Ухвала суду № 102630979, 18.01.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6906/21

Провадження № 1-о/0182/5/2022

У Х В А Л А

Іменем України

18.01.2022 року м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Ступак Т.С.,

суддів: Борисової Н.А.,

Клименко І.В.,

секретар судового засідання: Русін О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року за виключними обставинами,

за участю сторін судового провадження:

прокурора – Ліхолата Р.Ю.,

засудженого – ОСОБА_1 ,

захисника – Дятлова А.М.

в с т а н о в и л а:

1.13 жовтня 2021 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року яким його було засуджено за ст.ст. ч.3 ст.142, п. «а,г» ст.93 КК України 1960 року і ч.2 ст.263 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за виключними обставинами.

2.Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року було відкрито провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 .

3.В ході судового розгляду ОСОБА_1 підтримав заяву, просив скасувати за виключними обставинами вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року в частині призначеного покарання у вигляді довічного позбавлення волі та постановити новий вирок, яким замінити неконституційне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, який, згідно з положеннями ч.2 ст.63 КК України не може перевищувати 15 років позбавлення волі.

4.Своє клопотання мотивував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року покарання у виді довічного позбавлення волі, як покарання без перспективи, є несумісним із вимогами Конституції України та не відповідає статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з чим, на думку засудженого, покарання у виді довічного позбавлення волі є неконституційним і воно має бути замінене на більш м`яке покарання у виді позбавлення волі на певний строк та з урахуванням того, що він фактично тримається під вартою більше ніж 20 років, просить звільнити з під варти. Також ОСОБА_1 послався на рішення ЄСПЛ у справі «Родзевілло та інші проти України».

5.Захисник засудженого адвокат Дятлов А.М. просив суд задовольнити заяву свого підзахисного.

6.Прокурор заперечував у задоволенні заяви про скасування вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року за виключними обставинами.

7.Ознайомившись із заявою засудженого ОСОБА_1 , заслухавши думку сторін провадження, колегія суддів враховує наступне.

8.Так, ОСОБА_1 вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року був засуджений за ст.ст. ч.3 ст.142, п. «а,г» ст.93 КК України 1960 року і ч.2 ст.263 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

9.Ухвалою Верховного Суду України від 23 липня 2002 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

10.Згідно із ч.1 ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

11.За змістом пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України виключними обставинами визнаються, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

12.Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення частини першої статті 81 КК України, частини першої статті 82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

13.Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

14.Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.

15.Разом з тим, як слідує із Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання не суперечить приписам частини першої статті 3, статті 23, частини другої статті 28 Конституції України, якщо засудженому до такого виду покарання на законодавчому рівні гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання та/або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням.

16.А тому, колегія суддів вважає, що посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6р(ІІ)/2021, як на виключну обставину для перегляду вироку суду, ОСОБА_1 не звернув увагу, що предметом цього рішення є невідповідність Конституції України частини першої статті 82 КК України та частини першої статті 81 КК України, тобто питання заміни невідбутої частини покарання більш м`яким та умовно - дострокового звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а тому твердження ОСОБА_1 про скасування довічного позбавлення волі, як виду покарання є безпідставним та помилковим.

17.Крім того, вказаним Рішенням Конституційного Суду України не визнано неконституційність положення кримінального закону в частині застосування покарання у виді довічного позбавлення волі, яке було застосовано судом при ухваленні відносно ОСОБА_1 обвинувального вироку від 15 квітня 2002 року.

18.Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі є конституційним, що повністю спростовує доводи останнього.

19.З приводу заміни даного покарання більш м`яким колегія суддів зазначає, що чинним законодавством на даний час не визначено порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким про, що Конституційний Суд України вказав у своєму рішенні, що у свою чергу унеможливлює заміну призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, зокрема й покаранням у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки на даний час система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, не реформована, зміни до законодавства не внесені.

20.Також, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що на даний час єдиним механізмом захисту прав осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, залишається інститут президентського помилування, передбачений ст.87 КК України.

21.Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року, за виключними обставинами в частині призначення покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 459, 460, 462, 464 КПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

1.Відмовити в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року яким його було засуджено за ст.ст. ч.3 ст.142, п. «а,г» ст.93 КК України 1960 року та ч.2 ст.263 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна за виключними обставинами.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 21 січня 2022 року.

Головуючий суддя: Т. С. Ступак

Суддя: Н. А. Борисова

Суддя: І. В. Клименко