Рішення № 102624152, 18.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3502/20

2/212/51/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Крівцової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі всіх осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

встановив:

26 травня 2020 року позивач акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за період з жовтня 2013 року по травень 2020 за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 30460,22 грн., інфляційні витрати в розмірі 7013,56 грн. та 3% річних в розмірі 2162,09 грн., а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 2102,00 грн. В обґрунтовування позову зазначено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 01.05.2020 за місцезнаходженням власності відповідачів за адресою АДРЕСА_1 в повному обсязі, а тому відповідачі повинні сплати грошові кошти на надані послуги, водночас останні свого обов`язку перед позивачем не виконали, а тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 червня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

24 вересня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату суду №206 у цивільній справі призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із закінченням повноважень судді Козлова Ю.В.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 справа передана в провадження судді Борис О.Н.

Ухвалою судді Борис О.Н. від 29 вересня 2021 року справи прийнята в своє провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву у якому останній просить суд у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ОСОБА_1 , як особа, яка має реєстрації у вказаній квартирі не повинна нести обов`язку з її утримання. Зазначає, що в квартирі встановлено автономне опалення та її від`єднано від мереж централізованого теплопостачання АТ «Криворізька теплоцентраль», що вказує на неотримання відповідачем послуг з централізованого опалення. Також посилається на той факт, що 2/3 частин квартири належали його батьку ОСОБА_3 , який помер у 2015 року, та покладення на нього боргу колишнього власника не ґрунтується на законі.

11 січня 2021 року представником позивача надано до суду письмові пояснення у яких позивач зазначає, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було самовільне демонтовано опалювальне обладнання.

11 січня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення у яких відповідач просить суд врахувати наявність у власності 1/3 частки у відповідача ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2017 року по грудень 2018 року та визначає заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 17757,10 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, звернулася до суду із заявою в якій просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово (14.12.2021,17.01.2022) звертався із заявами про перенесення судового засідання на інші дати, посилаючись на те, що ним подана заява до міської ради з приводу надання акту від комісії з питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Суди в своїй діяльності дотримуються національних та міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя з метою підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів (положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015).

Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання справи.

З огляду на вищезазначене, порядок розгляду даної справи ( спрощене з повідомленням сторін), дотримання вимог ст. 44 ЦПК України, обов`язок сторін надання доказів у передбачений законом спосіб та строк, з метою дотримання строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідачів, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 223 ЦПК України, оскільки сторони зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та обов`язки та мали можливість подання усіх доказів з часу повідомлення про розгляд справи у суді, а саме з жовтня 2020 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста і таким чином з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку №6 м-н. 7-й Зарічний є АТ «Криворізька теплоцентраль». (а.с. 70-72)

Зазначені обставини сторонами не заперечувались та відповідачами у заявах по суті справи не ставились під сумнів.

З наданої АТ «Криворізька теплоцентраль» виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що за цією адресою зареєстровано ОСОБА_2 з 11.03.2003, та ОСОБА_1 з 25.03.2008. (а.с. 4)

За період з жовтня 2013 року по травень 2020 року АТ «Криворізька теплоцентраль» за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 , квартири за адресою АДРЕСА_1 , опалювальної площі 59,8 м. кв., де зареєстровано 4 особи, нараховано загальну суму 30460,22 грн. (а.с. 5-6)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 10.07.2015. (а.с. 34)

Згідно Акту № 1043 від 20 березня 2012 року, складеного за участі представника криворізького підприємства теплових мереж «Криворіжпеломережа» та ОСОБА_2 , при обстеженні приміщення абонента ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що мається розрив у мережі централізованого опалення; стояки ізольовані, заглиблені в стіну; система гарячого водопостачання демонтована; пакет документів мається; у приміщенні встановлено автономне опалення; пропонується зняти навантаження, Q=,0086. (а.с. 46)

Відповідно до Договору дарування 2/3 часток квартири від 22 грудня 2018 року, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дарунок 2/3 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 77-80)

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 149178637 від 12.12.2018 вбачається, що право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.2018 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 2678, виданого 12.12.2018. (а.с. 47)

Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв`язку із виконанням послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до нього мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», а також Правил надання населенню послуг централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», (далі - Закон № 1875-ІV), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-ІV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , користуючись у спірний період квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , споживають житлово-комунальні послуги, зокрема і послугу із централізованого опалення, яка надається АТ «Криворізька теплоцентраль».

Згідно з пунктами 24, 25 Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 (далі - Порядок), не передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води окремої квартири у багатоквартирному будинку, а відключення окремого багатоквартирного будинку за заявою власника (власників) будинку вирішується постійно діючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевою самоврядування або місцевим органом виконавчої влади відповідно до розділу 2 вищезазначеного Порядку.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання послуг з постачання тепла.

Разом з тим, суд, дослідивши Акт №1043 від 20.03.2012, яким зафіксовано, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відключена від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, дійшов висновку про те, що вказаний акт має довільну форму, підписаний представником КПТС «Криворіжтепломережа» і абонентом ОСОБА_2 , на затвердження до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, не подавався, тому цей доказ не є доказом відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання споживачам послуг з постачання тепла, а відтак є недопустими, відповідно до ст.78 ЦПК України.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачами не надано суду доказів на отримання дозволу міжвідомчої комісії, після чого мали б звернутися до позивача для отримання технічних умов на влаштування автономного опалення та відповідно до яких мав би бути розроблений робочий проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Таким чином, діюче законодавство та нормативні акти не передбачають відключення окремої квартири у багатоквартирному будинку від централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно нарахування плати за надані послуги проводиться правомірно.

Оскільки, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону «України Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування частини другої статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Суд враховує те, що відповідачі спільно користуються квартирою АДРЕСА_2 , кожен з них не має відокремленого особового рахунку, що свідчить про неподільність зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, а тому вони повинні нести солідарний обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг, індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Дослідивши розрахунок заборгованості, а саме Інформацію про нарахування по рокам із зазначенням періодів нарахування, перерахування, оплати послуг, детальну виписку з особового рахунку із зазначенням нарахувань та оплати послуг опалення, розрахунки сум компенсації за інфляцію та 3% річних (а.с. 5-7), суд дійшов висновку про підтвердження факту наявності заборгованості відповідачів по оплаті послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по серпень 2020 року в сумі 30460,22 грн., а також погоджується із розрахунком інфляційних втрат в сумі 7013,56 грн. та 3% річних в сумі 2162,09 грн.

Стосовно доводів ОСОБА_2 щодо необґрунтованого розміру заборгованості слід зазначити наступне.

Так, за положеннями статті 156 ЖК УРСР повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Наданий відповідачем ОСОБА_2 розрахунок заборгованості (а.с.76) не може бути прийнятий судом, оскільки відповідачі у спірний період були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 та користувались вказаним приміщенням, при цьому споживали послуги з централізованого опалення, які надавались позивачем. Отже час набуття права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не впливає на його обов`язок з оплати одержаних послуг з централізованого теплопостачання.

Відтак, під час судового розгляду доводи позивача знайшли своє підтвердження, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 2102,00 грн. в рівній частині з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 541, 610, 623, 625 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 30460,22 гривень (тридцять тисяч чотириста шістдесят гривень 22 копійки), суму індексу інфляції у розмірі 7013,56 гривень (сім тисяч тринадцять гривень 56 копійок), 3 % річних у розмірі 2162,09 гривень (дві тисячі сто шістдесят дві гривні 09 копійок), а всього 39635,87 (тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 87 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Повний текст рішення суду складений та підписаний 21 січня 2022 року.

Суддя: О. Н. Борис