Ухвала суду № 102616499, 17.01.2022, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/557/20

2/703/47/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

17 січня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судового засідання Бондаренко А.І., Бойко Л.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лук`яненко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакоментеплоенерго» Работенка Ігора Павловича про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним наказ №02-к від 20 січня 2020 року про звільнення його з роботи майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго»; поновити його на роботі КП «Смілакомунтеплоенерго» на посаду майстра КПВ та А; стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на його користь суму із розрахунку його посадового окладу за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 22 лютого 2019 року він займав посаду майстра контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (КВП та А) в КП «Смілакомунтеплоенерго». Нарікань по роботі не мав, з роботою справлявся, що підтверджується нарахованою премією за жовтень 2019 року. 10 січня 2020 року на засіданні планування робочого дня інженерно-технічних працівників, яке проводилося в кабінеті директора під керуванням директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_2 , останній звільнив його за ніби-то систематичне невиконання ним трудових обов`язків. З даного приводу він звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди. Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кирилюк Н.А. від 30 січня 2020 року відкрито провадження у справі №703/240/20. 30 січня 2020 року за підписом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенка І.П. він отримав повідомлення про звільнення його з роботи наказом №02-к від 20 січня 2020 року. Оскільки він вже звільнений з роботи майстра КВП та А, інших договірних стосунків з КП «Смілакомунтеплоенерго» не має та не перебуває в трудових відносинах, вважає, що наказ №02-к від 20 січня 2020 року про його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Порушення обов`язків покладених на нього трудовим договором не має, до нього раніше не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, вважає, що він звільнений вказаним наказом незаконно, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

26 лютого 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у вказаній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2021 року №197, повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями вказана цивільна справа передана на розгляд судді Ігнатенко Т.В.

Ухвалою судді Ігнатенко Т.В. від 21 липня 2021 року цивільну справу за вказаним позовом прийнято до свого провадження та, в зв`язку зі зміною складу суду, вирішено розгляд справи по суті проводити повторно.

26 липня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» про закриття провадження по справі, в якому просить закрити провадження по цивільній справі №703/557/20 за позовом ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенка І.П. про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Клопотання обґрунтовує тим, що наявне судове рішення, яке набрало законної сили, по іншій цивільній справі №703/240/20 за позовом цього ж позивача - ОСОБА_1 до цих же відповідачів – КП «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенка І.П. з тим самим предметом та з тих самих підстав – про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогул та моральної шкоди. У справі №703/240/20 рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго», поновлено ОСОБА_1 на роботі та посаді майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго», стягнуто з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 97208 гривень 70 копійок та 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Однак, постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, а саме визнано незаконним та скасовано наказ КП «Смілакомунтеплоенерго» від 20 січня 2020 року №02-к в частині визнання дати звільнення з 10 січня 2020 року, вирішено рахувати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 20 січня 2020 року, у задоволенні решти позову відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції були переглянуті Верховним Судом та за результатами перегляду постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишено без змін. В даному випадку, спір між сторонами по цивільній справі №703/557/20 та №703/240/20 є тотожними, оскільки збігаються сторони, предмет і підстави позовів, вже врегульовано судом, а судове рішення по справі №703/240/20 набрало законної сили, а тому у суду є всі законні підстави застосувати до даних правовідносин положення п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України та закрити провадження у справі.

Представник відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» Лукяненко Г.О. у судвому засіданні вищевказане клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки, суд першої інстанції при розгляді попередньої справи визнав його звільнення незаконним, а суд апеляційної та касаційної інстанції на його думку спір по суті не вирішив, а лише змінив дату оспорюваного наказу. Вважає, що судом не розглянуто питання законності чи незаконності його звільнення.

Відповідач директор КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенко І.П. у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача та позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи та, за клопотанням сторін, матеріали цивільної справи №703/240/20, в частині, необхідній для правильного вирішення заявленого клопотання про закриття провадження у справі, приходить до наступного висновку.

Згідно п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19 зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.»

Окрім того, у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18, зазначено, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Касаційний цивільний суд роз`яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Верховний Суд зауважив, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Так, судом встановлено, що в провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа №703/240/20 за позовом ОСОБА_1 до Смілянського комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенка Ігора Павловича про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому ОСОБА_1 просив: визнати незаконним його звільнення з роботи майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго»; поновити його на роботі КП «Смілакомунтеплоенерго» на посаду майстра КВП та А; стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на його користь суму із розрахунку його посадового окладу за час вимушеного прогулу; стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» заподіяну йому моральну шкоду із розрахунку місячного окладу директора КП «Смілакомунтеплоенерго».

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 у вказаній справі, підставами позову є звільнення позивача є його, на думку позивача, незаконне звільнення з займаної посади на підставі усного наказу директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_2 від 10 січня 2020 року, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року у справі №703/240/20 вирішено: позов задовольнити частково; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи майстра КВП та А КП «Смілакомунтеплоенерго»; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра КВП а А КП «Смілакомунтеплоенерго»; стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 97208 гривень 70 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 гривень моральної шкоди, а всього 99208 гривень 70 копійок.

При цьому, як вбачається з вказаного рішення, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 10 січня 2020 року наказом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» №02-к від 20 січня 2020 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі №703/240/20 вирішено: апеляційну скаргу КП «Смілакомунтеплоенерго» задовольнити частково; рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року скасувати; позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково; визнати незаконним та скасувати наказ КП «Смілакомунтеплоенерго» від 20 січня 2020 року №02-к в частині визнання дати звільнення із 10 січня 2020 року. Рахувати ОСОБА_1 звільненим із роботи із 20 січня 2020 року; в іншій частині позовних вимог відмовити.

При цьому, як вбачається з вищевказаної постанови, судом із достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 із 11 січня 2020 року по день видачі наказу про звільнення 20 січня 2020 року на роботу не з`являвся, пояснення з цього приводу роботодавцю не надав. За таких обставин ОСОБА_1 допустив прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення із роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Проте зазначення в наказі від 20 січня 2020 року дати звільнення 10 січня 2020 року не відповідає наведеним положенням КЗпП України та Інструкції. Враховуючи відсутність підстава для поновлення позивача на роботі, оскільки його 20 січня 2020 року обґрунтовано звільнено за прогул, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу від 20 січня 2020 року в частині визнання дати звільнення ОСОБА_1 із 10 січня 2020 року. За встановлених судом обставин днем звільнення ОСОБА_1 необхідно вважати дату винесення наказу про звільнення, тобто 20 січня 2020 року.

Таким чином, під час розгляду вказаної справи Черкаським апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у період з 10 січня 2020 року по 20 січня 2020 року у трудових відносинах з КП «Смілакомунтеплоенерго», тобто судами у цивільній справі №703/240/20 було з`ясовано питання щодо його перебування чи не перебування у вказаний проміжок часу у договірних стосунках з КП «Смілакомунтеплоенерго» та перебування в трудових відносинах, які є підставами для подання позову у цивільній справі №703/557/20.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Однак, позивач ОСОБА_1 з заявами про збільшення або зменшення позовних вимог, зміну предмету або підстав позову, до суду не звертався.

09 вересня 2021 року, тобто більше ніж через півтора роки, позивач ОСОБА_1 подав до суду доповнення до своєї позовної заяви.

Разом з тим, чинним ЦПК України позивач не наділений правом доповнювати свою позовну заяву, а в разі необхідності внесення до неї змін, зобов`язаний подати до суду заяву, передбачену п.2 ч.2 ст.49 чи ч.3 ст.49 ЦПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року по справі №405/3360/17.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані доповнення до позовної заяви позивача ОСОБА_1 , судом до спільного розгляду з позовною заявою не приймалися, та вони подані до суду після подання представником відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» заяви про закриття провадження у справі, в зв`язку з чим підстави для їх врахування при вирішення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відсутні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другою судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2021 року у справі №703/240/20 вирішено: касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення; постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін.

Таким чином, під час розгляду цивільної справи №703/240/20 судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено законність звільнення позивача ОСОБА_1 наказом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» №02-к від 20 січня 2020 року з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, який він просить визнати незаконним у справі №703/557/20, та за результатами розгляду справи №703/240/20 суди не знайшли підстав для поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв`язку з відсутністю обставин, які вказують на незаконність вказаного наказу в частині звільнення позивача.

Отже, судом встановлено, що у цивільній справі №703/240/20, яка вже розглянута судом та рішення суду набрало законної сили, та у цивільній справі №703/577/20, яка на даний час розглядається Смілянським міськрайонним судом Черкаської області:

- позивачем та відповідачами є ті ж самі особи – ОСОБА_1 та СКП «Смілакомунтеплоенерго» та директор КП «Смілакомунтеплоенерго» Работенко І.П. відповідно;

- предметом спору є одна і та ж сама матеріально-правова вимога: визнання наказу КП «Смілакомунтеплоенерго» від 20 січня 2020 року №02-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, а також, похідні від неї вимоги.;

- позивач обґрунтовує свої вимоги у цивільній справі №703/557/20 обставинами, які були предметом дослідження та перевірки у цивільній справі №703/240/20, тобто тими ж самими обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» підлягає задоволенню, а провадження у даній справі – закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, 255, 258-261, 353-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» Лук`яненко Галини Олександрівни про закриття провадження у цивільній справі №703/557/20 за позовом ОСОБА_1 до Смілянського комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакоментеплоенерго» Работенка Ігора Павловича про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Провадження у цивільній справі №703/557/20 за позовом ОСОБА_1 до Смілянського комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та директора КП «Смілакоментеплоенерго» Работенка Ігора Павловича про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - закрити, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з набранням законної сили рішення суду, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 17 січня 2022 року.

Головуючий Т.В. Ігнатенко