Ухвала суду № 102614648, 28.12.2021, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17972/21

У Х В А Л А

28 грудня 2021 року Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: слідчого Подільського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 (яка є представником ОСОБА_5 - власника квартири АДРЕСА_1 ),.розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12021100070002007 від 06.11.2021. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України,

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 98, 170 - 173, 309 КПК України, слідчий суддя,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 , які на праві приватної власності не зареєстровані, перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №12021100070002007 кінцевого рішення.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021100070002007 від 06.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії - заволодіння та будівництва та технічними приміщеннями в будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до отриманої в ході досудового розслідування інформації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 обслуговується та перебуває на балансі у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено права та обов`язки балансоутримувача. Зокрема, балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Балансоутримувач зобов`язаний: 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відтак, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» є балансоутримувачем неподільного майна, включаючи горище, у складі допоміжних приміщень, яке перебуває у спільній власності всіх власників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , та має право вимагати відшкодування завданих збитків майну, що перебуває в нього на балансі.

У результаті самовільної реконструкції горища, яке є приміщенням загального користування (неподільним майном) і перебуває у власності мешканців та у володінні і управлінні балансоутримувача, це унеможливлює останньому реалізувати свої права і обов`язки.

Правова позиція щодо права власності на допоміжні приміщення та порядку його здійснення висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004, згідно якого допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним та відповідно до ст. 55 Конституції України забезпечується державою і захищається судом.

За загальним правилом та згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Прокурор у клопотанні зазначає, що оскільки горище будинку по АДРЕСА_3 є допоміжним приміщенням, яке перебуває у спільній сумісній власності всіх власників квартир цього багатоквартирного житлового будинку, розпоряджання цим приміщенням, включаючи приєднання його частини до вказаних квартир та влаштування мансарди, потребує згоди всіх співвласників цього приміщення, тобто згоди власників усіх квартир будинку. Таким чином, здійснивши реконструкцію та обмеження входу до горища не отримавши згоду власників квартир будинку по АДРЕСА_3 невстановлені особи заволоділи чужим майном (частиною горища), яке перебуває у спільній власності усіх власників квартир. Відповідно до листа №10663-3642 від 11.11.2021 року інформація щодо вибуття горища вказаного будинку із комунальної власності відсутня. Поряд з цим представниками КП за вказаною адресою розміщено лист-попередження щодо надання дозвільної документації на проведення ремонтно-будівельних робіт, проте вказану документації не надано. 25.11.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва здійснено огляд приміщень горища під`їзду АДРЕСА_2 залученням відповідних спеціалістів. В ході огляду встановлено, що на час огляду в одному приміщенні здійснюються будівельні роботи по реконструкції приміщення у житлове, а у іншому на праві оренди проживають люди. Також встановлено, що відчуження приміщень не відбувалось, будь-яких дозвільних та декларативних документів щодо будівництва не отримувалось. У ході досудового розслідування, для забезпечення належного кримінального провадження, приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 - визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12021100070002007 від 06.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України. З метою збереження речового доказу, та недопущення його перетворення, зміни, пошкодження, використання, прокурор просить накласти на нього арешт із забороною розпоряджатися цим майном та використовувати його.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Участь у судовому засіданні взяла слідчий Подільського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 , яка входить до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Слідчий клопотання підтримала, просила його задовольнити.

В судовому засіданні представник власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 проти накладення арешту на майно заперечувала з наступних підстав. ОСОБА_5 являється власником квартири АДРЕСА_1 . В 2010 році за погодженням мешканців жилого будинку, а також Подільської районної у м.Києві державної адміністрації, нею був здійснений ремонт і реконструкція горища. За власний рахунок замінили дах будинку, труби опалення та здійснили облаштування приміщень, тощо. Відремонтованим приміщенням користуються, в ньому перебувають особисті речі домашнього вжитку. В грудні 2021 року дізналася, що Подільським районним судом м. Києва накладено арешт на приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 , право власності на яке не зареєстровано, які перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», із забороною розпоряджатися та користуватися даним приміщенням. За наслідками розгляду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, поданого з підстави, що в подальшому у застосуванні накладення арешту відпала потреба, та арешт накладено необґрунтовано, через те що дані відносини носять цивільно-правовий характер, в порядку ст.174 КПК України ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 758/17563/21 скасовано арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 13 грудня 2021 року у справі №758/17287/21, а саме приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 , право власності на яке не зареєстровано, які перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва», із забороною розпоряджатися та користуватися даним приміщенням.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані матеріали, приходить до наступних висновків.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Частиною четвертою статті 172 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Для вирішення питання про арешт майна слідчим суддею були допитані свідки у даному кримінальному провадженні.

Так, у наданих в судовому засіданні показах свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказав, що у 2008 2009 роках під час включення опалення будинку двічі проривало труби та квартира АДРЕСА_4 , в якій проживав він з сім`єю, було затоплено, тому з попередньої згоди мешканців квартир АДРЕСА_5 за рахунок власників квартир АДРЕСА_6 приміщення горища було відремонтовано та у подальшому його частина, що розташована над квартирою АДРЕСА_4 , використовувалось сім`єю ОСОБА_7 . При цьому листом Подільської районної у м. Києві державної адміністрації надано згоду на влаштування мансарди над квартирами АДРЕСА_7 . Упродовж останніх 8 років його сім`я жила у квартирі АДРЕСА_1 та у приміщенні, що розташоване на горищі цього будинку над його квартирою, яке попередньо було відремонтоване його сім`єю. Зараз частина приміщення горища на підставі наявної згоди мешканців квартир АДРЕСА_5 про подальше використання його власником квартири АДРЕСА_4 як житлового приміщення передано в оренду, в ньому перебувають особисті речі домашнього вжитку.

У наданих в судовому засіданні показах свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказав, що близько 10 років тому його батько ОСОБА_9 після звернень до компетентних органів внаслідок протікання покрівлі даху, що призвело до затоплення кв.9, у якій свідок проживав, з попередньої згоди мешканців квартир АДРЕСА_5 за рахунок власників квартир АДРЕСА_6 провів ремонтні роботи покрівлі на горищі, замінив балки, здійснив прибирання приміщення горища та у подальшому його частина, що розташована над квартирою АДРЕСА_8 , використовувалось сім`єю ОСОБА_8 для проживання. Наразі у приміщенні горища, що розташоване над квартирою АДРЕСА_8 , проводиться косметичний ремонт.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100070002007 від 06 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364-1 КК України.

13 грудня 2021 року слідчим суддею Подільського районного суду м.Києва накладено арешт на приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 , право власності на яке не зареєстровано, які перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва», із забороною розпоряджатися та користуватися даним приміщенням.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 758/17563/21 вищевказаний арешт скасовано.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, приміщення горища, для можливості накладення арешту слідчим суддею, повинні були б підтверджувати подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб тощо) та винуватість певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364-1 КК України, яке є предметом доказування у кримінальному провадженні.

Приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 право власності не зареєстровано, перебуває у спільній власності мешканців власників квартир у будинку АДРЕСА_3 .

Приміщення перебуває на обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва».

Слід констатувати горище не може бути використане у якості речових доказів у кримінальному провадженні, адже таке майно не відповідає критерію об`єктивності речових доказів, оскільки у протоколі не зазначено про наявність доказів набуття його кримінально протиправним шляхом.

Жодні належні та допустимі докази того, що якась особа є причетною до інкримінованого кримінального правопорушення, у матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи містяться докази того, що приміщення горища відремонтовано за рахунок заявників та за згодою мешканців квартир АДРЕСА_5 .

Листом Подільської районної у м.Києві державної адміністрації надано згоду на влаштування мансарди на квартирами АДРЕСА_7 .

В матеріалах відсутні докази, що вказане приміщення може бути знищено, пошкоджено, чи відчужено.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном, яке перебуває у спільній власності всіх власників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , та обумовлювали арешт їх майна.

Слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор, який звернувся з клопотанням не дотримався.

За матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що приміщення горища, з клопотанням про накладення арешту на який звернувся прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки в постанові органу досудового розслідування від 26.11.2021 року про визнання предметів в якості речових доказів відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України майно визнано речовим доказом. На думку слідчого судді, вказана постанова є формальною.

Таким чином, стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні не була доведена необхідність арешту приміщення горища під`їзду АДРЕСА_2 , а також наявність підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), а відтак, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 98, 170 - 173, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури у м. Києві ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №12021100070002007 від 06.11.2021. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29 грудня 2021 року о 17 год. 45 хв.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1