Вирок № 102632231, 21.01.2022, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/86/22

Провадження № 1-кп/415/572/22

ВИРОК

Іменем України

21.01.22 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 27 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130240002188 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгорне Россошанського району Воронежської області Російської Федерації, громадянина України, який має початкову загальну освіту, не працюючого, не є особою з інвалідністю, вдівця, судимого: 17 грудня 2021 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року 06 місяців позбавлення волі, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Зайченка І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Андрушка К.П.,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2019 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав зимову дублянку торгівельної марки «VENERA» артикулу «Exclusive» XL, вартістю 366 гривень 66 копійок, чоловічий джемпер, торгівельної марки «Titanic», вартістю 77 гривень 33 копійки, мобільний телефон марки «Nokia» моделі «6230i», вартістю 189 гривень, мобільний телефон марки «Nokia» моделі»6230і», вартістю 270 гривень, медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 15.01.1987 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, вартістю 103 гривні 33 копійки, медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 02.10.1991 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, вартістю 50 гривень, які належать ОСОБА_2 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1056 гривень 32 копійки, згідно висновку експерта № 19/113/9-1/197-29е від 21.02.2019.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у зміненому стороною обвинувачення обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 25 січня 2019 року, приблизно о 20 годині, він знаходився в гостях у потерпілого ОСОБА_3 . Скориставшись, тим, що потерпілий не бачить, він зі столу вкрав два мобільні телефони чорного та сірого кольору, які поклав до кишені куртки, після чого зайшовши в іншу кімнату, з полки шафи узяв светр і дублянку, та на нижній полці комоду він побачив дві медалі, які теж поклав до кишені куртки. При цьому він зняв із себе свій одяг, а саме: майку синього кольору, синій светр і кофту на замку, а замість цього вдягнув речі, які вкрав у потерпілого, залишивши свої речі у потерпілого. Перевдягнувшись, він пішов з будинку. У скоєному щиро кається, про те що сталося жалкує, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та усвідомивши свою провину, в судовому засіданні вибачався за вчинене. Просив суд надати йому шанс на виправлення та суворо не наказувати. При призначенні покарання врахувати, що він вдівець та має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Викрадене майно було повернуто потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що свідчить копія актового запису про смерть № 298 від 02 липня 2019 року.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком;

- особу винного, який не працює, має постійне місце реєстрації, за яким характеризується задовільно, вдівець, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, судимий, має тяжке захворювання - туберкульоз легенів (відкрита форма);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, на обліку як особа, що шукає роботу не перебував, судимий, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, з реальним його відбуттям, оскільки останній вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, спрямоване проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, і яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

При цьому, суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щирого каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, та відсутності обставин, що його обтяжують, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання, стан здоров`я - туберкульоз легенів (відкрита форма), має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вдівцем, вважає, що підстав для призначення максимальної міри покарання, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК України, у виді обмеження волі не вбачає.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, викладений у даному вироку, до ухвалення вироку Лисичанським міським судом Луганської області від 17 грудня 2021 року, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року, яким ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання, з урахуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 06 місяців.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року у виді позбавлення волі, підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , слід обчислювати з дня набрання даним вироком законної сили, оскільки, згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою, відповідно до вироку Лисичанського міського суду від 17 грудня 2021 року, строк покарання рахується з дня набрання вказаним вироком законної сили, тобто з 18 січня 2022 року (розпорядження про виконання вироку), то у строк покарання, визначений за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком від 17 грудня 2021 року, слід зарахувати утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з 18.11.2021 по день набрання даним вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

-судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/197-29е від 21.02.2019, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9-1/188д, складає 2860 грн. - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- зимова дублянка торгівельної марки «VENERA» артикулу «Exclusive» XL, чоловічий джемпер, торгівельної марки «Titanic», мобільний телефон марки «Nokia» моделі «6230i», мобільний телефон марки «Nokia» моделі»6230і», медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 15.01.1987 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 02.10.1991 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, згідно розписки, передані на відповідальне зберагання потерпілому ОСОБА_2 ;

- синій светр, кофта на замку та майка без рукавів синього кольору, які, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.01.2018, передані на зберігання до камері схову речових доказів - підлягають поверненню обвинуваченому ОСОБА_1 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року, яким ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 06 (шість) місяців, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 06 (шість) місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання даним вироком законної сили.

Зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання утримання ОСОБА_1 під вартою на виконання вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року з 18 листопада 2021 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/197-29е від 21.02.2019 у сумі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. (отримувач - ГУК у Луг.обл./МТГм. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- зимову дублянку торгівельної марки «VENERA» артикулу «Exclusive» XL, чоловічий джемпер, торгівельної марки «Titanic», мобільний телефон марки «Nokia» моделі «6230i», мобільний телефон марки «Nokia» моделі»6230і», медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 15.01.1987 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, медаль з маркуванням на лицьовій стороні «Ветеран труда СССР», на задній частині з маркуванням «ЗА ДОЛГОЛЕТНИЙ ДОБРОСОВЕСТНЫЙ ТРУД», отримана 02.10.1991 від імені Президіума Верховної Ради СРСР, згідно розписки, передані на відповідальне зберагання потерпілому ОСОБА_2 ;

- синій светр, кофта на замку та майка без рукавів синього кольору, які, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.01.2018, передані на зберігання до камері схову речових доказів - повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Суддя М.М. Старікова