Рішення № 102624981, 20.01.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 537/4664/21

Провадження № 2-а/536/14/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни, за участю секретаря Поколоти О. В., представника позивача Кононека В. А., представника Департаменту патрульної поліції Запорожець Б. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчук Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича про скасування постанови серії ЕАО №4677916 винесеної 23 серпня 2021 року поліцейським роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Троцько Д. Д.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 серпня 2021 року 17 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем та проїжджаючи газову заправку у м. Кременчук на вул. Шишкіна 20, був зупинений працівниками патрульної поліції у зв`язку з тим, що його автомобіль знаходився на іноземному державному номерному знаку. Зазначає, що на вимогу працівників поліції зупинився, поки один працівник поліції вимагав у нього документи та склав на нього постанову, до нього підійшов інший працівник патрульної поліції та повідомив, що у нього не ввімкнена аварійна світлова сигналізація, а тому на нього буде складено відповідну постанову про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ? КУпАП).

Позивач стверджує, що частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, однак позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він під час зупинки працівником поліції не увімкнув аварійну сигналізацію. Вважає, що увімкнення аварійної світлової сигналізації згідно підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху вважається попереджувальним сигналом.

Також позивач зазначив, що всупереч Закону України «Про національну поліцію» працівники патрульної поліції відмовились на його вимогу надати для ознайомлення службові посвідчення.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №537/4664/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29 жовтня 2021 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву від інспектора поліції Троцько Дмитра Дмитровича, який мотивовано тим, що під час патрулювання у м. Кременчук, пров. Шишкіна, 23 серпня 2021 року було виявлено транспортний засіб Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 (литовська реєстрація), який зупинено для перевірки з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. За допомогою нагрудної відеокамери інспектора поліції зафіксовано, що на місці зупинки транспортного засобу працівник патрульної поліції представився та проінформував водія про причини його зупинки з детальним описом підстави зупинки. Вважає, що вказаним відеозаписом також зафіксовано не ввімкнення водієм аварійної світлової сигналізації на транспортному засобі після зупинки на вимогу працівника поліції, що є порушенням пункту 9.9 «б» Правил дорожнього руху.

Інспектор патрульної поліції стверджує, що сигнали світлових покажчиків повороту як і аварійна світлова сигналізація визначені пунктом 9.1 Правил дорожнього руху (розділ 9 «Попереджувальні сигнали») та віднесені до попереджувальних сигналів за порушення правил користування, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому вважає це спростуванням доводів позивача про не правильну кваліфікацію правопорушення поліцейським.

За наведених підстав, відповідач вказує про дотримання порядку розгляду справи та прийняття правомірного рішення про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Крім зазначених заперечень, у відзиві відповідач також не погоджується із сумою понесених судових витрат позивачем у розмірі 3 000,00 грн, оскільки останнім до позову не додано жодних доказів на їх підтвердження. При цьому просить врахувати висновки, викладені у поставні Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18.

До відзиву додано диск із записами з портативного відеореєстратора.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кононеко В. А.підтримав повністю позовні вимоги, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Департаменту патрульної поліції Запорожець Б. Є. заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, а також заперечував щодо стягнення судових витрат у розмірі 3 000,00 грн, так як у матеріалах справи відсутні докази на їх підтвердження.

Інспектор роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції лейтенант поліції Троцько Д. Д. в судове засідання не з`явився, у відзиві просив справу розглянути без його участі.

Вислухавши учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі ? Інструкція), пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124--1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132--1, частинами шостою і одинадцятою статті 133--1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152--1 КУпАП.

Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Судом установлено, що поліцейським роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Троцько Д. Д. 23 серпня 2021 року винесено постанову серії ЕАО №4677916 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом при зупинці працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, що фіксувалося на бодікамеру ві01047 та ві0117, чим порушив пункт 9.9.б Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1)попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2)забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до частин 2, 3 статті 283 КУпАПпостанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Разом з відзивом інспектором поліції Троцько Д. Д. надано до суду диск із відеозаписами на трьох файлах.

Так, постанова, яка оскаржується позивачем, містить посилання у пункті 7, що до постанови додано відео із бодікамер, а також у пункті цієї постанови, де вказуються обставини правопорушення зазначено, що фіксування здійснювалось на бодікамеру ві01047 та ві0117.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

З відеозапису, який досліджено судом, убачається, що його розпочато працівниками поліції 23 серпня 2021 року на якому зафіксовано спілкування працівника поліції з водієм, який сидить у транспортному засобі, що знаходиться на узбіччі дороги. Рух автомобіля по автомобільній дорозі та факт його зупинки працівником поліції, на відео не зафіксовано.

При цьому, варто зазначити, що відповідно до розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Увесь процес складання протоколу повинен фіксуватися на нагрудну камеру поліцейського.

До суду представником відповідачів було надано диск з трьома файлами відеозапису, тобто лише часткові фрагменти відеозапису під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не безперервний запис з моменту зупинки транспортного засобу.

У зв`язку із цим суд не може відтворити і перевірити правомірність всієї процедури розгляду справи та складання оскаржуваної постанови.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Суд зазначає, що надані представником відповідачів матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України, а отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Як установлено судом, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Відповідно до статті 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху установлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

Також пунктом 9.2 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що частиною 2 статі 122 КУпАП встановлена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. Крім того, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення позивача за частиною 2 статті 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за порушення, якого він не вчиняв.

Ураховуючи викладене, порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху не може бути кваліфіковане за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, а саме після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнена аварійна світлова сигналізація, свідчить про відсутність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого саме частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Щодо доводів відповідача, що позивач не заперечує факт скоєння ним порушення, суд зазначає наступне.

Відсутність заперечень не є тотожним з визнанням факту вчинення правопорушення, фактичних обставин його вчинення. Крім того, в адміністративному позові позивач заперечує проти скоєння ним порушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Щодо посилань відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд не приймає до уваги, оскільки згідно положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням викладеного, не впливають на вирішення справи по суті.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначив, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати пов`язані з оплатою судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката, розрахунок вартості яких буде надано пізніше та указав орієнтовну суму витрат, яка складає 3 000,00 грн.

Суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 про те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

При подачі позову позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції №ПН557 від 02 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 454,00 грн, як надмірно сплачений.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн.

В судовому засіданні представник Департаменту патрульної поліції Запорожець Б. Є. заперечував проти стягнення судових витрат у сумі 3000,00 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні докази їх підтвердження.

У відповідь на вказані заперечення представник позивача Кононеко В. А. в судовому засіданні заявив усне клопотання про надання доказів щодо підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у період п`яти днів з дня прийняття рішення судом.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ураховуючи, що представник позивача заявив усне клопотання про надання доказів щодо розміру витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвокатом, тому суд ухвалюючи рішення не вирішує питання щодо розподілу таких витрат.

Керуючись статтями 4, 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову серії ЕАО №4677916 від 23 серпня 2021 року, складену інспектором роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений відповідно до квитанції №ПН557 від 02 вересня 2021 року судовий збір у сумі 454,00 грн.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження ? з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ? Батальйон патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 39631, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, 3.

Відповідач ? поліцейський роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенант поліції Троцько Дмитро Дмитрович, юридична адреса: 39631, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, 3.

Повний текст рішення складено 21 січня 2022 року.

СуддяЖ. О. Даніліна