Ухвала суду № 102632989, 19.01.2022, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В..

Справа № 644/142/22

Провадження № 1-кп/644/445/22

19.01.2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді - Глібко О.В., за участю: секретаря- Книшенко А.С., прокурора- Хихля О.П., представника потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Бідило Т.О., потерпілої- ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Назаренко Я.М., захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката Назаренко Я.М., захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Астапової О.А., захисника обвинуваченого ОСОБА_5 -адвоката Супруна А.Д., захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Бессонова В.А., захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката Сергєєва М.А., обвинувачених- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220500000715 від 26.04.2019 року по обвинуваченню- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671- IX від 04.06.2020); ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, п. п. 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 357; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 353; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 209;- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671- IX від 04.06.2020); ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, п. п. 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 357; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 353; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020); ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України; - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-IX від 04.06.2020); ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України; - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч, 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146 КК України; - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, п. п. 3, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115; ч. 4 ст. 28, п. п. 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України; - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020); ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (ч. 1 ст. 255 КК України - в редакції від 05.04.2001), ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020); ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 209; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України;-

в с т а н о в и в :

10.01.2021 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшов відповідний обвинувальний акт.

Прокурор просить продовжити строки тримання обвинувачених під вартою. Зазначив, що 27.01.2022 року закінчується строк тримання обвинувачених під вартою. Ризики, які враховані слідчим суддею під час застосування обвинуваченим запобіжного заходу та під час його подальшого продовження, існують і на даний час. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , звинувачуються у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушень, проти життя особи, які є особливо тяжкими злочинами та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічним позбавлення волі. У випадку незастосування до обвинувачених запобіжного заходу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має можливість перешкоджати істини у кримінальному провадженні, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати встановленню інших свідків, спільників, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, мають можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим.

Крім того, прокурор просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ризики, визначені в ухвалі слідчого судді від 12.08.2021 року про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту не зменшились, а лише збільшилися. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.

Сторона обвинувачення вважає що обвинувачений ОСОБА_7 у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, незаконно впливаючи на свідків та потерпілих, перешкоджати встановленню інших свідків та підозрюваних, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, має можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про існування вказаного ризику свідчать наступні обставини: ОСОБА_7 не одружений, дітей не має, таким чином він не має міцних соціальних зв`язків. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, та великий термін покарання, може спровокувати останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, за три роки систематичних шахрайських дій ОСОБА_7 може мати значні грошові заощадження, що дадуть змогу останньому тривалий час переховуватись від суду. Пунктом 3 ст.177 КПК України – обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на поведінку не встановлених в ході досудового слідства спільників, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, та потерпілих, перешкоджати встановленню інших свідків кримінальних правопорушень. Про існування таких ризиків свідчить те, що ОСОБА_7 відомі номери телефонів та анкетні дані потерпілих, останній має змогу впливати на таких осіб та перешкоджати їх встановленню, може незаконно впливати на поведінку не встановлених в ході досудового слідства спільників, перешкоджати встановленню свідків кримінальних правопорушень. Пунктом 5 ст.177 КПК України – обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, незаконна діяльність ОСОБА_7 носила систематичний характер та тривала більше 2 років, та могла тривати і надалі, якби не була припинена співробітниками правоохоронних органів. Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Назаренко Я.М. проти продовження строку тримання під вартою заперечували. Вважають, що ризики, заявлені прокурором, відсутні. Просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаним з триманням під вартою, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, недоведеністю ризиків. Звернула увагу, що вручена підозрюваному ОСОБА_2 повідомлення про підозру носить хибний характер, у підозрюваного наявні міцні соціальні зв`язку, оскільки він перебуває у шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, бабусю похилого віку. Також вказує, що стороною обвинувачення не доведено участь підозрюваного у злочинній організації, участь зазначених у клопотанні осіб носить формальний характер, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник адвокат Назаренко Я.М. проти продовження строку тримання під вартою заперечували. Просили змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на інший більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою. Обвинувачена має двох неповнолітніх дітей, один з яких є особою з інвалідністю, дитина мешкає наразі в чужій родині, ОСОБА_3 тяжко це сприймає, крім того не має на меті переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження. Ризики визначені прокурором необґрунтовані, ОСОБА_3 має постійне місце реєстрації та домоволодіння в с. Казача Лопань, заради дитини готова знаходитися цілодобово під домашнім арештом.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат Астапова О.А.,проти продовження строку тримання під вартою заперечували. Захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити його з-під варти в залі суду. При цьому жодних ризиків, які б виправдовували подальшу ізоляцію ОСОБА_4 від суспільства не існує, а заявлені прокуратурою є припущенням, жодним доказом не підтвердженими. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та усталений образ життя, раніше не судимий. Водночас ОСОБА_4 має істотні проблеми із здоров`ям через низку хронічних захворювань та оперативне втручання. За рекомендаціями лікарів йому показано диспансерне спостереження кардіолога, невропатолога. 25.12.2019 року ОСОБА_4 прооперовано лікарем-хірургом, здійснена пластика передньої брюшної стінки, пластика кили, тому йому потрібен систематичний нагляд за станом здоров`я фахівцем, який його прооперував.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечував, свою вину не визнав, пояснив, що кримінальних правопорушень він не скоював, утримують під вартою його незаконно, має дружину, двох неповнолітніх дітей, він працює таксистом, тому один раз підвозив ОСОБА_2 , який є його сусідом. Його захисник адвокат Супрун А.Д. проти продовження строку тримання під вартою заперечував, вважає, що не має підстав для його тримання під вартою, так як відсутні докази його вини, ризики вказані прокурором не обґрунтовані, доказами не підтверджені, обвинувачений має родину, постійне місце проживання, тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти клопотання прокурора не заперечував. Його захисник адвокат Бессонов В.А. проти продовження строку тримання під вартою заперечував, вважає, що не має підстав для тримання ОСОБА_6 під вартою. Ризики, які необхідні для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не доведені, вина обвинуваченого не доведена, клопотання заявлене прокурором не відповідає обставинам викладеним в обвинувальному акті, крім того існує ряд процесуальних порушень.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник Сергєєв М.А. проти клопотання прокурора щодо обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Вказували, що ОСОБА_7 працює ФОП, раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має двох дітей, тобто має тісні соціальні зв`язки. Обраний ОСОБА_7 12.08.2021 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту сплив, під час його застосування будь-яких порушень з боку ОСОБА_7 не було. Він не переховувався від органів досудового розслідування, будь-яких скарг щодо незаконного впливу на свідків чи потерпілих не надходило, кожного разу прибував до слідчого та прокурора. Якби він хотів покинути межі України, він би це зробив, оскільки після спливу запобіжного заходу, органом досудового розслідування не ініціювалося питання щодо його обрання. Щодо посилання прокурора на значні грошові заощадження, пов`язані з шахрайськими діями ОСОБА_7 , на думку прокурора, захисник надав виписку по картковому рахунку, за якою у ОСОБА_7 навпаки існує борг. Крім того, стороною обвинувачення взагалі не обґрунтована можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Інші учасники покладалися на розсуд суду.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки на території України встановлено карантин і суддя Клименко А.М. перебуває на лікарняному, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинувачених неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинувачених під вартою головуючим по справі одноособово.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку. Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків, які ще судом не допитані та переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачені згідно обвинувального акту обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, які скоєні у складі злочинної організації.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Зазначені прокурором ризики були встановлені ухвалою слідчого судді про продовження строків тримання під вартою та на даний час не перестали існувати.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2021 року відносно ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , тяжкість покарання, в тому числі, за особливо тяжкі злочини, у вчиненні яких обвинувачується останній, який офіційно не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, сховати, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому, враховуючи приведені ризики, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення, в тому числі, особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2021 року відносно неї був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно неї запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , тяжкість покарання, в тому числі, за особливо тяжкі злочини, у вчиненні яких обвинувачується остання, яка офіційно не працевлаштована, не має законних джерел для існування, зі слів захисника має двох неповнолітніх дітей, один з яких має інвалідність, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, сховати, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому, враховуючи приведені ризики, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення, в тому числі, особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2021 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, в тому числі, за особливо тяжкі злочини, у вчиненні яких обвинувачується останній, який офіційно не працевлаштований, не має законних джерел для існування, має родину, ряд захворювань, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, сховати, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому, враховуючи приведені ризики, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення, в тому числі, особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_4 , а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Астапової О.А. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має родину, постійне місце проживання, на утриманні неповнолітнього сина, матір пенсійного віку, багаточисельні проблеми із здоров`ям, проте вважає, що не зникли ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, знищення або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, при цьому враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості (Рішення Європейського Суду «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Доводи захисника про те, що впродовж 9 місяців перебування ОСОБА_4 під вартою жодної заяви від свідків щодо протиправних дій відносно них або тиску з боку обвинуваченого або його близького оточення не надходило, не свідчать про наявність підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який.

Таким чином, підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу суд не вбачає, так як не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2021 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, в тому числі, за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні яких обвинувачується останній, який офіційно не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, сховати, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому, враховуючи приведені ризики, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення, в тому числі, особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_5 , а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2021 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, в тому числі, за особливо тяжкі злочини, у вчиненні яких обвинувачується останній, який офіційно не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, сховати, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому, враховуючи приведені ризики, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення, в тому числі, особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_6 , а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, з огляду на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень які віднесено до особливо тяжких злочинів.

Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей Кримінального кодексу України, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих, перешкоджати встановленню інших свідків, спільників, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження. Крім того, мають можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяв захисників обвинувачених про достатність більш м`якого запобіжного заходу, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу доведено не було.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2021 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 10.10.2021 року.

Дія запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчилася, на цей час будь-якої міри запобіжного заходу не обрано.

Судом встановлено, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

Також в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений працює ФОП, має реєстрацію в м. Харкові, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Бойченко проти Молдови" від 11 липня 2006 року, одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою. Аналогічна правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у справах "Ранінен проти Фінляндії" від 16 грудня 1997 року, "Александр Макаров проти Росії" від 12 березня 2009 року. У цих рішеннях Суд зауважив, що інформація, надана органом розслідування щодо можливості перешкоджати провадженню, переховуватися від правосуддя, не підкріплювалася жодним доказом.

Ризики переховування підозрюваного від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, на думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що 22.12.2021 року останньому повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на поведінку не встановлених в ході досудового слідства спільників, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, та потерпілих, перешкоджати встановленню інших свідків кримінальних правопорушень, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Однак, такі посилання прокурора в порушення ч. 3 ст. 184 КПК України, нічім не обґрунтовані, так як жодних документів які б підтверджували вказані обставини до клопотання надано не було.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений після спливу строку застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 10.10.2021 року, не переховувався від органів досудового слідства, прибував за першою вимогою до слідчого та суду. Суд також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, вказані обставини свідчать про міцність соціальних зв`язків та зниження ризику переховування від суду.

Прокурором з 10.10.2021 року не було заявлено жодного клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , так само, не вирішувалося питання, щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , навіть і під час зміни раніше повідомленої підозри 22.12.2021 року. Що свідчить про відсутність ризиків з боку ОСОБА_7 , на які посилається сторона обвинувачення.

Також прокурор не спростував, під час розгляду клопотання, даних про те що ОСОБА_7 не ухилявся від слідства і явки до суду, а більш того прибував за телефонним викликом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Оскільки прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід буде недоцільним для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за можливе застосувати більш м`який запобіжний захід.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжких та особливо тяжких злочинів, кримінальне провадження у відношенні нього має актуальність та великий суспільний інтерес. Судом беззаперечно враховуються дані про особу обвинуваченого, та ту обставину, що після спливу обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, він не переховувався від органів досудового слідства, за вказаний період інших злочинів не вчинив, працює фізичною особою підприємцем та не перешкоджає слідству в будь-якій інший спосіб.

Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочинів вчинених із застосуванням насильства, які спричинили загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331 КПК України, - суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 березня 2022 року.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 18 березня 2022 року.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 18 березня 2022 року.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до 18 березня 2022 року.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до 18 березня 2022 року.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Астапової Олесі Анатоліївни про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

У задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 наступні обов`язки:1) прибувати до суду- за першою вимогою; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити, що в разі невиконання ОСОБА_7 вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, прокурору.

Копію ухвали направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 21.01.2022 року.

Суддя: О.В. Глібко