Вирок № 102632994, 21.01.2022, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В..

Справа № 644/10295/21

Провадження № 1-кп/644/51/22

21.01.2022

ВИРОК

іменем України

21 січня 2022 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді - Глібко О.В., за участю: секретаря- Книшенко А.С., прокурора – Ільяшової К.В., захисника – Абдуллаєвої-Мартиросян І.Х., обвинуваченого – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження № 12020220530001507 від 26.07.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.07.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 2, 395, 70 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі, 21.09.2018 року звільнений по відбуттю строку покарання,

-у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

25.07.2020 року приблизно о 20:00 годині ОСОБА_1 , разом з засудженим вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 року ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись біля буд. 20 по вул. Миру у м. Харків, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_4 , яка сиділа на лавці у дворі вищевказаного будинку та тримала у руках мобільний телефон.

Після чого, засуджений ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), з корисливих мотивів, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення суспільних відносин у сфері власності, 25.07.2020 року близько 20:00 години знаходячись у дворі буд. АДРЕСА_2 , наблизився спереду до потерпілої ОСОБА_4 та шляхом ривку правої руки вихопив мобільний телефон марки «Samsung S5 SM-G900V» у корпусі чорного кольору, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2801/20 від 11.08.2020 – 2600 грн. 50 коп., а далі передав викрадений ним мобільний телефон потерпілої ОСОБА_4 своєму знайомому ОСОБА_1 , який з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_3 , заподіяли потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2600 грн. 50 коп.

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду свідчення про обставини скоєння злочину, як про то викладено у вироку.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнав повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення ніким не заперечуються.

З відповідним порядком дослідження матеріалів обвинувачений та інші учасники кримінального провадження погодилися. 3 урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, тобтовідкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий 27.07.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 2, 395, 70 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі, 21.09.2018 року звільнений по відбуттю строку покарання,на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працює неофіційно вантажником «100 ОСОБА_5 », перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням ступеню важкості та ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних, які характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» закріплено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу ОСОБА_1 , його відношення до скоєного правопорушення, те, що він щиро розкаявся, має постійне місце проживання, працює не офіційно, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також думку потерпілої, яка при вирішенні призначення покарання обвинуваченому покладалася на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_4 заявлений у кримінальному провадженні до ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 , про відшкодування завданих злочином майнової шкоди у сумі 2000,00 грн. та моральної шкоди 20000,00 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 року було частково задоволений цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 1166, 1167 ЦК України та факту визнання ОСОБА_1 позовних вимог у сумі 1000 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, тому стягує зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1000,00 грн. у відшкодування майнової шкоди та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 373 ч. 2, 374 КПК України, суд - У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Зобов`язати ОСОБА_1 відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення зі ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн., моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя : О.В. Глібко