н.І. і Шептур Т.В., дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ТзОВ «Сосна» зареєстроване Любешівською районною державною адміністрацією і взяте на податковий облік в Любешівському відділенні Камінь-Каширської МДПІ 14 червня 2007 року за №1303. У періоді, що перевірявся, субєкт господарювання був платником таких податків : податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів найманих осіб та інших. Як платник ПДВ ТзОВ «Сосна» зареєстроване 27 червня 2007 року про що видано свідоцтво №100049416 НБ №110786, індивідуальний номер платника ПДВ 350350203099.

Камінь-Каширською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сосна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2008 року про що складено акт №2/23-1/35035021 від 19 червня 2009 року (а.с.11-48).

На підставі акту перевірки відповідачем 01 липня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000882301/0, №0000842301/0, №0000101700/0. Після оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку (а.с. 151-154) вони були змінені рішенням ДПА у Волинській області від 29 вересня 2009 року (а.с.49-53), з чим погодилась ДПА України (а.с.54-58). 14 грудня 2009 року Камінь-Каширською МДПІ прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3 (а.с.8, 9, 10), якими позивачу визначені податкові зобовязання : податковим повідомленням-рішенням №0001212301/3 за платежем «податок на додану вартість» (ПДВ) на суму 12013 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податковим повідомленням-рішенням №0001202301/3 за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 20610 грн.20 коп., з них за основним платежем 15779 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 4831 грн.20 коп.; податковим повідомленням-рішенням №0000101700/3 за платежем «податок з доходів найманих працівників» на суму 35335 грн.32 коп., з них за основним платежем 11778 грн.44 коп. і за штрафними (фінансовими) санкціями 23556 грн.88 коп.

Суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у повній відповідності до вимог закону.

Так, судом встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2008 року відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 40, 47). Отже, податковим органом правильно, згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 170 грн. (а.с.47, 8). Ні позивач у позовній заяві, ні представник позивача в судовому засіданні не навели підстав, з яких штрафна (фінансова) санкція застосована відповідачем протиправно.

Також судом встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «Сосна» є приймання від сільськогосподарських товаровиробників продукції тваринництва, її переробка і реалізація. У періоді, що перевірявся, товариство знаходилося на загальній системі оподаткування і користувалося пільгою з ПДВ згідно із пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України від 03 червня 2008 року), яким встановлено, що до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлено Порядком нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі». Згідно з частиною 6 пункту 5 Порядку не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Встановлено, що в грудні 2008 року ТзОВ «Сосна» реалізувало приватним підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 субпродукти від мясопереробки. Підприємцями проведена попередня оплата за мясопродукти відповідно на суми 73486 грн. 04 коп. і 154256 грн. 98 коп., однак ТзОВ «Сосна» відвантажено підприємцям товарів на суми відповідно 38220 грн. 28 коп. і 118464 грн. 06 коп. Залишок коштів на суму 71058 грн. 68 коп. ( 73486 грн. 04 коп. - 38220 грн. 28 коп. = 35265 грн. 76 коп.; 154256 грн. 98 коп. - 118464 грн. = 35792 грн. 92 коп.; 35265 грн. 76 коп. + 35792 грн. 92 коп. = 71058 грн. 68 коп.) не включено до складу податкового зобовязання, в тому числі ПДВ за грудень 2008 року на суму 11843 грн. Ця сума ПДВ не була спрямована на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.

Отже, податковим органом було правомірно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 11843 грн.

Повернення підприємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у січні 2009 року суми попередньої оплати 71058 грн. 68 коп. не дає підстав для невключення у грудні 2008 року до складу податкових зобовязань 11843 грн. ПДВ, оскільки відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Підприємцями здійснена попередня оплата товарів у грудні 2008 року, тому 11843 грн. мали бути в обовязковому порядку включені до складу податкових зобовязань з ПДВ в грудні 2008 року.

Не є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001212301/3 і та обставина, що пунктом 4 розділу II Закону України від 31 жовтня 2008 року №639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про податок на додану вартість» пункти 11.21 і 11.29 статті 11 виключено. Як вбачається із пункту 1 розділу III «Прикінцеві положення» зазначеного Закону, пункт 4 розділу II цього Закону набирає чинності з 01 січня 2009 року. Отже, пункт 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» виключено з 01 січня 2009 року, а податкові зобовязання з ПДВ у позивача виникли у грудні 2008 року, тому податковий орган правомірно визначив суму податкового зобовязання, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, отримавши в грудні 2008 року попередню оплату за мясопродукти від приватних підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в сумі відповідно 73486 грн. 04 коп. і 154256 грн. 98 коп. і поставивши підприємцям товарів лише на суми відповідно 38220 грн. 28 коп. і 118464 грн. 06 коп., ТзОВ «Сосна» залишок коштів на суму 59216 грн. ( 73486 грн. 04 коп. - 38220 грн. 28 коп. = 35265 грн. 76 коп.; 154256 грн. 98 коп. - 118464 грн. = 35792 грн. 92 коп.; 35265 грн. 76 коп. + 35792 грн. 92 коп. = 71058 грн. 68 коп.; 71058 грн. 68 коп. 11843 грн. ПДВ = 59215 грн. 68 коп. або приблизно 59216 грн.) неправомірно не включило до складу валового доходу від продажу товарів у грудні 2008 року. Тому відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №0001202301/3 правильно визначено позивачеві податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 14804 грн. (25% від 59216 грн.) і нараховано штрафну (фінансову) санкцію відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд погоджується з позицією відповідача про дію в даному випадку правила «першої події», передбаченого підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат витрати в сумі 4680 грн. на придбання у ОСОБА_5 по приймальній квитанції №393 від 18 серпня 2008 року (а.с.73) однієї голови молодняка ВРХ. З квитанції вбачається, що ОСОБА_5 сплачено 4680 грн., в тому числі дотація 780 грн.

З врахуванням результатів перевірки фактів заготівлі позивачем ВРХ та виплати дотацій, проведеної податковою міліцією, під час якої було встановлено, що ОСОБА_5 ВРХ позивачу не здавав і не отримував грошей, в тому числі дотації, не підписував квитанцію №393, а авансовий звіт оформлений на ОСОБА_24, податковий орган прийшов до правильного висновку, що зазначена квитанція не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки в квитанції відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, позивачем під час перевірки не були надані відповідні розрахункові платіжні та інші документи, які б підтверджували понесені позивачем витрати на закупівлю ВРХ у ОСОБА_5; взагалі не були надані пояснення по даному порушенню.

Отже, Камінь-Каширською МДПІ в податковому повідомленні-рішенні №0001202301/3 правомірно визначене позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 975 грн. (4680 грн. дотація 780 грн. = 3900 грн.; 25% від 3900 грн. = 975 грн.) і нараховано штрафну (фінансову) санкцію.

Судом встановлено, що ТзОВ «Сосна» здійснювалась закупівля ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) без надання підприємству такими громадянами довідок за формою №3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Податок з доходів фізичних осіб з таких громадян не утримувався і до бюджету не перераховано всього 3716 грн.16 коп. Крім того, позивачем здійснювалась закупівля ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.) з наданням ними довідок за формою №3 ДФ, у яких відсутні зазначені види вирощеної продукції. Не утримано з цих громадян і не перераховано до бюджету (за зазначеними довідками) 8062 грн. 28 коп. податку з доходів фізичних осіб (а.с.41-43, 47).

Відповідно до Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми» (в редакції до внесення змін постановою від 20 травня 2009 року №517), довідка форми №3 ДФ надає право фізичній особі власнику сільськогосподарської продукції на отримання доходу від податкового агента субєкта господарювання без утримання податку. Довідка видається місцевою радою власнику сільськогосподарської продукції і обовязково повинна містити найменування реалізованої сільськогосподарської продукції (перелік її видів, включаючи продукцію первинної переробки). Довідки реєструються місцевою радою і у разі втрати чи пошкодження довідки видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку довідки. Довідка подається власником сільськогосподарської продукції податковому агенту.

Згідно з розясненнями ДПА України, наданими в листі від 22 грудня 2006 року №24159/7/17-0717 «Про застосування постанови КМУ від 01 серпня 2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми», податковим агентам слід перевіряти, що довідка є встановленої форми (форми №3 ДФ) і в ній заповнені всі визначені реквізити. При цьому якщо вид продукції, що реалізовується фізичною особою, не зазначений у частині довідки щодо найменування сільгосппродукції, то податковий агент зобовязаний утримати податок із всієї суми, виплаченої за закупівлю такої продукції. Зазначений лист ДПА України відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку надання податкових розяснень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 року №494, Порядку надання розяснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року №176, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 року за №326/7647, є податковим розясненням, яке хоч і не має сили нормативно-правового акта, однак є чинним протягом терміну дії відповідної норми законодавства з питань оподаткування; не визнане судом недійсним.

Отже, всього не утримано і не перераховано до бюджету позивачем 11778 грн.44 коп. податку з доходів фізичних осіб (3716 грн.16 коп. + 8062 грн.28 коп. = 11778 грн.44 коп.), а тому податковою інспекцією у податковому повідомленні-рішенні №0000101700/3 правильно визначене позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 11778 грн.44 коп. і нараховано штрафні (фінансові) санкції - штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку 23556 грн.88 коп. відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представником позивача в судовому засіданні 20 травня 2010 року надані ксерокопії довідок форми №3 ДФ не завірені належним чином або завірені позивачем (а.с.98-118), а в судовому засіданні 10 червня 2010 року на вимогу суду ксерокопії тих же довідок, завірені сільськими радами, та оригінали довідок також завірені сільськими радами (а.с.127-144). Дані довідки не можуть бути підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податковим органом позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб з наступних підстав. По-перше, вони були відсутні під час проведення перевірки або були не встановленої форми (не форми №3 ДФ) або не містили найменування реалізованої сільськогосподарської продукції (перелік її видів, включаючи продукцію первинної переробки). По-друге, між оригіналами і копіями довідок, а також між копіями довідок (виготовлені не з одного оригіналу) є значні розбіжності (а.с.110 і 128, 116 і 135, 117 і 134, 114 і 131 та інші). Так, представником позивача надані копії довідок, виданих ОСОБА_25 і ОСОБА_9 (а.с.99, 100), з яких вбачається, що довідки не встановленої форми; повторно надано оригінал довідки форми №3 ДФ від 22 вересня 2008 року №15, виданої ОСОБА_25 (а.с.138), однак з акту перевірки вбачається, що позивач закупив у неї ВРХ 11 вересня 2008 року (а.с.41), тобто на час закупівлі довідка не могла бути надана податковому агенту власником продукції. Довідки встановленої форми, виданої ОСОБА_9, представником позивача так і не надано суду (а.с.142). Під час перевірки було встановлено, що 10 липня 2008 року позивач купив ВРХ у ОСОБА_10 і відсутня довідка на отримання нею доходу від податкового агента без утримання податку (а.с.41), представником позивача надані копії довідки форми №3 ДФ, видані ОСОБА_26 (а.с.105, 144), і довідки сільської ради про те, що ОСОБА_26 є подружжям і ведуть спільне господарство (а.с.104, 143), тобто підтверджується правомірність дій податкового органу щодо визначення податкового зобовязання позивачу.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2009 року форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3, а тому в адміністративному позові ТзОВ «Сосна» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», постанови Кабінету Міністрів України №805 від 12 травня 1999 року «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», постанови Кабінету Міністрів України №1063 від 01 серпня 2006 року «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2009 року форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 22 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова