Ухвала суду № 102616702, 19.01.2022, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 710/1539/15-к

1-в/703/9/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сміла Черкаської області, клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Топора Ігора Олександровича про розподіл процесуальних витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250300000044 від 26 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2022 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшло вищевказане клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Топора І.О., в якому останній просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги адвокатом у розмірі 15000 гривень 00 копійок.

Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2020 року кримінальне провадження №12015250300000044 від 26 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, закрито зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У вказаному кримінальному провадженні потерпілим є, зокрема, ОСОБА_1 позов якого про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, зазначеною ухвалою залишено без розгляду. Рішенням першої та апеляційної інстанції у справі №710/1201/20 було відмовлено в частині позовних вимог про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження. З врахуванням правового висновку Верхового Суду, який викладений у постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, вважає, що питання стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 витрат про надання правової допомоги може бути вирішено окремою ухвалою суду без оскарження ухвали про закриття кримінального провадження. Отже, витрати понесені ОСОБА_1 за надання правничої допомоги під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження є процесуальними і повинні стягуватись з обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в зв`язку з чим звернувся до суду з даним клопотанням.

Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Топор І.О. у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд клопотання провести без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Прокурор, потерпілий ОСОБА_1 , а також особи, яких звільнено від кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, останній звернувся до суду із заявою в якій просив проводити судове засідання без його участі.

З врахуванням положень ч.4 ст.107 та ч.5 ст.539 КПК України та приймаючи до уваги, що участь учасників процесу не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розгляд клопотання провести без їх участі та здійснення фіксування процесу за допомогою технічних засобів.

Суд, врахувавши позицію представника заявника, яка викладена в його заяві про розгляд клопотання без його участі, дослівши матеріали клопотання та кримінального провадження №710/1539/15-к, в обсязі, необхідному для правильного вирішення заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебувало кримінальне провадження №12015250300000044 від 26 січня 2015 року (єдиний унікальний номер судової справи 710/1539/15-к) з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 має процесуальний статус – потерпілий.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2020 року вирішено: задовольнити клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 – Іващенка І.Ю. та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження зі звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності; кримінальне провадження за №12015250300000044 від 26 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, закрити зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду, роз`яснивши їм право звернутися із такими позовами в порядку цивільного судочинства; речові докази повернути власникам за належністю.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №710/1539/15-к, вищевказана ухвала суду учасниками провадження до суду апеляційної інстанції не оскаржувалася та набрала законної сили.

Суд зазначає, що закриття кримінального провадження, в зв`язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не є реабілітуючою обставиною.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах кримінального провадження, останній, серед інших вимог, просив стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь витрати на правову допомогу.

Вказаною ухвалою суду питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі понесених потерпілою стороною, не вирішувалося, а вищевказана позовна заяви залишена без розгляду.

При цьому, відповідно до матеріалів кримінального провадження №710/1539/15-к, у потерпілого ОСОБА_1 та його представника – адвоката Топора І.О. на час постановлення ухвали про закриття кримінального провадження не було можливості надати кінцевий розрахунок всіх процесуальних витрат суду, у зв`язку з неочікуваним прийняттям стороною захисту рішення щодо заявлення клопотання про закриття кримінального провадження, з якими захисники обвинувачених та обвинувачений звернулися безпосередньо під час судового засідання, яке відбувалося у день постановлення вищевказаної ухвали.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, можна прийти до висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Відповідно до ч.5 ст.534 КПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Оскільки інші питання, пов`язані з виконанням вироку, вирішує суд, який ухвалив такий вирок (п.4 ч.2 ст.539 КПК України), відтак і питання, які підлягали вирішенню ухвалою суду, повинні бути вирішені судом, який виніс таку ухвалу.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного суду у постанові від 17 червня 2020 року у справа № 598/1781/17, відповідно до якого, КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК України та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Це питання може вирішити відповідно до положень ч.5 ст.534 КПК суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст.6, 627 ЦК України).

27 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та адвокатом Топором І.О. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п.2.1 якого, адвокат взяв на себе виконання наступної правничої роботи: а) представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судах першої та апеляційної інстанції по кримінальному провадженню №12015250300000044 від 26 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих злочином; б) дає консультації, висновок, довідки з правових питань, що виникають при розгляді даної справи; в) готує заперечення, клопотання, запити та інші процесуальні документи, що виникають при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №710/1539/15-к, представник потерпілого ОСОБА_1 – адвокат Топор І.О. приймав участь у її розгляді з 27 вересня 2017 року у Кам`янському районному суді Черкаської області та Смілянському міськрайонному суді Черкаської області по день постановлення ухвали про закриття кримінального провадження.

Відповідно до розділу 4 «Порядок оплати роботи адвоката» Договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2017 року, за надання правничої допомоги за даним договором клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 1500 гривень за кожне судове засідання по вказаній справі незалежно від його тривалості в Кам`янському районному суді Черкаської області, Смілянському міськрайонного суді Черкаської області та Шполянському районному суді Черкаської області. В суді апеляційної інстанції розмір гонорару становить 1000 гривень за кожне судове засідання. Оплату правничої допомоги клієнт проводить попередньо. В разі якщо судове засідання не відбулося по незалежним від адвоката причинам, клієнт сплачує гонорар, визначений п.4.1 даного договору в повному обсязі.

Як вбачається з детального опису робіт згідно договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2017 року наданих ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12015250300000044 від 26 січня 2015 року, адвокатом надані наступні послуги: 1. Участь у судових засіданнях в якості представника потерпілого в Кам`янському районному суді Черкаської області та Смілянському міськрайонного суді Черкаської області 26 лютого 2018 року, 03 квітня 2018 року, 18 червня 2018 року, 18 липня 2018 року, 17 січня 2019 року, 15 березня 2019 року, 02 травня 2019 року, 20 серпня 2019 року, 11 листопада 2019 року, 19 лютого 2020 року, кількість годин – 15 годин; 2. Підготовка позовної заяви в кримінальному провадженні, кількість годин – 3 години; 3. Консультації, узгодження позиції по справі, кількість годин – 1 година; 4. Всього витрачено часу – 19 годин. Згідно п.4 договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2017 року сторони домовилися про оплату послуг у розмірі 15000 гривень.

Надання адвокатом Топором І.О. вказаних послуг потерпілому ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, при цьому їх вартість є меншою, ніж це обумовлено договором про надання правничої допомоги.

Відповідно до квитанції №б/н від 07 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , на підставі договору віл 27 вересня 2017 року, за представлення інтересів потерпілого у кримінальному провадженні №12015250300000044 сплатив адвокату Топору І.О. 15000 гривень.

У постанові від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Топора І.О. є обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 126, 534, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Топора Ігора Олександровича про розподіл процесуальних витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250300000044 від 26 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Головуючий Т.В. Ігнатенко