Ухвала суду № 102632452, 19.01.2022, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/801/21

Провадження № 1-кп/616/26/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року смт Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Грошової Н.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Логвінової М.В.

прокурора - Шабалдаса О.С.

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Зінченко С.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Великобурлуцького районного суду Харківської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021221100000927 від 27 вересня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в умовах ДУ Харківський слідчий ізолятор, згідно ст.89 КК України такого, що судимості не має,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Великобурлуцького районного суду Харківської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, здійснити спробу незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Копія вказаного клопотання завчасно до судового засідання вручена обвинуваченому.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 та просив його задовольнити.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора, просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 .

Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора. Захисник обвинуваченого на обґрунтування своєї позиції вказала на невмотивованість клопотання.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Куп`янського міськрайонного судом Харківської області Барабанової В.В. від 29.09.2021 відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 25.11.2021.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23.11.2021 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 21.01.2022 року.

Відповідно до положень ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст.178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження дії запобіжного заходу, в судовому засіданні не встановлено

При цьому, клопотань від сторони захисту щодо зміни обраного запобіжного заходу та обрання менш суворого запобіжного заходу до суду не надходило.

Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків та потерпілого, п.5) – вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями сторони захисту не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який тяжких захворювань та інвалідності не має, беручи до уваги, що ОСОБА_2 неодружений та не має стійких соціальних зв`язків в місці постійного проживання, до арешту офіційно не був працевлаштованим та постійного джерела доходу не мав, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 19 березня 2022 року.

Строк дії ухвали визначити до 19 березня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 21 січня 2022 року.

Головуючий: суддя Н.М.Грошова