Рішення № 102614224, 17.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5132/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

17 грудня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно», в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, 27.06.2013 року був укладений договір № 873 про постачання теплової енергії, який, відповідно до п.12.1.1, вважається щорічно пролонгованим з дня спливу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо за місяць до закінчення строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про його припинення.

Вказує, що жодних заяв за спірний період про розірвання договору від відповідача не надходило.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 року змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно».

Згідно із п.1.1 вищевказаного договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до договору.

Розділом 8 договору передбачено порядок розрахунків за теплову енергію. В пункті 8.2 договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Згідно з п.8.3 договору розрахунок реалізованої теплової енергії споживачу за звітний період здійснюється теплопостачальною організацією за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії сторін, відповідно до тієї групи, до якої належить об`єкт (и) чи приміщення споживача.

Відповідно до п.8.16 договору, несвоєчасне отримання споживачем рахунку-фактури не звільняє споживача від відповідальності за несплату за теплову енергію.

Від відповідача не надходило жодних скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії, щодо суми боргу тощо. А це значить, як вважає позивач, він поставив відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та в повному обсязі.

Відповідач, порушивши порядок розрахунків за теплову енергію (розділ 8 договору) та умови договору, не повністю оплатив за спожиту теплову енергію.

За період жовтень-листопад 2020 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур №№ 4295 та 3811 за договором № 873 від 27.06.2013р. по тарифам, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 0,65 Гкал на загальну суму 743,26 грн.

У лютому 2020 року позивачем було зроблено перерахунок-донарахування за теплову енергію поставлену у листопаді-грудні 2018 року на підставі п.п.2 п.2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019р. №2884.

Також нараховано внески у розмірі 6,07 грн. за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, так як приміщення знаходиться в житловому будинку з встановленим лічильником теплової енергії

З урахуванням перерахунку за листопад-грудень 2018 року та оплат, здійснених відповідачем (виписка з картки рахунку № НОМЕР_1 по контрагенту ОСОБА_1 , рахунок-фактура № 1124 від 29.02.2020, № 4824 та № 4300), заборгованість відповідача на час подачі позову до суду, як вказано, складає 1 830,07 грн.

Від відповідача 23.11.2018 року надійшла заява про зміну власника І-го поверху № 5-8 по АДРЕСА_1 . На підставі даних документів були внесені зміни в теплове навантаження і виключено дані приміщення з договору.

07.12.2020 року від відповідача надійшов лист від 17.11.2020 року про зміну власника іншого приміщення АДРЕСА_2 , що залишалося у користуванні відповідача (копія листа відповідача від 17.11.2020 та копія договору дарування приміщення № 47, зареєстровано в реєстрі № 1122). На підставі даних документів було припинено нарахування за теплову енергію з 01.12.2020 року.

Тариф 1590,88 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29.12.2015 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018р. №239).

Тариф 1048,34 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

Тариф 952,90 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 95 від 14.01.2020.

Згідно з п.п. 4.2.1 та 4.2.3 договору споживач (відповідач) зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПРАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПРАТ «Черкаське хімволокно»» зобов`язане до 01 квітня 2020р. здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018р.

Таким чином, як вказує позивач, відповідачу проведено донарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 3225 від 29.12.2015 р. (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018р. № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018р.

Позивач зауважує, що тариф (ціна) на теплову енергію, яку він постачає за договором відповідачу є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку і не є предметом узгодження між сторонами договору (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі – «Регулятор / НКРЕКП»), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Як зазначено у позові, позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП (див. інформацію на офіційному сайті НКРЕКП за посиланням –http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/litsenziini_reestry/reestr_monopol_teplo-vodo.pdf).

В абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно із Законом про монополії є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій (абз. 1, 2 ст. 8 Закону про монополії).

Частиною 9 ст. 14 Закону передбачено, що рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

В п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону зафіксовано, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор /НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).

Під час здійснення державного контролю Регулятор / НКРЕКП має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону).

Згідно із п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із ч. 15 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими, ніж ті, які були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позивач вважає, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період листопада – грудня 2018 року, тому обов`язок по сплаті різниці лежить на відповідачеві.

Отже, враховуючи положення п. 1.1, 13, 8.2, 8.3 договору, ч. 9 ст. 14, п. п.1, 13 ч. 1 ст.17, п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону, а також інші вищезазначені приписи чинного законодавства України, що здійснене позивачем у лютому 2020 року донарахування за поставлену відповідачу теплову енергію у період з листопада-грудня 2018 року, позивач проводив виключно у порядку, встановленому договором та чинним законодавством України, та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання Постановами НКРЕКП.

Згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000р., будинок АДРЕСА_1 підключено до мереж централізованого опалення позивача. Відомостей про відключення даного об`єкта від мереж ЦО у позивача немає. Від відповідача не надходило жодних скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії, щодо суми боргу тощо. Позивач поставив відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та в повному обсязі. Відповідач здійснював платежі за отриману теплову енергію, але не регулярно і не в повному обсязі, тому виникла заборгованість.

Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 1830,07 грн., а також судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2021р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Представник позивача за довіреністю Лекіашвілі В.В. в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. 17.12.2021р. ним надано заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. Про поважність причин неявки суд не інформувала. Відзив на позов не подала.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно», в особі директора Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 , з другої сторони, 27.06.2013 року був укладений договір № 873 на постачання теплової енергії (а.с.5-13).

При цьому, відповідачем були надані документи задля укладання цього договору: паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 30.09.2005 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, що посвідчує фізичну особу - споживача. Місцем надання товару у вигляді теплової енергії є нежитлові приміщення 1-го поверху за №5,№7, №8 загальною площею 29,1 кв. м, що по АДРЕСА_1 та складають 37/1000 частину гуртожитку (приміщення 1-го поверху з підвалом, площею 796,7кв.м.).

Згідно із п.1.1 вищевказаного договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до договору ( АДРЕСА_1 ).

Згідно із п. 4.2.1 договору споживач, яким є відповідач по справі, зобов`язаний оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.12.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього.

В частині постачання теплової енергії, договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін щодо його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації обох або однієї зі сторін у випадку відсутності правонаступника; зміни власника об`єкту тепло споживання (лише після укладення договору з новим власником); порушення провадження у справі про банкрутство (п.12.1.2 договору). В частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків (п.12.1.3 договору).

Крім того, розділом 8 договору передбачено порядок розрахунків за теплову енергію. В пункті 8.1 договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, здійснюються на умовах попередньої оплати поточного місяця, величина якої відповідає сумі фактичних нарахувань аналогічного періоду, або за відсутністю таких даних – за кількістю теплової енергії за місяць розрахованою відповідно до теплових навантажень, вказаних у Додатку №1,2 цього договору з урахуванням характеристик вбудованих приміщень.

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою, сума якого включає величину попередньої оплати залишкової несплаченої суми за попередній період виходячи з розрахунку її фактичної реалізації (п.п.8.2 договору).

Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється у грошовій формі (п.8.10 договору). Грошові кошти за теплову енергію перераховуються споживачем на банківський рахунок теплопостачальної організації, вказаний у договорі (п.8.11 договору)

Споживач до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує теплопостачальній організації в рахунок попередньої оплати за теплову енергію поточного місяця та несплачену вартість (чи її частку) фактично спожитої теплової енергії у попередньому звітному періоді (п.8.9 договору).

Також п.5.2.13 договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов`язується письмово сповіщати споживача про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківські реквізити не пізніше 5 календарних днів з моменту настання вказаних у цьому пункті подій.

В свою чергу, споживач зобов`язаний письмово сповіщати енергопостачальну організацію (позивач по справі), зокрема, - про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківські реквізити тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій (п.п.4.2.11 договору).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до договору дарування нежитлового приміщення від 08.11.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., реєстраційний №11143, ОСОБА_1 (дарувальник) передала, а ОСОБА_2 (обдаровувана) прийняла у власність нежитлові приміщення, а саме: приміщення 1-го поверху за №5,7,8, загальною площею 29,1 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_1 та складають 37/1000 частину гуртожитку (приміщення 1-го поверху з підвалом площею 796,7кв.м.) (п.1 договору дарування) (а.с.21).

У зв`язку з цим, відповідач ОСОБА_1 23.11.2018р. звернулася до позивача із письмовою заявою, в якій вказала, що просить припинити дію договору №873 від 27.06.2013р. з 09.11.2018р., у зв`язку зі зміною власника вказаних вище нежитлових приміщень, який отримано адресатом 23.11.2018р. за №1673 (а.с.20).

Варто зазначити, що рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 року змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно».

Беззаперечним є той факт, що позивач є підприємством, на яке покладено обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444).

Так, позивачем враховано інформацію ОСОБА_1 , вказану у її заяві від 23.11.2018р. та внесено відповідні зміни у Додаток №1 до Договору №873 на постачання теплової енергії, що підтверджується листом ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» від 28.11.2018р. №25/8428 (а.с.22).

Судом також встановлено, що відповідно до договору дарування нежитлового приміщення від 19.05.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою І.Ю., реєстраційний №1172, ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 , який прийняв у дар нежитлове приміщення в гуртожитку АДРЕСА_3 . Загальна площа нежитлового приміщення в гуртожитку, що передана у власність за даним договором – 18,5кв.м, під літ «А-5», знаходиться на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку (п.2 договору дарування від 19.05.2020р.) (а.с.24).

Між тим, як вбачається з відповіді ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» від 14.12.2020р. за №25/7606 на лист ОСОБА_1 від 07.12.2020р.(а.с.25), припиняється дія Договору №873 від 27.06.2013р. на постачання теплової енергії з 01.12.2020р. в частині постачання теплової енергії та припиняється дія договору №873П від 27.06.2020р. про надання послуг з централізованого гарячого водопостачання з 01.12.2020р. Також поінформовано споживача ОСОБА_1 щодо того, що в частині розрахунків договір №873 від 27.06.2013р. діє до повного погашення заборгованості. Так, станом на 01.12.2020р. заборгованість складає 1830,07грн. в т.ч.: за постачання теплової енергії – 1824,00грн.; за обслуговування комерційних вузлів обліку – 6,07грн. (а.с.25).

При цьому, судом враховане рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019 про встановлення розміру внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель м.Черкаси, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» з Додатком (а.с.26-27).

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що від відповідача не надходило жодних скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії, щодо суми боргу тощо, що свідчить про те, що позивач поставив відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та в повному обсязі.

Таким чином, відповідач, порушивши порядок розрахунків за теплову енергію (розділ 8 договору №873 від 27.06.2013р.) та умови договору, не повністю оплатив за спожиту теплову енергію.

Відповідно до розрахунків, що надані позивачем, загальний розмір заборгованості, в тому числі внески становить 1830грн. 07коп. При цьому, відповідачем жодними належними та допустимим доказами не спростовано розмір заборгованості, яка нарахована станом на 01 грудня 2020р. Крім того, за матеріалами справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 частково здійснювалася оплата за надані послуги позивачем, що підтверджується рахунком-фактурою №4300 від 30.11.2018р., №4824 від 31.12.2018р. та №1124 від 29.02.2020р. (а.с.14-15).

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є : 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, враховуючи норми ч.1 ст. 626 ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст. 627 ЦК, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628ЦК). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629ЦК).

За нормами ст. 631 ЦК, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 525 ЦК, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться (ст. 526 ЦК в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до повного задоволення, оскільки встановлено, що договір №873 від 27.06.2013р. є чинним до 01.12.2020р., оскільки відповідно до п.12.1.3 в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків. В ході судового розгляду підтверджено, що заборгованість відповідачем, як стороною договору не сплачена на час розгляду справи в повному обсязі, а відповідно до норм чинного цивільного законодавства, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 2270грн. 00коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 1830грн. 07 коп., , а також судовий збір в розмірі 2270грн. 00 коп., а всього– 4100грн. 07коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 28.12.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька