Ухвала суду № 102623244, 17.01.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/671/21

Провадження № 6/761/596/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Войновського О.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника

заінтересованої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Подільський РВДВС у м.Києві ЦМУМЮ про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із заявою про визнання виконавчого листа, виданого за рішенням суду в цивільній справі № 2-13609/10 за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 30.01.2010 року Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено заочне рішення в цивільній справі № 2-13609/10 за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено. На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили, представнику ПАТ «КБ «Надра» було видано виконавчий лист, за якими з метою їх примусового виконання державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.05.2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 , а саме: замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ОСОБА_2 . Разом з тим, посилаючись на те, що божником виконано обов`язок за рішенням суду в добровільному порядку, а у стягувача відсутні будь-які вимоги до боржника по кредитному договору, заявник вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, а тому звернувся до суду з даною заявою.

Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи 1 не заперечував проти задоволення даної заяви.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за відсутності вказаних осіб.

Вислухавши пояснення заявника, представника стягувача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2010 року Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено заочне рішення в цивільній справі № 2-13609/10 за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким вказаний позов задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість в сумі 466804,44 грн., судовий збір в сумі 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06.07.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30.06.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили, представнику ПАТ «КБ «Надра» 04.08.2016 року Шевченківським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист, за яким з метою його примусового виконання державним виконавцем Подільського РВДВС у м.Києві ЦМУМЮ 17.08.2016 року відкрито виконавче провадження № 51955821.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.05.2021 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 04.06.2021 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Косенко О.О., заборгованість за кредитним договором №401/П2006-978 від 21.04.2006 року ОСОБА_1 повністю погашена.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник, як на підставу для її задоволення посилається на те, що боржником повністю виконано обов`язок за рішенням суду в добровільному порядку, шляхом погашення заборгованості, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою стягувача, а тому вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Зі змісту вказаних норм Закону слідує, що особа може виконати рішення суду добровільно до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження. Отже, добровільне виконання рішення має місце лише поза межами виконавчого провадження.

При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає надання боржнику строку на добровільне виконання рішення суду з моменту відкриття виконавчого провадження, а тому добровільне виконання виконавчого документа можливе лише до моменту відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 432 ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин.

Аналіз змісту вищезазначеної правової норми свідчить про те, що можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню передбачена, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Згідно частини 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 599-601, 603-606 ЦК України).

Отже, матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є сплата боргу поза межами виконавчого провадження, у зв`язку з чим, у боржника відсутній обов`язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.

У разі, якщо виконання зобов`язання за судовим рішенням відбулося в межах виконавчого провадження, стягувач має право подати до виконавця письмову заяву про повернення виконавчого документа, на підставі якої виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, сплата боржником боргу, яка відбулась вже у відкритому виконавчому провадженні, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням вищезазначеного, суд не приймає до уваги наведені заявником у заяві доводи про те, що припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у зв`язку зі сплатою боргу є достатньою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки погашення заборгованості відбулось під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення, що може слугувати підставою для повернення виконавчого документу у разі надходження відповідної заяви стягувача, закінчення виконавчого провадження на підставі повного фактичного виконання судового рішення у разі наявності відповідних доказів, проте не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Жодних інших, визначених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявником не зазначено.

Водночас, безпідставне визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призведе до ненадходження до бюджету суми виконавчого збору у розмірі 10% від стягуваної суми відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, оскільки судом не встановлено передбачених ч.2 ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 259-261, 352-355, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Подільський РВДВС у м.Києві ЦМУМЮ про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Повний текст ухвали суду складено 18.01.2022 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА