Рішення № 102614434, 09.07.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17834/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Самолюк Ю.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (далі - позивач, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. 57 коп. основного боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, 240 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 132 грн. 66 коп. - три проценти річних, а всього 1 873 грн. 72 коп., а також суму судового збору та 12 300 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надає житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництва та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери на АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.04.2006 року, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

01.11.2006 року між позивачем і відповідачем укладено договір № 1-В про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території. 01.10.2016 року між цими ж сторонами укладено новий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір № 1-В/16к про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Позивач виконує належним чином свої обов`язки за вказаними договорами з обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, приміщень будинку, забезпечення роботи технічного обладнання та інженерних мереж, комунікацій, забезпечення надання належної якості комунальних та інших послуг власникам житлових, нежитлових та інших приміщень будинку, у тому числі й відповідачу, однак відповідач свої обов`язки з щомісячної оплати комунальних послуг не виконувала у повному обсязі.

Посилаючись на те, що відповідач, користуючись комунальними послугами, відмовляється приймати участь в утриманні будинку, його інженерно-технічного обладнання та прибудинкової території, оплаті отриманих комунальних послуг з централізованого опалення, у зв`язку з чим станом на 01.03.2021 року у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за вказані житлово-комунальні послуги в розмірі 1 500 грн. 57 коп., на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних та роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.

Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 187 ЦПК України, з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , судом було здійснено запит до Комунального підприємства «Головний інфомаційно-обчислювальний центр»; згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 13.04.2021 року № 14663021 станом на 13.04.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копії позовної заяви з додатками та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відмітками поштового відділення «повертається», «інші причини».

Як визначено у ч.ч. 1-3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся з відмітками поштового відділення «повертається», «інші причини», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 27.04.2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» здійснює обслуговування та поточний ремонт зазначеного житлового будинку, забезпечує роботу технічного обладнання та інженерних споруд, комунікацій, забезпечує надання комунальних та інших послуг власникам житлових, нежитлових та інших приміщень будинку тощо.

01.11.2006 року між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-В про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території.

01.10.2016 року між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-В/16к про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно з п. 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто ця стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону, визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі грошових коштів за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, станом на 01.02.2021 року у неї утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 500 грн. 57 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачена п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року в справі № 6-2023цс15.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими.

На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн. за подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 3046 від 22.03.2021 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 270 грн. у відшкодування судових витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 300 грн. До позовної заяви позивач додав договір про надання правничої допомоги від 01.02.2021 року, згідно з п. 5.1 якого сторони домовились, що розмір винагороди виконавця за надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 даного договору, становить 1 200 грн. за одну годину надання правничої допомоги виконавцем, а також орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу на суму 12 300 грн.

При цьому в зазначеному орієнтовному розрахунку вказано, що остаточна сума, підтверджена необхідними документами буде надана суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим у даній справі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 300 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки зазначені в наданому позивачем орієнтовному розрахунку витрат на професійну правову допомогу дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, не є дійсними та реальними в частині виду виконаних робіт, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

Так, в наданому позивачем орієнтовному розрахунку витрат на професійну правову допомогу до виду робіт, вартість яких включено до загальної суми 12 300 грн., віднесено: правовий аналіз відзиву на позовну заяву вартістю 600 грн.; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву вартістю 1 200 грн.; правовий аналіз заперечення на відповідь на відзив вартістю 600 грн.; направлення відповіді на відзив, письмових пояснень та інших процесуальних документів учасникам справи вартістю 600 грн.; представництво інтересів в судових засіданнях районного суду вартістю 3 000 грн.; представництво в судових засіданнях апеляційного суду вартістю 1 200 грн.

Зазначені витрати не відповідають критерію їх реальності, оскільки відповідачем не надано відзив на позов, а адвокатом, відповідно, не здійснено його правового аналізу, не надано відповіді на відзив на позовну заяву, не здійснено правового аналізу заперечення на відповідь на відзив, не направлено відповіді на відзив, письмових пояснень та інших процесуальних документів учасникам справи. Також адвокатом не здійснювалось представництво інтересів позивача в судових засіданнях районного суду та представництво в судових засіданнях апеляційного суду.

З огляду на зазначене, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 5 100 грн. 00 коп., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3-5, 7-13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 57 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення; 240 (двісті сорок) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 132 (сто тридцять дві) грн. 66 коп. - три проценти річних, а всього - 1 873 (одну тисячу вісімсот сімдесят три) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32»: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32 А, прим. 96; ЄДРПОУ 32492922.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 09.07.2021 року.

Суддя Є.С. Хайнацький